17 квітня Василю Турянчику виповнюється 70

17 квітня - на ужгородському стадіоні "Авангард" відбудеться товариський матч між збірними командами ветеранів Ужгорода та Мукачева, приурочений 70-річчю В. Турянчика. Безперечно, на зелений газон вийде і Василь Турянчик. У першому таймі він неодмінно одягне футболку своїх земляків, а у другому - ужгородців. ? це - закономірно, адже свого часу захищав кольори, як міста над Латорицею так і міста над Ужем.

17 квітня Василю Турянчику виповню?ться 70 років.
Заслужений майстер спорту СРСР Василь Юрійович Турянчик - ціла епоха у вітчизняному футболі. Він зробив величезний внесок у розвиток "гри мільйонів" і повністю присвятив себе цій видовищній грі. ?м?я видатного гравця, а відтак наставника молодих спортсменів, тренера команд-майстрів, а нині віце-президента головної команди краю - ФК ОСК "Закарпаття" - відоме далеко за межами країни. Його футбольну біографію умовно можна поділити на так звані "сторінки", яким відповідають окремі періоди життя. Давайте разом із грандом вітчизняного футболу й "перегорнемо" їх.

Василь Юрійович Турянчик народився 17 квітня 1935 року в селі Чинадійово Мукачівського району. Майбутній "залізний капітан" київського "Динамо" опанував практично всі футбольні спеціалізації, крім голкіпера: починав форвардом (у 1953 році юнак у збірній команді Закарпаття був саме нападником), потім - півзахисником ужгородського "Спартака" та команди Львівського окружного будинку офіцерів (ОБО), а з 1959 року - півзахисником та центральним захисником київського "Динамо".

Першими, хто ввів у вітчизняному футболі амплуа півзахисника, який розміщувався перед парою центральних захисників, були В. Маслов та В. Турянчик: тренер-новатор та гравець-універсал. Нині практично кожна команда ма? опорного півзахисника, а в 60-х позиція , яку займав Турянчик, була новою і отримала промовисту назву "хвилеріз".

У 1951 р. юного футболіста з Чинадійова було включено до збірної команди школярів Закарпаття, яка успішно виступала на республіканській арені. Уже тоді він " впав в очко" окремим фахівцям. З цього приводу відомий київський журналіст ?. Зас?да у своїй книзі "Футбол Украины: очерки, страницы истории, статистика" писав: "В первую послевоенную десятилетку большой популярностью пользовались чемпионаты республики. Соревновались сборные команды областей и городов, производственных и сельских коллективов молодежные и юношеские. На финальную часть одного из таких чемпионатов в 1951 году в составе юношеской сборной Закарпатской области приехал впервые в Киев 16-летний паренек Вася Турянчик из села Чинадиево.

И хотя в тот год победителями первенства республики стали харьковские юноши, центральный защитник закарпатской команды не остался незамеченным".

Першим тренером Василя Турянчика був заслужений тренер України Кароль Сабов.

Перша серйозна команда Василя Турянчика - "Червона Зірка" (Мукачево), що виступала на першість Закарпаття. Потім було запрошення теж в місцевий футбольний колектив "?скра", яка вже грала на першість України серед КФК.

З 1954 року Василь Турянчик захища? кольори кращої майстрівської команди Закарпаття - ужгородського "Спартака".

А роком раніше ужгородці втрет? стали чемпіонами України серед команд КФК і знову вибороли право виступати у розиграші першості колишнього Союзу серед команд майстрів класу "Б".

Наприкінці 1955 року мукачівця призвали на дійсну військову службу, яку він проходив у львівській армійській команді ОБО, за яку провів два футбольні сезони (1956-1957 рр.).

Восени 1957 року Турянчик знову поверта?ться в ужгородський "Спартак", на місце лівого напівсереднього. Тоді в спартаківців справи не клеїлися, треба було допомогти нападу. У цьому році було створено збірну класу "Б" колишнього Союзу (тренери - відомі фахівці Олег Ошенков та Олександр Пономарьов), до якої ввійшли й ряд кращих футболістів ужгородського "Спартака": Андрій Гаваші, Василь Турянчик, Йожеф Сабо, Степан Горват та ?ван Хаткевич.

Василя Турянчика та Андрія Гаваші через рік навіть назвали кандидатом у головну збірну країни.

У 1959 році Василя Турянчика, а також Йожефа Сабо та Андрія Гаваші запрошують до київського "Динамо". Погодився неохоче: був завжди проти переходів з команди в команду. Крім того, дуже любив свій край!

З червня 1959 року по 1969 рік Василь Турянчик виступа? за кращий клуб України - "Динамо" (Київ).

У складі ці?ї команди "залізний капітан" Василь Турянчик став чотириразовим чемпіоном колишнього Радянського Союзу (1961, 1966, 1967, 1968 рр.), триразовим срібним призером (1960, 1965, 1969 рр.) та дворазовим володарем Кубка СРСР (1964 і 1966 рр.). У списку "33-х кращих" прізвище Турянчик значилося три рази - під першим номером (1966 рік), і два рази під ?3 (1962 та 1967 рр.).

Провів 308 ігор у чемпіонатах СРСР. Він входить до списку 100 "гвардійців" українського футболу, які зіграли за команди УРСР найбільшу кількість матчів у вищій лізі чемпіонату СРСР. А очолю? цей символічний список теж динамівець - Олег Блохін, котрий за прославлений клуб зіграв 432 ігри. Василь Турянчик забив 12 м?ячів у чемпіонатах, два - у по?динках на Кубок СРСР, ще один - ?врокубках. Але чи не кожен гол - вирішальний.

У 1962 році Василь Турянчик став автором 800-го ювілейного гола в складі "Динамо" (Київ).

Закінчив Київський інститут фізкультури.

Після завершення футбольної кар??ри Василь Турянчик працю? дитячим тренером у мукачівській та ?ршавській ДЮСШ, командах майстрів, як-от: мукачівський "Приладобудівник", ужгородське "Закарпаття".

У 1971 році Василь Турянчик очолив головну команду області - "Закарпаття" (Ужгород). Він став не тільки старшим тренером, але й узяв на себе функції начальника команди.

? тепер змс СРСР Василь Юрійович Турянчик у строю. З 1998 року він - начальник команди ФК ОСК "Закарпаття", а з 2004 - віце-президент команди, що гра? серед елітних команд України.

У 2003 році за вагомий особистий внесок у розвиток закарпатського футболу, високу професійну майстерність Василь Юрійович був нагороджений відзнакою облдержадміністрації - нагрудним знаком "За розвиток регіону".

А під час святкування 110-ої річниці українського футболу, що проходило 12-13 жовтня 2004 року на "батьківщині" зародження українського футболу - у Львові, йому у театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької були вручені Почесні Грамоти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також орден "За заслуги" ??? ступеня.

Щороку в честь прославленого гравця закарпатських команд та київського "Динамо" Василя Турянчика проводяться турніри. Двічі поспіль почесний приз із рук гранда вітчизняного футболу Василя Турянчика отримувала амбітна футбольна дружина із наймолодшого міста Закарпаття - Перечина (на фото).



Гадаю, аж ніяк не буде зайвим, коли наведу кілька висловлювань про закарпатця відомих людей, спортсменів, журналістів, які самі спостерігали за грою нашого героя ...

Голова федерації футболу України, член виконкому У?ФА, народний депутат України Григорій Суркіс, вручаючи нашому ювіляру ключі від автомашини "Шкода" сказав:
"Я досі пам?ятаю той момент, коли багаторічний київський капітан Василь Турянчик, забивши переможний гол головою, приніс "Динамо" золоті медалі. А недавно в нього вкрали автомашину. Без неї Турянчику важко. Болять ноги, даються взнаки старі травми. От ми і вирішили подарувати панові Василеві автомобіль "Шкода". У наш час дуже важлива підтримка ветеранів українського спорту. Адже без історії, нема? майбутнього".

Відомий київський спортивний журналіст Леонід Каневський, який написав хронологію виступів київського "Динамо" до 70-річчя створення цього клубу, так сказав про закарпатця: " Не можу не згадати його так званий "золотий" гол у ворота московських автозаводців у 1961 році, а також м?яч, який він провів у додатковий час півфінальної кубкової зустрічі через шість років, коли команда подолала опір мінських одноклубників. ? все ж головною справою Турянчика був захист, де він серед гравців свого покоління відзначався найвищим коефіці?нтом надійності".

Майстер спорту СРСР, заслужений тренер України, колишній гравець ужгородського "Спартака" та київського "Динамо", тренер Михайло Коман:
"Вася Турянчик - очень хорошо играл в центре обороны. Имел отличный бойцовский характер - такого нам сейчас в команде не хватает... Умел и подстраховать партнеров, и сыграть персонально против любого нападающего. Отлично играл головой. Рядом с Васей вырос в классного защитника бывший нападающий из дублирующего состава Вадим Соснихин, известный "директор" штрафной площадке.

Валентин Трояновський:
"Для мене Сабо і взагалі закарпатські футболісти - це взірець професійного ставлення до справи. Зізнаюся: у молодості я їх зневажав: не п?ють, не палять, байдики не б?ють, тільки гроші збирають. Одне слово, жлоби... Життя показало, хто ? хто...."

Журналіст ?гор Зас?да:
"Был он большой труженик, "железный Вася". Везде он успевал: помощь защитникам, подключится в нападение, если стать в стенку, то только на самое опасное место, броситься под удар соперника, в технично выполненном подкате отобрать мяч у нападающего, начать новую атаку, приободрить партнеров, успокоить друга-земляка Сабо. Все кто видел Турянчика на футбольном поле, именно таким его и запомнили". Автор книги "Закарпаття у спортивному вимірі" Василь Федака:
"Василь Турянчик запам?ятався мільйонам болільників як швидкий, сильний, сміливий, тактично грамотний центральний захисник..." На жаль, автору цих рядків не довелося бачити Василя Юрійовича у грі, коли виступав за київське "Динамо" та інші майстрівські команди. Але мій інший колега, київський спортивний журналіст Максим Максимов не раз і не двічі милувався грою великого футболіста: "Закарпатці, - каже мій колега, - завжди вирізнялися сво?ю наполегливістю й устремлінням. Скажімо, Василя Турянчика треба було бачити на футбольному полі. ?ноді запиту?ш себе: "Невже в нього, як і його земляка Ференца Медвідя, таки справді дво? сердець?".

www.zakarpatie.com.ua

 

14 квітня 2005р.