Кооперація: пацієнт швидше мертвий, ніж живий?

Якщо хтось не чітко уявля? собі, що ж воно таке ? споживча кооперація, то цьому неважко зарадити. Уявімо собі село, глухе та віддалене від осередків цивілізації, де краяни потерпають від нахабного торговця-глитая. Користуючись відсутністю конкурентів та труднощами з доправленням товарів, він дере з людей три шкури: промислові товари прода? задорого, а сільські продукти скупову? за безцінь. Коли терпець селянам урива?ться, вони знаходять цілком природний вихід: складають докупи гроші й обирають уповноважених розпоряджатися ними від імені пайовиків. Утворивши таким чином споживче товариство, його члени вже мають можливість відрядити гінців до міста по товар, який потім продають у селі за цінами закупівлі плюс транспортні видатки, винагорода уповноважених та деякий прибуток. Його, за рішенням громади, спрямовують на розвиток кооперативу, придбання торговельного приміщення та транспортних засобів. Аби вигідніше продавати сільгосппродукцію, кооператив може побудувати і сяке-таке переробне підпри?мство, млин або олійню.

Так, принаймні, мало б и бути . Старожили кажуть, що так колись і було. Але часи ?колись? давно минули. Перехід до ринку вимагав перебудови і реформувань. На жаль, споживча кооперація ці?ю вимогою знехтувала і, маючи перспективні передумови для роботи на ринкових засадах, умудрилася втратити всі свої колишні позиції. Новостворені комерційні структури, які на початку сво?ї діяльності не мали необхідних навиків, стартового капіталу, досвіду роботи, матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу, але мали велике бажання працювати витіснили колишнього монстра, який так поки-що і не став гідним для них конкурентом.

Ті, ?певні? позитивні зміни в роботі підпри?мств і закладів системи споживчої кооперації, на яких наголошують керівники спілок обмежуються кількома фразами. У контексті ж загальнообласних соціально-економічних показників взагалі губляться. Для прикладу, роздрібний товарооборот споживчої кооперації, який ніби то і зріс за 8 місяців майже на 12% - це лише 5,3 % загального обсягу області. Причому, з року в рік цей показник зменшу?ться.

Втіша?, що за 8 місяців 2004 року фінансовий результат системи споживчої кооперації ? прибутковим, однак середньомісячний прибуток одного прибутково працюючого підпри?мства становить лише 114 грн., в той час як середньомісячний збиток одного збиткового ? 1425 грн. Питома вага податків і зборів, сплачених до бюджетів всіх рівнів підпри?мствами роздрібної торгівлі та громадського харчування споживчої кооперації, становить лише 1,5% від загального по області показника, а кожне торговельне підпри?мство споживчої кооперації сплачу? у 1,6 рази менше, ніж в середньому по галузі.

Такі дані озвучив на прес-конференції голова обласної державної адміністрації, підкресливши, що подібна ситуація ? результат пасивної діяльності як керівників облспоживспілки так і представників правоохоронних органів. Останнім, судячи з усього вищесказаного, ? над чим попрацювати, оскільки об??ктивних пояснень подібної ситуації ніхто толком не озвучу?, а про суб??ктивні волі? мовчати. Чому? Все дуже просто: будь-який товар вигідніше продати не з прилавка сільпо, а у приватній крамниці. ? не ? секретом, що власниками (негласними, звісно) таких приватних структур ? самі коопераційні керівники.

Люди знаючі підтвердять, що малі приватні магазими стали справжніми супутниками кооперативних закладів торгівлі та кооперативних торгових складів. Тра?кторія руху багатьох товарів чомусь вперто обмина? крамниці коопспоживспілки. ? справа зовсім не в занедбаному матеріально-технічному стані цих об??ктів (що також дуже проблематичне питання), а в тому, що для ділків від кооперації це не вигідно. Асортимент же товарів, що пропонуються сільському мешканцю підпри?мствами споживчої кооперації, зведено до продажу лише деяких продуктів харчування і товарів першої необхідності, як правило, дуже вузького асортименту: одно?два найменувань макаронних виробів і круп, хліба, декількох найменувань горілчаних виробів, мінеральної та фруктової води, маргарину, олії, сиру, сірників, кількох найменувань кондитерських виробів. Окрім перерахованого в сільських магазинах можна купити ще мило туалетне і господарське, пральні порошки та незначний асортимент дрібної галантереї і канцтоварів.

Правда, судячи із реплік деяких керівників споживчих спілок області (а на понеділковій колегії в ОДА присутніми були майже всі), ми мали б дякувати за те, що такі магазини взагалі ще існують, бо в нинішніх умовах вижити майже неможливо. ? як приклад називають десятки сіл, в яких підпри?мства споживчої кооперації зявляються тільки в спогадах. Згодна, що ринкові умови диктують нові правила, але ж у ринкових умовах ми вже більше 13 років і говорити про важкі часи сьогодні ще смішно. Завтра таке ставлення може призвести до повного знищення кооперації.

Уже зараз помітно скоротилася мережа роздрібної торгівлі та громадського харчування. Кількість торговельних підпри?мств за останні роки зменшилась більш, ніж удвічі, підпри?мств ресторанного господарства ? в 1,9 раза, з 804 одиниць у 1995 році до 422 одиниць у 2003 році. Оптова ланка системи не працю? у 7 із 13 адміністративно-територіальних одиниць, обсяги оптового товарообороту незначні. Не витриму? ніякої критики інфраструктура та матеріально - технічна база більшості ринків, які належать споживчій кооперації (вкрай незадовільним ? забезпечення водопостачанням, водовідведенням , належним торговим та холодильним обладнанням, камерами схову тощо).

Звісно, що чисельність працюючих у галузі помітно скоротилась. Цьогоріч, до речі, проти відповідного періоду минулого року уже на 18 %. А середньомісячна заробітна плата тих, хто ще працю? в системі споживчої кооперації склада? в еквіваленті повної зайнятості лише 303 грн., що ? нижчою від встановленого Урядом прожиткового мінімуму. Окремі підпри?мства споживчої кооперації не забезпечують виплату законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Зокрема, за серпень поточного року середньомісячна заробітна плата становила у міськкоопторзі ?ршавської райспоживспілки- 127,27 грн., Тячівському міськкоопторзі - 133,33 грн., Тячівському районному заготівельно-виробничому об??днанні - 135 грн., Нересницькому споживчому товаристві- 137,84 грн.

Йдемо далі. На згадуваній уже колегії ОДА піднімалося питання ефективності харчових та переробних підпри?мств. Точніше, про ефективність не йшлося, бо її майже нема. До прикладу, на Мукачівському плодоконсервному заводі практично призупинено переробку овочевої продукції, підпри?мство в основному виробля? концентрований яблучний сік. ?з 15 цехів по виробництву ковбасних виробів фактично працюють 2 ? цех Мукачівського коопторгу та Хустського промкомбінату, де темпи приросту виробництва знижено проти відповідного періоду минулого року на 14,5 %. Діючим залиша?ться тільки одне (!) підпри?мство з виробництва безалкогольних напоїв . В таких районах як Воловецький, Міжгірський, В.Березнянський, Тячівський, Берегівський виробництво продовольчої групи товарів призупинено взагалі.

Облспоживспілка майже не займа?ться заготівлею плодів та овочів, дикоростучих плодів, ягід, грибів, згорнуто їх переробку та поставку на експорт. Призупинили заготівельну діяльність 6 райзаготкооппромів ? Ужгородський, Свалявський, Виноградівський, Воловецький, Між гірський та Тячівський, а населення області не ма? можливості здати вирощену живність та іншу сільськогосподарську продукцію. За вісім місяців 2004 року скорочення обсягів заготівлі відбулося у 12 суб??ктів господарювання з 19.

Якщо пам?ята?те, у лютому ц.р. кооператори Закарпаття збиралися на свій черговий з?їзд. Можливо через глибоку ностальгію до часів минулих, форум пройшов у дусі 80-их. Виступи були побудовані за старою схемою: багато про досягнення, і трохи про проблеми. Самокритика ж сприймалася майже як похвала. Холодним душем для розчулених тіл послугував хіба виступ губернатора області, котрий, попри визнання позитивних тенденцій, закцентував увагу присутніх на невичерпності ще не використаних можливостей і ресурсів споживчої кооперації. Говорив, зрозуміло, розраховуючи на підтримку не тільки у вигляді оплесків, але й як реальну роботу на місцях.

Очевидно, душ був не надто холодним, бо, повернувшись додому, керівники (принаймні саме таке враження склада?ться після знайомства з результатами роботи підпри?мств споживчої кооперації) не надто переймалися тим, аби змінити ситуацію. Пояснення незмінне: у нинішніх умовах зробити нічого не можна. Але ж робити щось треба, то ж цілком підтримую політику керівника краю у таких випадках: не можеш ? не працюй, поступися місцем тому, хто бодай ма? бажання щось змінити на краще. Бо, не дай Боже, розвалимо ?до основанія? ще одну структуру, а потім ударними темпами будемо її воскрешати.

За інформаці?ю з інтернет-видання "Вісник"

 

24 вересня 2004р.