Говерла стане вищою на 6 метрів?

Нещодавно в нашу редакцiю потрапив ескiз проекту пам?ятного знаку "Соборна Україна", який плану?ться встановити на найвищiй вершинi України ? Говерлi. Автором проекту ? доктор мистецтвознавства, заслужений художник України Михайло Белень. Зiзна?мося, у нашiй редакцiї одразу виникли суперечки як навколо доцiльностi встановлення 6-метрового пам?ятного знака на Говерлi, так i загалом щодо його художньої вартостi. Хоча, звичайно, ми не ? спецiалiстами у цiй галузi, а тому вирiшили звернутися до вiдомих на Закарпаттi митцiв, мистецтвознавцiв, а також представника влади, аби тi професiйно прокоментували б доцiльнiсть спорудження пам?ятного знака на найвищiй вершинi Говерли.
Найперше ми попросили самого автора розповiсти про цей творчий задум. Однак Михайло Белень вiдмовився зустрiтися iз журналiстом "ФЕСТу", зiславшись на те, що взагалi проти будь-яких дискусiй. За його словами, публiчне обговорення призвело до встановлення таких, на його думку, непривабливих пам?ятникiв, як Шевченку та Волошину. Схоже на те, що пан Михайло вирiшив обiйтися без таких "дрiбниць", як художня рада, творчий конкурс, думка громадськостi, i проштовхнути, як то кажуть, це питання напряму, у прямому i переносному смислi "на гору". З цим погоджуються далеко не всi...
[b]Михайло СИРОХМАН, викладач Закарпатського художнього iнституту:[/b]? Говерлу не можна анi пiдвищити, анi принизити. ?ї не можна зробити кращою, можна тiльки зiпсувати. Ця гора ? ?дина i неповторна, як i будь-яка iнша вершина. I вже цим вона ? самодостатньою нацiональною цiннiстю. Такою ж цiннiстю, як i будь-який гарний ландшафт. Кожен патрiот рiдного краю входить у храм природи бережно, основною заповiддю тут ? "Не нашкодь". Закарпатськi вершини зазнали чимало знущань у радянський перiод. На полонинi Руна збудували вiйськовий об??кт (нинi там лише його залишки), на Плаю ? метеостанцiю, на г.Стiй ? локатор, полонину Красну пересiк газопровiд. Уцiлiли хiба що Свидовецький хребет та Чорногора.
Говерла вже ? символом України. Бо кажучи Говерла, ми ма?мо на увазi Карпати, Закарпаття, Україну. Так як коли кажемо Джомолунгма, то в уявi поста? Iндiя. Найцiннiшим у вершинi ? сама вершина. Будь-який пам?ятний знак можна ставити в рiзних мiсцях, та тiльки не на вершинах. Часом навiть сходження на гору принижу? її, але хоча б не залиша? слiдiв. I вершина знову поста? недоторканною. Пам?ятник на нiй ? це пам?ятник людському марнославству, поминальним cуспiльним процесам, а вершина вiчна.
В iсторiї вiдомi лише поодинокi випадки встановлення пам?ятникiв на вершинах. Це епiзоди iз життя тоталiтарних режимiв. Варто сподiватися, що в української демократiї вистачить здорового глузду не прикрашувати вiчне, а нацiональну iдею вона зможе реалiзувати в повсякденному життi, i вона (iдея) не закостенi? у помпезних монументах.
[b]Борис КУЗЬМА, голова Закарпатської органiзацiї Нацiональної Спiлки художникiв України:[/b]? Вважаю, що всi творчi об??кти, якi планують встановлювати на територiї областi, мають проходити через професiйне сито художньої ради. Цей орган, який склада?ться з фахiвцiв, може зробити певнi висновки про пам?ятник, дати оцiнку його характеристикам i зробити висновок, чи взагалi ма? право цей витвiр на iснування. Це ? закон, без якого не можна обходитися. I, звичайно ж, у таких випадках слiд рахуватися з думкою громадськостi. Адже пам?ятник встановлю?ться не на один день, а на десятки рокiв, i багато людей будуть сприймати його як символ епохи, яку вiн представля?.
Якщо ж узагалi говорити про доцiльнiсть встановлення пам?ятника на Говерлi, то, на мою думку, там слiд встановити символiчний знак без будь-якої геральдики та iнших надлишкiв. Людина пiднiма?ться на Говерлу як на найвищу точку України, i в цьому ? певна фiлософiя. Сучасний свiт потребу? простої, але водночас змiстовної символiки, аби вона не несла великого вiзуального навантаження.
[b]?вген ЯСIНСЬКИЙ, начальник управлiння культури ОДА[/b]:
? У даному випадку йдеться не про пам?ятний знак мiсцевого значення, не про те, що я, до прикладу, маю кошти, бажання i реалiзовую певний проект. Мова йде не про Рахiвський район, а про Говерлу ? найвищу точку України. ? вiдповiдна, давно опрацьована процедура: кожен проект повинен пройти конкурс, вiдповiдну художню раду, повиннi бути альтернативнi пропозицiї, адже, якщо в перспективi цей пам?ятний знак увiйде до державного ре?стру, то мова йтиме про видiлення державних коштiв.
Я недавно перебуваю на цiй посадi й знаходжуся лише в стадiї вивчення правил гри. Однак знайомий iз думками багатьох митцiв, а тому вже цього тижня зберемо робочу нараду, де спробу?мо вивчити дану пропозицiю, визначити перспективу. Усе, що ми зробимо, ма? мати художню цiннiсть, державнi кошти повиннi бути ефективно вкладенi i щоб нiколи на сторiнках преси бiльше не виникало полемiки навколо протекцiонiзму щодо того чи iншого митця. Усе ма? вiдбуватися у формi чесного змагання, лише тодi вигра? вся громада.
[b]Михайло ПРИЙМИЧ, мистецтвознавець:[/b]? Якщо говорити про встановлення пам?ятника, то це ? абсурдним нелогiчним рiшення. Бо коли люди сходяться на Говерлi, то це одне. А коли там стоїть тризуб iз обписаним пам?ятником (а вiн буде спаскуджений), то це катастрофа. Це буде демонструвати не українську культуру, соборнiсть, а українське безкультур?я. Можна аргументувати, що, мовляв, чехи поставили на Говерлi знаки, де проходить кордон. А ми який кордон хочемо побудувати? Гора ма? бути чистою, аби нащадки змогли побачити її такою, якою ми її бачили. Тягнути урбанiстичнi речi на вершину, де людина пережива? очищення в ?днаннi з природою, ? це занадто. Гора ? пам?ятником, бо ? найвищою точкою України, i не треба будувати пам?ятник на пам?ятнику. Бо комусь так захотiлося. Якщо вже хочуть вкладати грошi в Говерлу, то нехай створять пункт збору смiття. Оце був би "монумент" соборностi i культури, пам?ятник помаранчевої революцiї, абсолютно новий пiдхiд i новий погляд на Говерлу.
Не пiдтримую iдею з пам?ятником не тому, що маю претензiї до автора. Я взагалi проти будь-якого монумента на вершинi. Вiн зачiпа? мої внутрiшнi переконання. Для мене тризуб ? не простим значком, який можна на один день одягти. Це знак, який багато що означа?, i неприпустимо, щоб вiн слугував для надписiв "Здесь был Вася, здесь был Миша, здесь были ребята с Ростова". Приклад. На горi Пiкуй поставили на стовп дошку з надписом: тут в такому-то роцi був Iван Франко. Дуже скоро на чолi поета з?явилася свастика, а пiд портретом ? матюки. Уявiть собi, як при?мно було пояснювати туристу з Iрландiї, що це український письменник.
Вибачте за вiдвертiсть, але коли песик забiга? не на свою територiю, то стара?ться її помiтити. Ми поводимося так, як той песик. Ми нiби на своїй землi, але водночас мiтимо її, та ще й безглуздо ? ставимо монументи. Чим бiльше пам?ятникiв, тим успiшнiше демонстру?мо свою меншовартiснiсть. На Закарпаттi вже взагалi нема спокою вiд монументiв. Чому? Наприкiнцi ХIХ ст. у людей сформувалася iсторична свiдомiсть. А вона форму?ться через те, що в пам?ятi людства залишаються тi, котрi щось зробили. Це чiтко усвiдомила людина. Аби себе увiковiчити, вона буду? пам?ятники, на яких пишуть свої прiзвища, iм?я. Та було б зовсiм iнакше, якби людина мала не iсторичну, а релiгiйну свiдомiсть. Господь пам?ята?, хто що зробив. Це суспiльство хоче себе увiковичити. Не треба. Просто варто навести лад, почистити гору, аби нащадкам було при?мно пройтися. Але при?мно тому, що чисто, а не тому, що там нянько монумент збудував. Пiдняти голову вгору на пам?ятник, щоб не бачити того, що пiд ногами (смiття та iн.). Найбiльшим нашим монументом буде те, що залишимо дiтям таку країну, якою будуть гордитися. Нашими ж монументами пишатися не будуть, бо вони не мають художньої цiнностi. А якщо не мають, то й саму iдею спотворюють.
[b]Василь КОМЕНДАР, професор, доктор бiологiчних наук:[/b]
? Пам?ятник Соборностi ? це добре, адже нинi ця проблема ? актуальною, i монумент повинен стати її символом. Однак 6 метрiв ? це, звичайно ж, забагато. Вершина ж Говерли займа? порiвняно невелику площу, i встановлювати такi великi пам?ятники там, вважаю, не потрiбно. Це ма? бути щось символiчне. На вершинi й так стiльки всього набудовано: i хрест, i географiчний знак. Тому при будiвництвi слiд узгодити всi питання, продумати i витримати вiдповiднi пропорцiї. Пригаду?ться, як свого часу, коли почалося масове сходження на Говерлу, в одного пiдпри?мця виникла iдея забетонувати гору...
Однак, як то кажуть, не пам?ятниками ?диними живе Говерла. ?ї пiдкорювачi витоптали майже весь рослинний покрив, а якщо бути точнiшими, то знищено унiкальний альпiйський пояс рослин. Там тепер рiдко можна зустрiти iсландський мох, сон-траву альпiйську, фiалки, осоки. А подивiться, скiльки навколо смiття!.. Колись я подорожував Татрами (Чехiя). То там усi туристи знають: пiсля їди, всi бляшанки складають у рюкзак i несуть униз до спецiально обладнаного мiсця. Таку повагу i культуру до рiдних мiсцин ми повиннi виховати i в себе. Можна хоча б поставити вздовж шляху кiлька табличок iз надписами: "Дяку?мо за те, що бережете природу". Бiльше того, нехай Карпатський бiосферний заповiдник, на територiї якого розташована Говерла, розробить екологiчнi стежки. Тодi будемо впевненi, що туристи не витопчуть унiкальнi рослини. Не хочеться, звiсно, щоб Говерла стала полiтичним об??ктом, краще природним.

[b]Матеріал опублікований в газеті "ФЕСТ"[/b]

 

14 квітня 2005р.