Свята пройшли, а черги на українсько-словацькому кордоні так і залишилися…

На міжнародний автомобільний пункт пропуску "Ужгород-Вишнє Нємецьке" заїжджаємо 1 лютого близько 10.30-10.40 ранку. Перед українськими пунктами митного та прикордонного контролю стоїть з десяток автівок. За хвилин 20-30 проходимо цей контроль. Далі близько години стоїмо у так званій буферній зоні між українським і словацьким кордонами, аби дістатися останнього прикордонника, який "проводжає" транспорт з України.
Під’їхавши майже впритул до словацького кордону, черга ніби застигла. Крім того, процес просування у Євросоюз ускладнюють і місцеві "мажори", котрих впускають поза чергою на зустрічну смугу. Тобто ці обрані рухаються тією смугою, якою автівки заїжджають в Україну, тим самим часом блокуючи в’їзд. На зустрічну смугу впускають і "пересічників", які під’їжджають до червоної лінії та одразу ж повертаються. Вони, на відміну від мажорів, пропускають зустрічні автомобілі і намагаються не створювати незручностей виїжджаючим з України.
Одна з таких "мажорних" нахаб на джипі марки "Мерседес", оминаючи чергу, у якій ми стояли 2 години, зустрічною смугою їде до словацького шлагбауму і паркується прямісінько перед нашим авто, намагаючись нас випередити. На зауваження реагує насмішкою, мовляв, "ще встигнете, 5 хвилин вас не врятує…".
Та найсумніше і найважче з моральної точки зору почалося вже за словацьким шлагбаумом. Тут кілька автомобілів тамтешні прикордонники пропускали більше, ніж півтори години. При чому кожна лінія, кожна команда тут працює по-різному. Нам не пощастило, коли ми стали у крайній ряд, де було менше автівок на виїзд. Сподіваючись швидше потрапити до Словаччини, ми опинилися далеко позаду тих, хто став у сусідню лінію. Тут прикордонники працюють удвічі повільніше за своїх колег із середнього ряду. Після огляду автомобіля, до людей не виходять хвилин 15. І так із кожним автом, а деяких змушують по кілька разів заповняти якісь папери, повертають їх по 2-3 рази з виправленнями. Часом така процедура займає з півгодини.
Перебуваючи у величезній черзі і сподіваючись на якісь пояснення такій безперспективній ситуації, телефонуємо Генконсулу Словацької республіки в Ужгороді Янці Буріяновій. Пані Янка каже, що після нещодавньої прес-конференції в Ужгороді на тему черг на кордоні, мала розмову зі словацькими митниками та прикордонниками. Вони наявність черг пояснили, по-перше, особливою Шенгенською процедурою огляду автомобілів, яка, згідно інструкцій, може займати 15-20 хвилин. По-друге, у митній службі пані Генконсулу зізналися, що у окремих змінах є прикордонники, котрі працюють повільніше. Через них і виникають такі затори на українсько-словацькому кордоні. На жаль, словаки не розглядають питання про звільнення таких "уповільнених" сторожів кордону. Янка Буріянова також просила збільшити кількість працівників митниці у напружені дні. Однак, судячи з черг, до її прохання на кордоні не прислухалися…
Нещодавно, перебуваючи на тій же прес-конференції стосовно черг на українсько-словацькому кордоні, наш кореспондент добре чув, як українські митники та прикордонники звітували, що у напружені дні йдуть домовлятися зі словацькими колегами про пришвидшення пропуску автівок. Однак, 1 лютого протягом 3,5 годин, які довелося прожити на кордоні, жодних результативних переговорів бачити не довелося.
Більше того, кілька днів тому, відбулася зустріч чопських митників зі словацькими, які серед іншого, обговорювали і співпрацю у подоланні черг. Як бачимо, далі розмов і тиражування гарної зустрічі у пресі справи не пішли. Заїхавши приблизно о 10.30, на пункт пропуску "Ужгород-Вишнє Нємецьке", перетнути кордон вдалося лише о 14.10. Відтак напрошується слушне запитання: а може нашим і словацьким прикордонникам вигідно аби на кордоні були черги?

Павло Білецький для [a href="http://uzhgorod.net.ua"]uzhdorod.net.ua[/a]

 

03 лютого 2014р.