Сьогодні - Стрітення Господнє

На 40-ий день після народження Ісуса Христа Марія та Йосиф виконали закон, про який йдеться у Старому Завіті і який постановляв, що на 40-ий день після народження хлопчика, а на 80-ий — після народження дівчинки кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, а голуба – як жертву за гріхи. Після цього жінка вважалась очищеною.

Цей же закон приписував, що первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу.

Ця подія описується у Євангелії. Як сказано, у той час збулась передбачена Богом зустріч Христа з праведним Симеоном. Ось як описує нам той день св. євангелист Лука: «Йому (Симеонові) було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: "Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраіля» (Лк. 2, 26-32).

Празник Стрітення Господнього входить до дванадцяти найбільших церковних свят. Урочисто його почали відзначати з кінця V ст., хоча згадки про його святкування у Єрусалимі датовані уже другою половиною IV ст.

На празник Стрітення, за традицією, вірні посвячують в церкві свічки, які несуть до своїх домів як символ світла і очищення. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу). 

Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву — від бурелому чи граду, а членів родини — від «злого ока» та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».

Запалювали громничну свічку у таких випадках:

•    коли над оселею гуляє страшна негода

•    коли виникали труднощі при пологах

•    коли у селі пожежа, або катаклізм

•    коли людину схопить «чорна хвороба» (епілепсія)

•    як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.

Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води, за повір'ями — така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:

•    лікує рани і внутрішні захворювання

•    рятує від «злого ока», відьми, вовкулака, від «пристріту»

•    нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом

•    пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону

•    а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько

•    окроплювали стайні та обори від відьом, щоб «не виссали з корови молока»

За народними повір'ями, в цей день "зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє". Зазвичай в цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір (якщо вранці роса — врожай, нема роси - погана ознака). 

Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет:

•    ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл;

•    вітер — погана ознака;

•    відлига — чекай пізньої весни;

•  як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі (як нап'ється півень води, то набереться господар біди).

 

15 лютого 2015р.