Ще один епохальний «електричний» закон не виконали, а вже прийняли новий!

Тисячоліття людська практика підтверджувала просту мудрість "краще – ворог доброго", першою заповіддю лікаря вважалося "не нашкодити". Так відноситься до оточуючого добропорядний власник, хазяїн, батько... Коли ж роками йдуть реформи, ремонти, приватизації, реприватизації, утворення та розпуск органів влади, призначення і звільнення членів уряду, безнастанні вибори – мимоволі насторожуєшся, відчуваєш, що до справи взялися "підрядники"... Очима народу безперервні зміни – надійний перевірений спосіб комусь нагріти руки. Як щороку "ремонтують" дороги в Україні, так і економіку постійно реформують, намагаються покращити, проте почасти лише шкодять. Та ж біда і з щорічними вже виборами – міняється антураж, а грабіжницька суть залишається такою ж. Ось і знов кандидати у органи місцевої влади заполонили увагу "електорату", порозсівали гречку і обіцянки, всіляко залякували і обнадіювали, а найбільше критикували одні одних – але ж скільки не вчитувалися ми в передвиборні слова, вражала абсолютна відсутність стратегічного бачення, чітких орієнтирів розвитку країни! Жоден не говорив про те, що би могло об'єднати націю, і об'єднати не "проти" недоліків, але "за" єдину національно-суспільну ідею. На жаль, "латочний ремонт" панує не лише на дорогах, а й у суспільній свідомості, - до виборів і кандидати, і виборці знову підійшли з однаковими критеріями тимчасовості – виборці подекуди отримами одноразову передвиборну подачку, а владне крісло займе хтось знову тимчасово.

І хоч кожен кандидат декларував обов'язкові і кардинальні реформи, далі слів справа навряд чи просунеться бо для тимчасової влади важливий, на жаль, не результат (коли ще він буде), а сам процес. От і реформують народні обранці все, до чого доходять руки, потрошку збільшують особисті статки, а потім як естафетну паличку передають незакінчені реформи своїм наступникам...

Вже два роки, як в Україні радикально реформують галузь електроенергетики. Не чули? Не відчували? Не дивуйтеся - у 2013 році ВРУ прийнято епохальний Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", яким було встановлено поетапний (протягом 2014-2018 років) перехід до кардинально нового устрою ринку електричної енергії, але хоч нова модель мала запрацювати вже у 2015 році – нічого крім фантастичного зростання тарифів "по-старому" не відбулося. Натомість сьогодні у ВРУ розглядається новий законопроект "Про ринок електричної енергії України", розроблений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, який у випадку його прийняття замінить собою діючі нині Закон України "Про електроенергетику" та Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" і одноосібно регулюватиме реформування галузі у тому ж, визначеному попереднім Закон України, напрямку. Що ж сталося, чому не виконаний перший Закон України (розрахований на період до 2025 року) і для чого створено новий?

Чи варто взагалі братися за реформи у стратегічній галузі у такий складний момент суспільного розвитку, обтяжений війною, окупуванням територій і грандіозним ускладненням стосунків між підприємствами, які технологічно, виробничим циклом і економічно об'єднані в Єдину енергетичну систему України, а політично і лінією фронту категорично роз'єднані? Чи варто ризикувати на переправі, змінюючи правила на ходу?

Запитання, скоріше, риторичні. Справа у тому, що задеклароване законом реформування галузі на цей час, на жаль не має під собою стратегічної політики розвитку, не опирається на державницьке бачення – якою ж має стати українська енергетика через 5, через 15 років... Але святе місце пустим не буває – за відсутності чітко баченого результату єдиною рушійної силою змін залишається принцип "куди ринок вивезе". На сьогодні основним напрямом реформування є посилення ринкових принципів в енергетиці, збільшення кількості і ефективності цінових сигналів, максимальне відкриття сегментів ринку для конкуренції – але в умовах відсутності стратегічного бачення результату, реформи вестимуть нас, а не ми їх, і вестимуть за принципом сьогочасної вигоди. Для стратегічної галузі, для країни в переломний момент історії – неприпустима розкіш!

Чинний на сьогодні Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", яким встановлено поетапний перехід до нової моделі ринку, дійсно потребував доопрацювання, оскільки одні проблеми переходу вирішував лише декларативно, інші ж "не помічав" зовсім. Новий законопроект покликаний надати енергетикам ефективніші способи врегулювання тих проблемних аспектів переходу, які почали виявлятися вже з 2013 року, з самого початку підготовчих робіт. Але основні ризики непродуманого, не спланованого стратегічно переходу до відкритих ринкових механізмів нового ринку залишилися невирішеними, їх стратегічне бачення відсутнє у авторів діючого закону і законопроекту... Задекларовано впровадження енергетичної біржі – а за якими принципами ціноутворення працюватиме ця біржа, якої фінансової моделі вона буде, як впливатиме біржова торгівля "на день вперед" та "протягом дня" на учасників ринку – невідомо. Так само не визначено принципи ціноутворення на балансуючому ринку – одному з трьох китів, що мають утримувати ринок електроенергії, пише Газета.ua.

Автори законодавчих норм відсилають нас до майбутніх документів, що мають бути написані і імплементовані пізніше, а саме до правил біржі, кодексу мереж, правил ринку та правил функціонування балансуючої групи тощо. І при цьому законодавець абсолютно не визначає хоча б основні принципи, що мають бути покладені основу зазначених документів, не бачить, чи закриває очі на можливі наслідки для учасників ринку тих чи інших економічних та фінансових моделей роботи біржі чи балансуючого ринку, що мають бути визначені у підзаконних документах. Все це віддається на відкуп майбутнім виконавцям реформ, що у свою чергу нівелює принцип стратегічної єдності і цілеспрямованості, націленості на певний досяжний і конкретний результат, а залишає в пріоритеті принцип сьогочасної вигоди, ситуативного розкладу інтересів і сил на ринку та "біляринковому" просторі – і все це ніяк не стосуватиметься інтересів галузі, її стратегічної розбудови (або як що хочете, як мінімум, спасіння) але підкорятиметься випадковим впливам, вирішуватиметься з позиції тимчасовості, коли проблему легше відкласти приховати відкупитись, але не докладати зусиль до такого її врегулювання, яке би було правильним а не ситуативно доцільним. Нас знову прирікають на безкінечний "латочний" ремонт в електроенергетиці, замість стратегічної побудови. Може тоді й загалом не розпочинати?

Серед проблемних питань, які мають для України загалом стратегічне значення (наприклад, розвиток альтернативних джерел енергії) обидва закони відсувають на другий план, або взагалі обходячи увагою, або побіжно абияк намагаються врегулювати непродуманими положеннями. Так, наприклад визначально важливим для виживання в умовах нового ринку альтернативних виробників електричної енергії (з енергії води, сонця, вітру, біомаси тощо) є питання умов їх роботи на балансуючому сегменті ринку, тобто обов'язок всіх виробників електричної енергії максимально точно прогнозувати обсяг виробітку і нести відповідальність гривнею за відхилення від прогнозного обсягу. Новий законопроект звернув на проблему увагу, але пропонує нереалістичні в умовах України, згубні умови відповідальності ВДЕ за небаланси (відхилення прогнозованого від фактичного виробітку).

Тим самим виявляється – навіть в цьому одному, не найважливішому аспекті реформування – відсутність стратегії розвитку, відсутність бачення в цілому нової енергетики країни, адже ВДЕ – це саме один з стратегічних орієнтирів енергетики майбутнього у всьому світі. У нас же реформа віддана в руки всемогутній вільній конкуренції і йде тими шляхами, які обирає для неї пан долар. Небезпечний шлях!