Якщо уряд хоче бачити Закарпаття у складі України, вони повинні не забувати, що наш край існує – голова закарпатської облради

– Дивився один з останніх постів глави уряду Володимира Гройсмана, коли він відвідував Львівщину, де заявив, що в наступному році на розбудову доріг Львівщині буде виділено 2,2 млрд грн. Закарпаттю цьогоріч скільки було виділено?

– 70 мільйонів.

– У наступному році Ви вже знаєте, скільки буде виділено?

– На цей рік обіцяли виділити 300 млн.грн. Наскільки я поінформований Службою автомобільних доріг у Закарпатській області, на сьогодні профінансовано лише 70 млн.грн. Крім того, використано кошти Державного фонду регіонального розвитку для того, аби відремонтувати основні автомагістралі краю. Очікуємо, що ще до кінця року будуть виділені 68 млн.грн. для відбудови дороги Мукачево-Рахів.

– Навіть при такому оптимістичному прогнозі - до 2,2 млр.грн. наш край аж ніяк не дотягує…

– Ви знаєте, серце болить на це дивитися. Таке враження, що чиновники у Києві народилися в Маямі…У горах вже сніг випав, то як можна освоїти всі кошти, основна частина яких має вкластися саме у ремонт доріг в гірських умовах?!

– У мене таке уявлення, що Володимир Гройсман чи забув, чи не поінформований, що після Львівської області йде ще один регіон. Може ми до нього звернемося: «Пане Володимире, у нас в Україні є ще Закарпаття. То і нам потрібно кошти на ремонт доріг. Уявіть собі, що у нас теж є дороги, які потрібно ремонтувати!».

– Закарпатська обласна рада чи не на на кожному пленарному засіданні приймає звернення до Міністерства інфраструктури і безпосередньо до прем’єр-міністра, і до Верховної Ради про те, щоб Закарпаття включили в експеримент, згідно якого кошти з перевиконань надходжень від митниці йшли на розбудову наших доріг. Хоча б це нам зробили, бо який нині фінансовий дисбаланс в цьому питанні - бачать всі. Якщо Закарпаття завжди вважалося воротами в Європу, то незрозуміло: Україна розвернулася, аби не йти в Європу?

– Зараз виглядає, що Закарпаття, як стара калітка в Європу…

– Так. До нас надійшла відповідь на звернення депутатського корпусу облради, яка мене вразила. Пише заступник міністра: «Шановний Михайле Михайловичу! Ми уважно вичитали неодноразове Ваше звернення, але мусимо Вам роз’яснити, що надходження до бюджету України мають тенденцію акумулюватися…». Коротше кажучи, «гріє мені вуха».

І от сакраментальна фраза заступника міністра: «Якщо ми будемо надавати Вам кошти з понадпланових показників від митниці на розбудову доріг, то бюджет України буде не виконаний». Тобто, на їх думку, Закарпатська облрада і адміністрація недалекі в цьому питанні. Це при тому, що ми просимо не кошти від планових показників митниці, а лише 50 відсотків від позапланових надходжень, які не передбачені в бюджеті. Скажіть мені, яка повага до керівництва області у заступника міністра, безпосередньо міністра і прем’єр-міністра, з огляду на такі відповіді? І потім вони ображаються, коли закарпатські депутати приймають звернення, які трошки жорстко звучать, ніж ті, які вони звикли отримувати…

– Виходить, що Закарпатська облрада ще м’яко звертається до центральної влади, бо за таких умов, я рахую, що це несправедливо: коли одній області виділяють значні кошти, а іншій – мізер…

– Ви пам’ятаєте мої коментарі, чому Львівщина стрімко розвивається і туди йдуть інвестори, тому що великі підприємства зобов’язали обслуговувати лише у Львові. Далі. Нині вони мають 68 депутатів у Верховній Раді зі Львівщини, які лобіюють регіональні питання і кошти справно надходять до Львова.

– Я так розумію, що на наступних виборах до парламенту потрібно більше депутатів від Закарпатської області, аби лобіювали більше коштів для свого регіону.

– Я розумію це так: якщо уряд хоче бачити Закарпаття у складі України, то вони повинні не забувати, що наш край існує…

– Нам не потрібно преференцій, не потрібно почути голос із Закарпаття, просто потрібно, аби ми всі були рівними.

– Так, щоб Закарпаття було на нормальних розрахунках і отримувало кошти на рівні з усіма регіонами України.