Закарпаття: "Крокодилячі сльози" Шуфрича, або хто господар українсько-словацького кордону

Нюрнберзький процес? ("Заседание продолжается, господа присяжные заседатели!")

Тема зниклих гуманітарних вантажів релігійної громади баварського міста Нюрнберг була предметом дослідження в ?Трибуні? кілька тижнів тому в однойменній статті. Тоді увага була приділена Ужгородській Регіональній митниці, яка вже півтора роки не може відповісти на питання: де поділися 2 двадцятитонних каміона гуманітарних вантажів? Надавали ми слово і потерпілим ? закарпатським дітям і сиротам, які так і не дочекалися допомоги.

Сьогодні перед народом (присяжними) досліджу?ться:

Запрошуються в ?Трибуну? для пояснень: колишній представник Президента в Ужгородському районі Михайло Данча, нардеп-олігарх Нестор Шуфрич та голова Кам?яницької сільради Марія Коваль-Мазюта.

Директор репресованої благодійної організації ?Довіра? (тепер благодійного Фонду ?Рідні простори?) ?.В.Чубірка, котрий був і директором на Дачі Хрущова і ? партнером німецького гуманітарного донора ??сая -58 в допомогу Україні?, ма? честь повідомити закарпатський люд, що всі його і батькові добропорядні діла протягом півстолітніх трудів на Дачі Хрущова, саму Дачу Хрущова, і навіть його батьківську хату ? все це спробував привласнити Нестор Шуфрич.

Як заявля? ?. Чубірка, натравивши податківців, прокурорів, митників та податкову міліцію, Н.Шуфрич зорганізував переслідування сім?ї Чубірок, що завершилося 4-ма роками безпідставної судової тяганини (більше 60 судових засідань) по 4-ом статтям Кримінального Кодексу для ?вана Васильовича, хворобою та смертю після викликів на допит для його 83-літнього батька. Торік 31 грудня справедливий суд таки виніс виправдальний вирок відносно ?вана Чубірки, але загроза фізичного знищення залишилася, про що він через ?Трибуну? повідомля? краян.

Згідно законів України трудовий колектив підпри?мства, яке обслуговувало увесь комплекс Дачі Хрущова, мало першочергове право на приватизацію цього об??кту. Рішення про приватизацію було прийнято обласною радою 8 грудня 2000 року. Більше того, директор Регіонального Фонду держмайна вже через тиждень, 15 грудня, надіслав лист, у якому повідомляв ?.Чубірку про пріоритетне право їхнього підпри?мства на приватизацію цілісного майнового комплексу (Дачі Хрущова). Проте, після багаторічних викрутасів влади, в день аукціону (10 жовтня 2003 року) ... всіх представників трудового колективу приводом міліці?ю доставили в суд. Хоча саме судове засідання того дня... не відбулося!

БО ?Довіра? при погодженні з німецьким релігійним доброчинним інвестором ще кілька років тому пропонувала державі за Дачу Хрущова справедливу ціну, котра у декілька разів перевищувала оціночну вартість і ту суму, за яку тепер придбав собі Дачу Хрущова Нестор Шуфрич. ? це при тому, що німецька релігійна громада Нюрнберга відразу зазначала, що на базі майнового комплексу буде створено санаторій для безперебійного та безкоштовного оздоровлення закарпатських дітей з бідних сімей, і все це за німецькі кошти.

Щоб спекатися законних і праведних набувачів: митники ? зупиняють потік на Закарпаття благочинної допомоги з Нюрнберга (всього було відправлено на Закарпаття 15 каміонів гуманітарних вантажів, два з яких просто щезло на митниці), податківці м. Ужгорода ? передають справу до суду про банкрутство БО ?Довіра? (це лише у хворій есдеківській голові і при звихнутій моралі могла зародитися ідея, щоб неприбуткову організацію оголошувати банкрутом); облдержадміністрація ? тимчасово (тягнеться вже четвертий рік!) виключа? з ?диного Ре?стру гуманітарних організацій БО ?Довіра? і унеможливила, всупереч закону, одержання віз для німців, котрі постановили за правило особисто приїжджати і розподіляти допомогу серед закарпатців адресно (мабуть, це також неабияк дратувало наших чиновників-казнокрадів); особистий водій Шуфрича ? підпису?ться на постанові ?підписки про невиїзд? відносно ?вана Чубірки.

Нестор Шуфрич (та його представники) на всіх документах, що стосуються Дачі Хрущова з певного моменту використовують адресу проживання, постійної прописки, свідоцтва власності на батьківський будинок та приватизовану прибудинкову територію ?вана Васильовича Чубірки. Що, особливо після ужгородської історії з ?чотирма Ратушняками? на парламентських виборах ? 2002, ляка? справжнього мешканця і власника вул. Першотравневої, 175, оскільки швагро Медведчука теж зветься Чубірка ?ван Васильович, теж закарпатець, і теж 1960 року народження.

В минулому числі нашої газети було поставлене питання: хто видав Нестору Шуфричу (чи мамі Шуфрича) документи на право приватної власності на об??кти нерухомості в урочищі ?Сирий потік? (Дача Хрущова), в урочищі ?Дубки? (адмінбудинок Держлісгоспу) і на кордонний будиночок вище шостої прикордонної застави? Минулої суботи пролила трохи світла на цей туман газета ?Вісті тижня +?, яка, маючи напевне доступ до документів адвокатів Шуфрича, пояснила, що оскільки ніби-то не було інвентарних справ на всі ці об??кти, то Ужгородський Держлісгосп (директор Костів) звернувся до голови села Кам?яниця Марії Коваль-Мазюти з проханням (цитую): ?...оформити на всі ці будинки право власності?. Ставлю питання Марії Юріївні: невже ви і справді цю фікцію виготовляли? А разом з тим, вітаю вас з минулорічним вселенням у будинок, наданий вам "Держлісгоспом" (Костів). При цьому повідомляю всіх краян, що насправді інвентарні справи на всі будинки в лісах Ужгородського держлісгоспу були, ? і будуть, бо, сподіваюся, їх не знищать ?мародери?. Навіть у нашій редакції ? їх копія. Про існування ті?ї інвентарної справи ? зноски у масі документів, у тім числі й у тому, що підписав голова ФДМУ В.Андрусь 13 жовтня 2003 року.

Отож, слід так розуміти, що були знищені інвентарні справи, натомість оформилися у сільраді документи приватної власності, що грубо суперечить ?Лісовому Кодексу?, оскільки до лісового фонду відносяться не лише, власне, сам ліс, а й уся інфраструктура Держлісгоспу, а розпоряджатися, щоб комусь віддати щось у лісі у приватну власність, може лише Верховна Рада України, а не Кам?яницька сільрада.

Шуфрич самочинно скасував уже й історичну назву, перейменувавши комплекс Хрущовської Дачі в ?Кремінку?. Торік будівельники Шуфрича вирізали півтисячі фруктових і екзотичних дерев, з яких частина відноситься до ?Червоної книги?. Шуфрич зняв і вивіз у невідомому напрямку художній інкрустований паркет, подібний тому, що ? у Президентському Маріїнському Палаці. А де подівся паркет з білого ясеню, дубу? Чому у ?Акті прийомо-передачі...? Хрущовської Дачі, за підписом В.Андруся, чотириповерховий головний корпус названо (цитую): ?Одноповерхова будівля готелю ? Літера Д?.

Н. Шуфрич вивіз у невідомому напрямку ?цековський? більярдний стіл на мармуровій основі з червоного дерева, обтягнений шкірою, з оздобленнями, з автоматичним збиранням більярдних кульок, котрі були зі щирої слонової кістки. Таких більярдів на увесь Радянський Союз було лише 13. За цим столом урядовці найвищого рангу можливо вирішували питання, що круто міняли напрямки розвитку країни. Стіл з другого поверху Шуфрич витягнув з допомогою автокрану, розваливши для цього балкон і частину стіни, бо більярд був такий великий, що не вилазив. Вида?ться, що лише за цей стіл багато хто з пошановувачів знаменитих раритетів виклали б гроші не менші, ніж ті, за які Шуфричу дісталася вся Дача Хрущова.

У зв?язку з цим, особливо тупими виглядають дії чинуш по уцінці балансової вартості картин відомих закарпатських майстрів пензля. Так було заведено, що найкращі картини-шедеври Ерделі, Бокшая, Манайла, Шут?ва, Габди та інших просто з виставочних залів, як дарунок партії, перевозилися на урядову Дачу в урочище ?Сирий потік?. Старовинні картини з плином часу лише ростуть у ціні. А це вже добре втямив Михайло Данча, котрий був Представником Президента в Ужгородському районі, котрий вивіз у 1992 році всі 9 картин.

Ось як це все описав директор Хрущовської Дачі у тому ж 1992 році у своїй заяві начальнику УМВС області Гицянину, прокурору області та голові облради: ?Вели-ка група людей з облвиконкому та райдержадміністрації з чотирма КАМАЗами прибула на територію, зняла з петель вхідні ворота, виламала усі двері, загрузили все майно, що було у приміщеннях і вивезли. Те, що не викручувалося, не виймалося ? виламували просто зі стін, із стель. Пограбоване у ці дні майно було досить великої вартості, за теперішніми цінами його можна оцінювати сотнями тисяч гривень. Хто тепер поверне цінності і покара? винних??. Реакції на повідомлення нема? до сьогоднішнього дня, а пан Данча прекрасно співпрацю? нині у команді Балоги.

Цікаво, що до нашестя цих мародерів М.Данча, як Представник Президента у районі, листом за ?155/01-15 вказу? директору Хрущовської Дачі, цитую ?документ? (котрий Данча написав власноруч, мабуть отримуючи від ці?ї свавільної писанини особливий кайф): ?Без мо?го відома не пропускати навіть Кравчука, Плюща, Дурдинця, Чорновола, Гориня ? не пропускати?. Тобто, дивно, що Представник Президента Кравчука пан Данча, грізно наказу? ледь не проганяти палкою у разі потреби свого ж шефа ? Леоніда Макаровича!

Тобто під орудою М.Данчі було вивезено в невідомому і до нині напрямку килими і дорожки, спальні і кухонні набори, диван-ліжка, диван-глобуси, люстри, холодильники, гідро лікувальні установки, душ-шарко, столи, музичну апаратуру і навіть вагу медичну, великі дзеркала і багато інших речей.

Наприкінці хочу повернутися до минулотижневої теми. Один мій знайомий не погодився зі мною, що у прикордонному лісі на землях Шуфрича хазяйнують саме ?геря брата Шуфрича, а не прикордонники. Відповідаю питанням на питання: хто справжні господарі прикордонного лісу ? прикордонники, яким патрони і бензин не видають, натомість мають на заставі одну корову, чи ?геря, котрі ходять, вибачте, їздять по лісу на джипах з патронами?

Кордонний будинок сьомої застави, котрим теж оволодів Шуфрич, знаходиться за КСП (контрольно-слідовою полосою). Коли вночі по селу Гуті почина? громихати канонада так званих ?герів Шуфрича, то їх не можуть втихомирити ні українські прикордонники, ні словацькі, бо оргія відбува?ться на нейтральній полосі біля знаку ?251. При чому, натівці з того боку кордону нас тут вже давно відмовилися розуміти, і у Пентагон перестали повідомляти про стрілянину на цій ділянці кордону. Мабуть, повірили Шуфричу, що мисливець у впольованого зайця ма? увігнати усі набої, що взяли з собою цього вечора... Таке собі Сафарі на зайця. Депутат За?ць, заспокайтесь...

Вячеслав Федченко

Трибуна

 

13 березня 2005р.