Закарпатські ЗМІ: за крок до інформаційного кілерства?

Пройшов перший місяць нової влади. Судячи з усього, він не став для переможених місяцем переоцінки поглядів, а для переможців - місяцем їх утверджень. Принаймні, саме на такий висновок налаштовують деякі журналістські матеріали у місцевих засобах масової інформації.

Перемога, яка повинна стимулювати до пошуку нового, чомусь стала тільки приводом для пошуку винних і огульної критики тих, хто ще вчора керував областю. Відповісти однозначно, чому відбува?ться саме так, навряд чи вдасться. Але зі стовідсотковою впевненістю можна стверджувати, що подібні випади у бік колишнього керівництва ? це суто суб??ктивна позиція, викликана скоріш деяким розчаруванням у діях влади нинішньої, аніж щирим невдоволенням справами вчорашньої.

Показовим також ? і те, що голою критикою, схожою у більшості випадків на безпідставні доноси, оперують видання, які і вчора, і сьогодні найбільше говорять про ?незалежність? та ?об??ктивність?. (Ось і не вір після цього у приказку про мед, присутній у роті тільки на словах). Незалежна та об??ктивна автура не може працювати за принципом ?критика заради критики?. Незалежна та об??ктивна автура повинна бачити і визнавати як мінуси, так і плюси. До того ж не тільки у розмовах під грифом ?не для преси?.

Впевнена, що час все розставить на свої місця. Точніше навіть так: з часом люди самі дають оцінку тому, що відбувалося. За якими параметрами вони судять про ефективність чи неефективність влади? За плітками? Сумніваюсь. За повідомленнях у засобах масової інформації? Частково, хоча всім відомо, що за кожним із ЗМ? хтось стоїть. ? цей ?хтось? ма? власне бачення подій, особисту симпатію чи антипатію до тих, хто представля? владу.

Добре, що люди мають ще й самостійні, незалежні ні від чого, підстави переконатися у ефективності владної політики. ? в першу чергу вони оцінюватимуть її з точки зору сприяння добробуту кожної людини?

Якщо дуже коротко, без емоцій і напруги, то відповіді на питання, що відбулося в Закарпатті у 2002-2004-ому роках, можуть мати приблизно такий вигляд.

Середньомісячна зарплата працівників області зросла більш ніж на 40 відсотків. З 310, 3 до 540, 4 гривень. Це тільки офіційно заре?стрована цифра. А заборгованість із зарплати у жовтні минулого року скоротилася з майже 14 мільйонів гривень до всього трохи більше 300 тисяч гривень. Тобто ? в 45 разів! Надходження коштів до Пенсійного фонду за останні два роки зросло у майже вдвічі. Середньомісячна пенсія ? у 2 з половиною рази.

Хтось може заперечити ? це тільки ?видима? частина зарплати ? а ? ще й ?підводна?. До того ж, і на 540 гривень прожити сутужно. Не буду заперечувати це ? але додам: йдеться про певну динаміку у виплаті зарплати. А ця динаміка очевидна будь-якій неупередженій людині.

Вперше за роки державної незалежності України на території Закарпаття за 11 місяців 2004 року було зібрано податків, зборів і платежів до бюджетів всіх рівнів в сумі понад мільярд гривень! Що це означа? для краю, думаю, розуміють усі. Мільярд гривень у 2004 році ? проти 500 мільйонів у 2002 ?ому.

Майже половина іноземних інвестицій, залучених у економіку Закарпаття протягом останніх 10 років, прийшла у регіон саме за останні два роки. ?ноземні інвестиції ? це нові робочі місця, це нова продукція, а значить ? можливість нових ринків збуту. ? саме тому вдалося досягти ще одного ? фінансової прибутковості підпри?мств Закарпаття. За січень-жовтень 2004 року порівняно з аналогічним періодом 2002 року вона зросла у 80 разів. А питома вага збиткових підпри?мств за 2 роки зменшилася з 35% до 6%.

Правду кажучи, цифри ніколи не були для мене, як і для багатьох із Вас, тим показником, за яким визначалася якість життя. Та ігнорування їх також не ? оправданим. Кількісні показники, мабуть, повинні бути об??ктивним під?рунтям для суб??ктивного оцінювання їхньої якості. Пошук "золотої серединки" ? процесом індивідуальним, і, очевидно, саме з ці?ї позиції варто аналізувати будь-чию роботу, особливо ж, обласного керівництва. Тим більше, що від цифр нікуди не дінеться і нова влада. Кілька тижнів обурення "негативним спадком" плавно переростуть у "перші позитивні результати". Бережімося дежа вю...

Чи означають позитивні показники, що попередня влада може пишатися собою і обливати брудом владу нинішню? Аж ніяк. Помилок і недоліків попередньому керівництву можна нарахувати чимало. Та воно, думаю, і само знало про них. Більше того, переважну більшість визнавало і намагалося виправити. Згадайте хоча б щотижневі брифінги та прес-конференції обласного начальства. Назвати їх ?одою самим собі? не можна навіть з великою натяжкою.

Припускаю, що звалювання всіх негараздів на попередню владу ? це звичайний симптом перехідного періоду. Однак не можна навіть у найкритичніший час допускати, щоб ця критика переростала у монстра, який пожира? не тільки досягнення попередників, але і власну гідність. Значною мірою це відноситься саме до журналістів, бо, як не крутіть, а їхня частка вкладу до загальної оцінки ситуації, хоч і ? лише часткою, але дуже вагомою. Не зменшуймо рівень і без того хиткої довіри до засобів масової інформації.

Переможці, які за висловом когось із великих, переписують історію, чомусь озброїлися тільки чорною та білою фарбою. Але в житті так не бува?. ? самі переможці це прекрасно усвідомлюють. Тим не менш, свою діяльність вони почали за схемою, яку довго приписували і в якій продовжують звинувачувати попередників: влада ? добра, опоненти ? вороги.

У свою чергу, переможені, відштовхнувшись тільки від агресивності та несприйняття дій нової влади, навряд чи перетнуть переможну стрічку на фініші чергової виборчої гонки.

P . S . Сподіваюся, уже найближчим часом, екс-губернатор Закарпаття, секретар обкому СДПУ(О) ?ван Різак зустрінеться із журналістами краю. На цю зустріч (так і хочеться назвати її традиційною), впевнена, чекають з нетерпінням. Питань до ?вана Михайловича накопилося багато...

Олеся СОКОВИК, "Вісник"

 

24 лютого 2005р.