Експерти про здобутки і помилки влади

Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"):

"Відразу скажу, що здобутки і помилки, чи прорахунки нової влади дуже важко відділити одне від іншого. Я намагаюся не класифікувати їх. Головним здобутком, на мій погляд, ? намагання і демонстрація намірів реалізувати передвиборну програму Ющенка і ті установки нової влади, які були задекларовані в його інавгураційній промові. Стосовно проблем, їх на жаль достатньо багато, і вони скоріше пов?язані з відсутністю чіткого стратегічного підходу до реалізації політичної програми нової влади, фактично відсутність програми як такої, крім загальної декларації намірів. А також, на мій погляд це головне: зневага до норм закону, до правового характеру будь-яких рішень, які приймаються і реалізуються. Це найбільш загрозлива тенденція."



Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

?Позитиви:

1. Найважливіше, що вдалося якщо не створити новій владі і Президентові, то принаймні підтримати - це відчуття позитивних змін. Приреченість старого скорумпованого і недемократичного режиму була зрозуміла, і відчуття, що нова влада ма? бути чеснішою, чистішою, прозорішою дуже сильно живе у суспільстві. Це бажання людей "нової незаплямованої влади" ? найбільшим ресурсом Ющенка.



2. Найвдалішою ділянкою Президента стала зовнішня політика України. Україна безперечно стала відкриттям для світу. "Помаранчева революція" стала позитивним світовим брендом і Ющенко ? одним зі складових цього бренду. Україні вдалося нарешті чітко зазначити свої зовнішньополітичні пріоритети - інтеграцію у ?вроатлантичну спільноту і вклад Ющенка тут безперечний і дуже вагомий.



3. Певне кадрове очищення. Не оцінюючи якість самих кадрів, варто зазначити, що іноді просто потрібна навіть їхня механічна ротація. ?накше розквіта? корупція, чиновники відриваються чимдалі від інтересів простих громадян тощо. Те, що відбулася масова зміна багатьох скомпрометованих чиновників -? благом для держави. Те, що в команді Ющенка виявився потужний кадровий потенціал-це вже плюс персонально йому.



Негативи:

1. Ющенкові не вдалося виконати функцію "гаранта Конституції". Поки що нова влада в багатьох ділянках показу? сво? зверхн? ставлення до Конституції, а Президент, не приймаючи ніяких рішень, цьому фактично сприя?. Ганебний скандал з міністрами і губернаторами-сумісниками, які вперто не здають мандатів, показу?, що Президент не може або не хоче зробити так, щоби його призначенці дотримувалися українських законів. ?сторії з "секретними указами", призначенням заступників міністрів, згідно інструкції, розробленої ще АП Медведчука, неконституційність указу про РНБО засвідчують, що Ющенко поки що більш комфортно почува? себе з повноваженнями Кучми. Небажання нової влади жити "по закону", а не "по понятіях Кучми" ? найбільшою проблемою перших 100 днів.



2. Тертя всередині владної команди стали настільки видимими, що поставили під сумнів ?дність команди. Протиріччя між чиновниками високо рангу ? в будь-якій державі, але в Україні кількість скандалів між різними високопосадовцями вже зашкалю?. В той же час високий авторитет Президента дозволя? "розрулювати" ситуацію. Але це ж і ? свідченням, що країна залиша?ться на "ручному управлінні", а не живе згідно демократичних усталених процедур.



3. Ситуація в царині свободи слова ? незадовільною. З одного боку відійшли у минуле "темники", як офіційні інструкції від влади. В той же час запанували "світлики". Тобто влада тепер не прихову? як вона хоче, щоби журналісти висвітлювали дії самої влади, або який засіб масової інформації, вона піддаватиме репресіям, Тут і цілеспрямована атака на недостатньо провладні телевізійні канали, і вказівки Державного секретаря та міністра з гуманітарних питань журналістам, як треба показувати по ТБ високопосадовців. В цій же площині стоїть і кулуарне формування НацРади з питань телебачення та радіомовлення і стійке небажання (незважаючи на передвиборчі обіцянки) віддавати опозиції парламентський комітет з свободи слова.



Кость Бондаренко (директор ?нституту національних стратегій):

"Що стосу?ться здобутків, то поки що рано говорити, оскільки влада працювала не на ефективність, а на ефект. За таких обставин, дуже важко отримати якість здобутки. Я не бачу таких яскравих і великих здобутків. Хіба що, можна говорити про успішні поїздки за кордон. А якщо говорити про помилки, то їх варто поділити на категорії:



1) політичні - В політичному плані влада так і не зробила нічого, для того щоб ліквідувати прірву, яка виникла в ході виборчої кампанії між Сходом і Заходом, завдяки діям Януковича і Ющенка та їхнім командам. Влада так і не зробила поступок в напрямку тих сил які привели її до влади. Рушійною силою революції була дрібна і середня буржуазія, малий і середній бізнес, але реально влада зробила все, щоб підірвати їхню могутність. Вдарила по малому і середньому бізнесу падінням долара, так і новим бюджетом, який зорі?нтований на соціальні низи, але в той же час не на середній і малий бізнес. Влада зараз дума? не про стратегію, а виключно про вибори 2006 року, і про те як ще взяти під свій контроль парламент.



2) зовнішня політика - великою помилкою було, те що Президент підписав спільний протокол з США щодо встановлення демократії та боротьби за демократію в Білорусі і на Кубі. Крім того, абсолютно провальним був візит Ющенка до Туркменістану. Сама концепція інтеграції країни в ?вропу ? доволі сумнівною, оскільки вона ставить під сумнів взагалі здобутки незалежності, оскільки інтеграція в ?вропу передбача? відмову від певних суверенних прав України.



3) економічні - Я вже згадував про долар, про бюджет. Питання реприватизації, яке протягом 100 днів піднімалося, нарешті виявилося мильною булькою і в результаті тепер Уряд і команда Президента не знають що робити взагалі із реприватизаці?ю, і як вийти з ці?ї ситуації.



4) соціальні - Було підвищено пенсії і заробітні плати для найменш захищених верств населення, але це не та соціальна група, яка привела Ющенка та його команду до влади. В даному випадку, я не думаю, що загравання влади із соціальними низами будуть високо оцінені. Гроші, які видаються, дуже швидко проїдаються і не конвертуються в більш стійки і більш стратегічні цінності, такі як демократія, соціальний розвиток, прогрес.



5) кадрова політика - В кадровій політиці, ми всі бачимо що майже всі призначення відбувалися не за принципом професіоналізму, а за принципом відданості справі під час революції. Відповідно дуже велика кількість професіоналів, які займали державні посади, які формували апарат, які були чесними і відданими патріотами, але не підтримували Ющенка в ході виборчої кампанії, вони постраждали і зараз просто відсунуті від процесу прийняття рішень і від діяльності в апараті. Тому, я думаю, що ? більше помилок ніж здобутків, хоча спишемо це все на постреволюційну ситуацію, і будемо сподіватися що помилки це не злочини, і їх ще можна виправити."



Олександр Рябченко (директор Міжнародного інституту приватизації, власності і інвестицій):

"Найважливіше з того, що вони роблять, з мого погляду, це бажання жорстко навести порядок. Найгірше, що я бачу в їх діяльності - це помилкова ставка для України не на власного виробника. Ставка, яка розвивала економіку України і піднімала її останні п?ять років і завдяки цьому Україна мала найвищий рівень розвитку економіки і в ?вропі - це ставка на власне виробництво. Те що взагалі властиве для України і для українського менталітету. Зараз ставка ставиться на введення на ринок імпортного товару і підвищення конкуренції таким чином, що імпортери будуть мати понижені митні сплати, при завезенні сюди товару, щоб таким чином подолати інфляцію. ?нфляцію таким чином подолати можна, це правда. Але економіка від того шалено постражда?, люди втратять робочі місця. Я вважаю, що це найгірше, що за 100 днів зробив Уряд."



Володимир Полохало (керівник проекту "Політична думка"):

"Я думаю, що найважливішим здобутком дій нової влади, хоча скоріш це ? результатом "помаранчевої" революції - це достатньо великий, безпрецедентний ресурс підтримки Ющенко і Уряду, зокрема, прем??р-міністра з боку населення, про що засвідчують опитування громадської думки, тобто ресурс підтримки, кредит довіри. Але це здобуток, який пов?язаний, насамперед, "помаранчевою" революці?ю, це потрібно цінувати. По суті, це да? владі картбланш у здійсненні серйозних питань. ?вропа сьогодні ще не повністю відкрила двері, для тісної співпраці України з ?вропейськими інституціями, з ?вропейським союзом. Але все одно, значною мірою - це результат феномену "помаранчевої" революції. Треба відати належне Віктору Ющенку, який чітко заявив про свою ?вроорі?нтацію. Найширші, найбідніші верстви населення, а таких 2/3 в Україні, отримали серйозні преференції, йдеться про заробітну плату, про пенсії, про різні соціальні допомоги, зокрема, у зв?язку з народженням дитини. Україна - це країна бідна, одна з найбідніших в ?вропі, я думаю, що ті обездолені, особливо ті, які працюють в бюджетній сфері, вони звісно задоволені діями Уряду, а також соціальною спрямованістю програм Уряду. Не дивлячись на це, Ющенку все ж таки не вдалося провести кадрові призначення у відповідності з тими очікуваннями і ідеалами, які сповідували учасники "помаранчевої" революції. По суті, не вдалося виробити певну цілісну програму чи принципи підбору і розстановки кадрів, йдеться про ротацію кадрів. В багатьох випадках вона була дуже невдалою. В оточенні Ющенка виявилось чимало людей, для який особистий і корпоративний інтерес важливіший за загальнодержавний інтерес. Звідси численні скандали, різні інтриги. Я вважаю, що треба вміти брати відповідальність за непопулярні кроки, ясно що ревальвація долара не могла бути здійснена без узгодження Президента та Нацбанка, який це здійснив в дуже швидкому режимі, і це серйозна помилка в тактиці. Особливо постраждав малий та середній бізнес. Тобто, якщо влада і далі буде чинити ті кроки, які ? непопулярними, але необхідними з точки зору влади, то влада повинна це робити не в такий спосіб "як сніг на голову."



Віталій Кулик (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

"?снують певні нестиковки між членами Уряду, що приводить до конфлікту в самому Уряді, і склалося враження, що це не одна команда, а політики, які просто починають свою виборчу кампанію. Проте, справді, вони відмовилися від старих схем і готові до дискусії, до обговорень в прийнятті своїх рішень. Це да? можливість залучати і експертів, і громадськість до обговорення цих рішень. ? певне економічне зростання, однак це зростання виклика? багато питань, щодо обумовленості тих рішень, які вони приймають. Зокрема, стосовно валютної політики, заниження курсу. Ці рішення викликають певний скепсис і певні питання у більшості експертів, і у членів Уряду також. Хоча економічні показники свідчать, що владі вдалося стабілізувати ситуацію. В політичній сфері, здобутком нової влади ? більш прозора політика прийняття рішень, також створення певної політичної коаліції, яка взяла на себе політичну відповідальність за наслідки сво?ї діяльності при владі. Головне, то що намітилися певні позитивні тенденції в усіх сферах, і ці тенденції тепер необхідно закріпити. ? декларація свободи слова, ? декларація того, що влада буде дотримуватися певних правил гри, однак це поки що на рівні декларації, і це можна назвати негативом. Тому, ми ма?мо ситуацію з телеканалами ТЕТ, НТН, КРТ, закриття деяких газет на обласному, регіональному рівні. Це безперечно, виклика? занепоко?ння у громадськості і те, що Ющенко сказав, що досягнення його 100 днів - це свобода слова, ці слова вже викликають сумніви, тому, що нема? забезпечення такої свободи слова. Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, на останньому засіданні показала, що вона не прозорим для громадкості. ?ї діяльність виклика? значну критику з боку недержавних організацій, і з боку телевізійників і радіомовників."



Володимир Маленкович (Українське відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

"Я бы поставил новой власти три с минусом. Среди положительных моментов все-таки социальная направленность бюджета. Если эти социальные выплаты и программы не приведут к инфляции, то это будет плюс. Я думаю, что минусы власти, а их очень много, связаны, прежде всего, с непрофессионализмом части министров, прежде всего, я имею в виду Томенка, министра здравоохранения, а также конечно Луценко и Билозир. Я не знаю, в чем виноват, или не виноват Колесников, это не мое дело, вполне возможно, что виноват, но убежден, что подобного рода политических акций, которые обязательно будут иметь политический аспект, и будут разыгрываться как политический процесс, нужно проводить лигетимно. То есть, четко по закону, а не так как это было сделано с процессуальными нарушениями, которые признал даже Зварич. Кроме того, не думаю, что стоило арестовывать человека за преступление, совершенное три года назад (если они были действительно совершены). А основания, что он как-то мог спрятать концы в воду, они не серьезны, посколько и без него могут спрятать концы в воду. Так что, это очень грубая ошибка. Также очень грубые ошибки совершила госпожа Билозир, демонстрируя просто абсолютную неспособность руководить столь серьезным министерством, как министерство культуры. Одна из таких ошибок, это атака на театр Леси Украинки, и непосредственно на Резниковича без достаточных на то юридических оснований, что признал уже и суд. Опять таки, если эти взять два положения, а также неудачную атаку на НТН, атаки на телеканал "Киевская Русь", атаки на ТЕТ, и киевское "Динамо", потому что там Суркис. Все это не может не вызвать у населения представления о том, что идет атака на оппозицию, речь идет не просто о наведении порядка в стране, а о репрессии против оппозиционных сил. Это все серьезные просчеты, самые шумные, но не самые главные. А самые главные просчеты, на мой взгляд, связаны с несогласованностью деятельности различных министерств и ведомств новой власти, при чем даже профессионалов, и связано это с искусственностью блока, который победит. Самым негативным было заявление о реприватизации, которая напугала всех возможных инвесторов, от которой потихоничку приходится отказываться, при чем нечетко и невнятно, и что это такое до сих пор неясно, и как из этой ситуации выйти. Нужно раньше согласовывать позицию, а потом что-то произносить. А также, просчет связан с ревальвацией гривны, проведенной столь стремительно, что в результате значительная часть населения страны пострадала, поскольку потеряла приблизительно 7-8% своих сбережений. Конечно же, это скажется на рейтинге новой власти. По сути, это ограбленное общество. Если вы проводите политику по усилению гривны, что в принципе понятно, то это нужно проводить публично, предупредив граждан о том, что в ближайшее время произойдет нечто подобное. Предупредив не только одним заявлением где-то невнятным, что будет доллар 5,11 в этом году при формировании бюджета, а по телевидению, средствах массовой информации. А так - это свидетельство непрозрачности и непродуманности политики в самых важных вопросах. Казалось бы, что глава Нацбанка уж эту тему должен понимать хорошо. Еще очень серьезные ошибки, связанные с заявлениями Зинченка, и, в общем-то, невнятной политики самого Президента в отношении политической реформы, а конкретно в отношении тех законопроекта 3207/1 и закона 2222, которые ставят под сомнения, будет ли власть выполнять свои обещания по реформе. Это тоже меня очень пугает. В принципе это очень опасно. Во время предвыборной кампании активно звучала тема противостоянии двух частей Украины это факт и от него никуда неденешся. Эта тема проявлялась она в вопросах защиты русского языка. Если новая власть не хочет, что бы подобное противостояние произошло во время парламентских выборов, что бы Украина разделилась опять на Восток и Запад, нужно эту проблему решать сейчас и для этого есть все возможности, нужно только желание. И в этом вопросе у власти тоже нет никакой позиции. С одной стороны где-то Порошенко заявляет, что он за это, а Ющенко говорит, что не подпишет указ об усилении позиции русского языка. Эта проблема, и если не решать ее сегодня, когда она не столь значительна, то проблема неминуемо будет очень важной во время предвыборной кампании. Вот все вместе это свидетельствует о том, что пока еще Правительство и Президент не создают работоспособную команду, которая могла бы удовлетворить потребности населения, выполнив те обещания, которые были провозглашены в ходе так называемой "оранжевой" революции.

[i]Гаряча лінія[/i]

 

29 квітня 2005р.