Молочні ріки Закарпаття

За радянських часів молочна промисловість краю нараховувала 12 промислових підпри?мств та близько 20 цехів, переробляла понад 430 тонн (!) молока за добу. Канули в Лету колгоспи і радгоспи, а з ними великі молокозаводи і сотні тонн молока. Як сказав один розумний чоловік, ламати ? не будувати. ? сьогодні на базі 159 реформованих КСП утворено 248 господарств, в тому числі 41 ? фермерське. Правда, з ці?ї кількості далеко не всі розводять корів, а отже, і надоюють молоко. Серед найсолідніших господарств ? ПСП ?Ватра? в Концові, де утриму?ться 200 корів, та ДП ?Агрофірма ?Леанка? в Середньому Ужгородського району, ВСГК ?Нове життя? на Виноградівщині, в якому ? 148 корів. Всього господарств, де розводять корів, ? близько 90, і вони зі своїми 4 тисячами корів, звичайно ж, не роблять погоди на молочному ринку області. Основна ?дійна корова? для молокопереробних підпри?мств краю ? приватний сектор, в якому наразі нарахову?ться понад 137 тисяч голів ВРХ і який поставля? на переробку понад 60 відсотків молока.
Загалом за 9 місяців року всіма категоріями господарств надо?но понад 324 тисячі тонн молока, причому найбільше ? на Тячівщині. Виробництвом молочних продуктів в області займаються шість підпри?мств: СП ?Дельта? на Виноградівщи-ні, філія ?Настуня? ЗАТ ?Автопорт Чоп? в Часлівцях Ужгородського району, ВАТ ?Ужгородмолоко? в обласному центрі, ТОВ ?Молочник? на Свалявщині, ПП ?Компакт-М? в Мукачеві та сироварня в с. Нижн? Селище Хустського району. Останні два підпри?мства займаються виробництвом сиру.
Основними виробниками молока в області ? ?Настуня? і ?Дельта?. Мають непогані сучасні виробництва, випускають продукцію без консервантів і стабілізаторів, що й зумовлю? той факт, що закарпатські господині віддають перевагу саме цим продуктам. Сьогодні в крамницях ма?мо велике розмаїття як молокопродуктів, так і виробників. Але, погодьтеся, щонайменше пересторогу виклика? завозне молоко, яке, влітку вигріваючись в пакетах під палючим сонцем, продавалося на базарах. Або коли купу?ш в магазині молоко, дата виробництва якого позначена тим днем, коли ви взяли в руки пакет. Той факт, що завод-виробник знаходиться за сотні кілометрів від місця продажу, наводить на вельми підозрілі роздуми...
Наше ж, закарпатське, молоко проходить щонайменший шлях до покупця. Заготовляють його підпри?мства здебільшого по селах. ? саме заготівля молока ? найбільшою проблемою підпри?мств галузі. Аби зібрати тонну-півтора, двічі на тиждень молоковоз ті?ї ж ?Настуні? дола? понад 300 км, що зумовлю? високу собівартість кінцевого продукту. Отож і виходить, що привозна продукція пораз дешевша сво?ї. Великі концерни на зразок ?Галактона?, ?Комо?, ?Президента? тощо працюють в областях, де збереглись великі ферми і ? значна кількість корів в приватному секторі. Влітку в цих регіонах закупівельна ціна молока сміховинна ? 25-30 копійок. У нас же ? 67-74 коп. за літр. При цьому селяни воліють продати літр молока за 1-1,20 грн. на базарі чи сусідам. Тим більше, що навчені досвідом співпраці з ?Ужгородмолоко?, яке не вчасно розрахову?ться із селянами за здану продукцію. Неохоче здають молоко і сільськогосподарські підпри?мства, бо продавши його у своїх фірмових магазинах або на базарі, одразу отримують ?живі? гроші, які можуть пустити на ті ж корми чи добрива.
Однозначно, коли фермери і приватники відчують, що їм вигідно продавати молоко, вони його охоче здаватимуть. Необхідно зацікавити здавача хоча б продажем за пільговими цінами кормів тощо. ? цим шляхом вже йдуть деякі підпри?мства.
Тим не менше, як ми вже зазначали, молокопереробні підпри?мства краю, працюють на половині своїх потужностей. Незважаючи на збільшення поголів?я і надоїв у порівнянні з минулим роком, молока гостро не вистача?. Низькою залиша?ться молочна продуктивність корів: в середньому від кожної корови за вісім місяців одержано по 1359 кілограмів молока. Хоч це майже на триста кілограмів більше, ніж торік, проте ще далеко від тих надоїв, які могли б отримувати. Отож і виходить, що вигідніше відправити спецавтомобіль у Вінницьку область ? собівартість молока буде нижчою. Так вже працю? ?Дельта?, укладають такі договори й інші підпри?мства.
Як ми вже зазначали, найперша причина такої ситуації ? малоземелля Закарпаття. За даними Мінагрополітики України, наша область займа? перше місце в державі щодо щільності худоби на гектар угідь. Пасовища і забезпечення кормами ? головний біль селян. Особливо це питання загострилось минулого засушливого року, коли приватники через нестачу кормів змушені були пустити під ніж немало худоби. Тепер доведеться чекати 3-4 роки, аби поголів?я зросло відчутно. Проблема дійсно серйозна і вирішувати її треба не тільки на районно-сільському рівні, а й на обласному. Розвиток сільськогосподарської галузі, підтримка фермерських і приватних господарств ? серед пріоритетів діяльності голови облдержадміністрації ?вана Різака. Керівник області наголошу?, що посадовці мають покінчити з практикою загального поверхового керівництва і зосередитися на конкретних проблемах галузі. Особливо це стосу?ться встановлення партнерських відносин між владою і приватним сектором.
Враховуючи фактор малоземелля, подальше збільшення поголів?я великої рогатої худоби неефективне. Шлях ?диний, переконаний губернатор, ? інтенсифікація галузі, тобто підвищення продуктивності корів. Основний акцент слід робити на поліпшенні племінних та продуктивних якостей худоби як в особистих селянських господарствах, так і на фермах, паралельно впроваджуючи сучасні технології утримання, годівлі, доїння корів, а також забезпечення високоякісними кормами. Все це потребу? значних коштів. ? фермеру, а тим більше простому селянину самотужки не придбати ні племінної корови чи бика, ні сучасних технологій. Голова ОДА підписав розпорядження ?Про обласну програму поліпшення племінних та продуктивних якостей худоби в особистих господарствах населення за рахунок штучного осіменіння великої рогатої худоби у 2003 р.?. Відповідно такі ж програми, але вже довгострокові, розробили в районах. На їх реалізацію передбача?ться щорічне виділення коштів з місцевих бюджетів. Таким чином допомога йде по всій вертикалі ? від державного до місцевого рівня. Щодо державного рівня, то Закони України ?Про племінну справу у тваринництві?, ?Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року? визначили конкретні напрями, які, що найголовніше, підкріплюють коштами. На наступний рік сільгоспвиробникам передбачено виплату двох видів дотацій ? державну, в тому числі і за вироблене та продане підпри?мствам молоко. ?нша ? спеціальна бюджетна дотація передбачена на одну голову маточного поголів?я тварин. При цьому обов?язкова умова ? проведення ідентифікації всього стада.
Наразі на Закарпатті ма?мо 18 племінних господарств, з яких два ? племзаводи і 16 племрепродукторів, каже Олександр Тюпа, начальник відділу тваринництва головного управління сільського господарства і продовольства ОДА. Цьогоріч 24 господарства області на практиці відчули підтримку держави: в рамках держпрограми ?Селекція у тваринництві? протягом 9 місяців року їм виділено 527 тисяч гривень дотації. Всього ж запланована річна сума ? 1 млн. 17 тис. гривень.
Виділяються кошти і з місцевих бюджетів, зокрема на здешевлення вартості послуг штучного осіменіння в особистих селянських господарствах селян. Якщо минулого року на це профінан-сували 48,2 тис. грн., то за 8 місяців цього року ? вже 24,5 тисячі. В кінці року повернуть і ПДВ селянам на здану продукцію, в т.ч. і молоко.
Закарпатські молокопереробні заводи покладають надії на нещодавно прийнятий Закон України ?Про молоко і молочні продукти?. Він містить раціональні положення, ось тільки механізм їх реалізації наразі на розроблений. Правда, не погоджуються молочники з пунктом Закону, згідно з яким передбача?ться встановлення мінімальних цін на сировину і молокопродукти. Кажуть, це суперечить ринковим принципам. Питання ? спірне. В той же час молочники обома руками за встановлення граничних торгових надбавок. З останнім важко не погодитись, адже не виробляючи нічого, торговці на готову продукцію ставлять 20-30-відсоткову націнку. Закон передбача? і введення квотування на вироблену продукцію. Буде проведено також атестацію молочних підпри?мств і після того деякі з них закриють.
Необхідно навести лад і на самому молочному ринку області. Зокрема, ма? бути жорсткішим контроль з боку відповідних структур за якістю молокопродуктів. Те, що в магазинах таке розмаїття молоковиробників добре ? це ринок. Як ми переконались, без завозної молокопродукції область не обійдеться (Нагада?мо, 80 відсотків ?свого? молока одразу споживають або продають самі ж власники корів). А як бути ужгородцям і мукачівцям? Правда, тут одразу напрошу?ться інше запитання: чи вся завозна продукція відповіда? санітарно-гігі?нічним вимогам?
Загалом же, навіть ті кілька аспектів, порушених в даній статті, засвідчують: молочна галузь області ? одна з найпроблематичніших. Але в жодному разі не безперспективна. Якщо працюватимемо на цю саму перспективу, то в кінцевому результаті матимемо і сво? молоко, і молокопродукти. А тим часом молоковироб-ники вирішили об??днатися і створили свою асоціацію ? ?Молочники Закарпаття?, в яку ввійшло шість підпри?мств і агрофірм. За мету вони собі ставлять формування та розвиток ринку молока і молочних продуктів в області, ефективне вирішення проблем його заготівлі, захист інтересів виробників і переробників молока. Як-то кажуть, гуртом і батька легше бити.

Наталя МИГАЛИНА

 

11 листопада 2004р.