Як сільський війт у закарпатських Варах сам газони косить...

Добре це чи погано – судити складно, нехай свою думку висловлять самі люди. А вони слово своє уже "сказали, раз за нього утретє на виборах голосували та сільським головою обрали.

Одинадцять років у цьому прикордонно-притисянському селі головує-кермує Елемір Шоломон. Приїхавши днями у Вари, в якому мешкає понад 3 тисячі чоловік, почав телефонувати бирову. Але той трубку не взяв. Виявилося – не чув: він із мотокосою "наводив" порядок у центрі села. А вона, як відомо, гірше "гарчить", ніж кулемет на полі бою строчить.

Якщо керманичі інших населених пунктів наймають для весняної косьби людей із числа безробітних, аби ті хоч трохи поправили своє фінансове становище, то він самотужки вирішив навести порядок на газонах і у скверах. Цікаво, це – економія бюджетних грошей чи принцип? Сказати наразі важко. У спортивних штанях, футболці, синього кольору кепці, Елемір цілий день провів не за робочим столом – як чиновник сільради, а як простий ґазда-трудяга усіх Варів у тому числі. Так прів, що спина була геть мокра. З одного боку, гарний приклад для тих сельчан, які мало турбуються порядком і культурою коло свого дому. Міркую: таких унаочнень нині мало...

А з другого, керманич села має, очевидно, і нагальніші справи, як косіння бур‘янів у центрі села. Хоча, у принципі, якщо є гарна та здружена команда, яка вміє у конторі працювати, то чому б очільнику села не взятися за мотокосу? Хоча міг би це чинити після чиновницької роботи. До нього й тут підходили люди, щоби вирішити те чи інше питання. Глушив мотокосу і так із ними спілкувався. Але недовго, щоби не марнувати дорогоцінний час. Про істинного трудягу Елеміра кажуть, що він навіть обочини може покосити, у скверику біля одного кафе також працював із мотокосою. Він не соромиться ручної праці та мозолів на руках.

Що із цього приводу думають сельчани? Одні говорять, що молодець, а другі зауважують, мовляв, дивак.  Невже в селі немає інших гостріших проблем? Невже немає кому цим зайнятися? Моя особиста думка – п‘ятдесят на п‘ятдесят. Хоча насправді нічого поганого у цьому нема. Він не пиячить, не галасує, час свій у холодочку не марнує – виконує корисну справу для рідного села. Мабуть, ще й без додаткової оплати свого фізичного труда.

Поцікавився думкою з приводу уявної картини "Мотокоса у руках голови села посеред Варів" від чиновників районної влади. Там тільки рукою махнули на справи Е. Шоломона, мовляв, це не шкідливо, не заборонено, то нехай робить що хоче. Головне, аби у селі був порядок.

Тим часом скошену зелень одразу ж висипав у поліетиленовий мішок і власною машиною відвозив куди слід. Ось який чоловік Е. Шоломон – голова сільради та одночасно косар с. Вари. Личить йому і те, і се...

Михайло ПАПІШ