’Нафтогаз України’ - за модернізацію НПЗ

Він також сказав, що про реприватизацію українських НПЗ, які належать іноземному капіталу, не йдеться, але частина пакетів акції, приватизованих незаконним шляхом, повинна бути повернена державі.

Також пан ?вченко висловив переконання у перспективності українських нафтотранспортних проектів, зокрема, нафтогону Одеса-Броди.

Напередодні візиту президента Ющенка до Казахстану на чолі делегації, до складу якої увійшов і голова НАК ?Нафтогаз України?, Олексій ?вченко відповів на ряд запитань Бі-Бі-Сі, перше з яких стосувалося перспектив енергетичної безпеки України в світлі останньої ?бензинової? кризи.

О. ?вченко: Ми сьогодні розробля?мо стратегію енергетичної безпеки України і стратегію нафтогазової галузі України до 2030 року. Йдеться про заходи, які гарантуватимуть Україні енергетичну безпеку і певну енергетичну незалежність. Ми зна?мо, що на сьогоднішній день 80% енергоносіїв, які спожива? Україна, ми отриму?мо практично з одного джерела ? з Росії. А відтак, головне завдання, яке поставив президент, - забезпечити диверсифікацію постачань енергоноресурсів в Україну. Кожна держава, яка претенду? на енергетичну безпеку, повинна отримувати з одного джерела не більше 30% енергоресурсу. Очевидно, з ці?ї точки зору Україна перебува? у складній ситуації. Саме тому я чимало їжджу до країн, які мають великі запаси вуглеводнів, і ми вже уклали низку договорів з урядами країн не лише про закупівлю, але й про спільний видобуток нафти і газу і розподіл ресурсів у таких країнах, як Лівія, Об??днані Арабські Емірати, ?гипет, Росія, Туркменістан, Казахстан.

Бі-Бі-Сі: Кілька тижнів тому, у розпал ?бензинової кризи? низка видань повідомляла про Ваші заяви щодо доцільності реприватизації кількох нафтопереробних заводівУкраїни, якими зараз володі? насамперед російський капітал. Ті заяви стурбували російський нафтовий бізнес, а пізніше були спростовані чільними керівниками уряду. Тож якою зараз ? позиція України у цьому питанні?

О. ?вченко: Ситуація поляга? у тому, що сьогодні держава, через державні пакети акцій, не ма? потрібного впливу на ринок нафти і нафтопродуктів України, бо в жодному із приватизованих заводів держава не ма? контрольного пакету. Я переконаний, що доки в Україні не буде створено вертикально інтегрованої нафтової компанії, яка впливатиме абсолютно ринковим методом ? я підкреслюю, не адміністративним, де постановами Кабінету міністрів, а як гравець на ринку нафтопродуктів від імені держави ? доти ми матимемо потрясіння з цінами на нафтопродукти і навесні, і восени. Така компанія буде створена, відповідне доручення дав президент Ющенко, і я можу впевнено говорити, що цю компанію буде створено вже до осені. Що стосу?ться реприватизації нафтопереробних заводів ? я цього слова не вживав, не вживаю і не буду вживати, але я вживав інші слова і готовий їх підтвердити: сьогодні в Україні ? заводи, частина пакетів акцій яких приватизована незаконним шляхом. ? не зважаючи на жодні спростування з жодного боку, я буду далі працювати над тим, щоби такі пакети акцій були повернуті в державу.

Бі-Бі-Сі: Прем??р Юлія Тимошенко нещодавно заявила про доцільність будівництва в Україні нового нафтопереробного заводу, чи заводів, щоби зменшити залежність українського ринку від тих підпри?мств, що належать іноземному капіталу. Прем??р говорила про Одесу, згадувались також Броди. Як Ви ставитеся до такої ідеї?

О. ?вченко: Україна ма? 6 нафтопереробних заводів із загальною потужнiстю переробки 51 мільйон тон сирої нафти на рік. Це теоретично. Фактично у теперішньому стані вони можуть переробляти порядка 40-42 мільйонів тон нафти. Але сьогодні Україна переробля? не більше 22 млн. тон нафти нарік, тобто практично завантажена ледь половина потужностей. Тому я ? прихильником того, щоби реконструювати і модернізувати вже існуючі заводи в Україні. Нарощувати потужності, нарощувати глибину переробки і за рахунок цього виходити не лише на забезпечення власних потреб, але й на зовнішні ринки. Можу навести лише один приклад: наші заводи дають максимальний показник переробки світлих нафтопродуктів 59%, а, скажімо, Білорусь на Мозирському заводі ма? глибину 82% переробки, а на Новополоцькому ? 92%. Вони максимально завантажені, мають експортні можливості, і ми під час останньої кризи закупили на Мозирському заводі 30 тисяч тон бензину А-92. Тому я вважаю за доцільне модернізувати наші заводи, а будівництво нових, як на мене, зараз не на часі. ? в плані реконструкції ми повинні вимагати активних дій від власників контрольних пакетів акцій наших заводів, які, серед іншого, мають зобов?язання щодо інвестування у модернізацію підпри?мств.

Бі-Бі-Сі: Чи не постраждали інтереси України у проектах транспортування і транзиту нафти з введенням у дію нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан, надто беручи до уваги теперішні проблеми будівництва і маршруту використання нафтогону Одеса-Броди з подальшим напрямком до ?вропи?

О. ?вченко: Я переконаний, що після введення в дію нафтопроводу Баку-Джейхан українські перспективи транспортування нафти до ?вропи не лише не постраждали, а навпаки збільшилися. Чому? Тому що з початком експлуатації нового трубопроводу звільня?ться нафтопровід Баку-Супса, що да? змогу транспортувати азербайджанську казахську, туркменську нафту до Чорного моря, а звідти танкерами до Одеси. Таким чином ми зможемо наповнювати нафтогін Одеса-Броди, подовжити його будівництво до Гданська і звідти виходити в ?вропу. Під час урочистого відкриття трубопроводу Баку-Джейхан я мав переговори у Баку з президентами Азербайджану, Казахстану і Грузії, і всі вони висловили зацікавлення у співпраці з Україною в проектах транспортування каспійської нафти.

Бі-Бі-Сі: Але чи вистачить нафти для усіх цих трубопроводів?

О. ?вченко: Нафти, безумовно, вистачить. Я пам?ятаю, що кілька років поспіль, ще коли будувався нафтогін Одеса-Броди, були люди, які розповідали, що каспійської нафти нема?, її ніколи не буде тощо. Я відповідально можу сьогодні заявити, що це говорили люди, які у будь-який спосіб намагалися перешкодити будівництву трубопроводу Одеса-Броди, щоби Україна не мала жодних шляхів диверсифікації джерел енергопостачання і не мала виходу в ?вропу. Сьогодні лише Казахстан видобува? близько 60 млн. тон нафти на рік, до 2010 року він матиме 100 млн. тон, а до 2015 року видобуватиме 150 млн. тон нафти на рік. Тобто лише за обсягами покладів Казахстану усіх трубопроводів разом не вистачить на транспортування навіть половини ті?ї нафти. А ? ще Туркменістан з потенціалом 50 млн. тон на рік, Азербайджан з потенціалом 80-100 млн. тон. Куди дівати ту нафту? Каспійські родовища не розроблялися тому, що не було куди ту нафту транспортувати і продавати. Нафта каспійська ? і буде ? чим далі, тим більше. Тому трубопроводи треба будувати і заповнювати ? такою ? наша політика і ми будемо це робити.

Бі-Бі-Сі: Але зі збільшенням обсягів постачань каспійської нафти напевно виникнуть і додаткові проблеми з її переробкою на українських заводах?

О. ?вченко: Що стосу?ться технології переробки на наших заводах, вона дійсно будувалась під російську нафтову суміш ? так звану нафту URALS. Вона містить більше сірки, аніж каспійська нафта. Але технологія на наших заводах дозволя? переробляти суміш російської, української і каспійської нафти. Справді переробляти лише світлу каспійську нафту українські НПЗ не можуть, але суміш різних сортів ? при чому у достатньо великій кількості ? можуть. Це, до речі, ще один аргумент на користь модернізації та реконструкції наших заводів.

[i]BBC Ukrainian[/i]

 

31 травня 2005р.