Українська культура після ”помаранчевої революції”
Помаранчеві події розбурхали не тільки політичне середовище України, але й її інтелектуальну еліту. Що таке помаранчева революція у культурному вимірі - кітч чи прорив у нову естетику, шанс для України засвідчити свою присутність у світовому культурному просторі чи консервація офіціозної культурної стилістки?
Ці питання жваво дискутують українські інтелектуали. ? вигляда? на те, що одностайної думки у творчої інтелігенції на разі нема?.
?Безперечно, можемо очікувати невдовзі якийсь певний культурний вибух, оскільки він практично вже підготовлений. Останніми роками попри всі утиски з боку держави, з боку уряду Януковича в бік української книжки ми відчули пожвавлення і появу дуже цікавих текстів нових авторів. Мені зда?ться, що з?являться нові автори, нові тексти?, - говорить один з представників молодого покоління українських літераторів Андрій Бондар.
На його думку, нині мода на Україну може розповсюдитися на Заході: ?Такі глобальні суспільні зміни не відбуваються без якихось титанічних змін у культурній свідомості. Мені зда?ться, що можна очікувати на появу зацікавлення Україною на Заході. Ми ма?мо всі шанси зробити Україну модним продуктом на Заході. Звісно, тут дуже багато залежить від нас, але ?рунт підготовлено, залиша?ться тільки зробити крок назустріч?.
Втім, оптимізм помаранчевої творчої молоді поділяють не всі. Лариса Скорик, відома київська інтелектуалка і громадський діяч, не прихову? свого скепсису: ?Жодна революція не чинила нічого доброго для культури. На превеликий жаль, у всіх революційних розборках першою страждала культура як той найтонший шар, найбільш ранимий шар соціального життя і духовність. Сьогодні ми вступили в еру дешевого нігілізму, який може мати для справжньої культури фатальний результат. Мені вистачить так званого "культурницького фл?ру" недавно відбулої інаугурації. Це був дивний симбіоз фольклору, причому, дешевого, несправжнього фольклору, псевдокультури і псевдофольклору".
Як вважа? Лариса Скорик, проблема нової культурної ситуації в Україні поляга? в сумнівній якості нової політичної еліти: "Оце власне ? та "образованщина", яка насправді інтелігенці?ю не ?. ? оця пролетарська інтелігенція, яка сьогодні пишеться до культурної і політичної еліти, мене просто ляка?. Сьогодні ми входимо в фазу, коли те, що могло уже постати, просто відкида?ться назад".
Вадим Скуратівський, відомий інтелектуал і культуролог, розгляда? культурний аспект помаранчевої революції в контексті глобальних тенденцій розвитку людського суспільства. Його вердикт: україський помаранчевий грудень - це повернення України в лоно західної цивілізації: "Так звана "помаранчева революція" ? то не стільки революція, як повернення України до якоїсь необхідної норми її існування. Норми, абсолютно еквівалентної тій нормі, до якої дійшов сучасний Захід. Помаранчеві події повертають нам свободу, вони імплікують її до нашого складу. ? я маю надію, що взагалі нормальні цивілізаційні завдання українців у по?днанні зі свободою дадуть певний ефект. Але зрозуміло, що це питання саме по собі дуже складне і механічне по?днання цивілізації української з українською ж свободою неможливе, треба в кожному жесті щодня і щохвилини все це по?днувати".
Повернення до сучасної цивілізації несе в собі загрозу навали не тільки російської масової культури, як це було в Україні дотепер, але й кітчу ?вро-американського, а згодом і власне українського. Вадим Скуратівський: "Звичайно, треба якимось чином емансипуватися від цього самого кітчу, але не слід забувати про те, що гряде український кітч. Не так зване шароварництво, не фольклоризований кітч, а інший кітч у справжньому ?вро-американському значенні цього слова. З цим щось належить робити. А що саме? Очевидно, ма? бути нормальна - як сказав з приводу пушкінської прози Толстой - і?рархія предметів. Масова людина хоче споживати цей самий кітч. Але не треба перетворювати цю ситуацію на абсолютну, і в жодному разі кітч не може бути естетичним диктатором".
/Deutsche Welle (Ukrainian)/
До цієї новини немає коментарів