Вперед, Ющенко!

Це був великий екзамен на тему "хто ? хто", який довелося складати українським політикам. Як влада, так і начебто колеги по опозиції, не здивували умінням бути в першу чергу людьми. Дехто, напевно, совість і честь обміняв на запис у трудовій книжці "державний службовець такого-то рангу".

Якщо ви не зрозуміли, про що ідеться, то підкажемо ? ніхто із влади й жоден із опонентів Ющенка не побажав йому якнайшвидшого одужання. Ніхто! Але, дума?ться, багато подумки сказали: "щоб ти здох!".

За інформаці?ю із оточення Ющенка, ?диною людиною, яка подзвонила і підтримала лідера "Нашої України", був... Володимир Литвин.

Написати телеграму в два рядки зі словами "бувай здоровий" ? це був чудовий шанс для Януковича показати, що окрім "біг-морди" в нього ? ще людське обличчя. Не говорячи, що так він міг би розрядити ситуацію із цим містичним отру?нням, коли всі звернули свої підозрілі погляди у бік влади. Однак треба віддати належне Віктору Федоровичу ? він вчинив щиро і промовчав. Бо одужання Ющенка йому не треба.

Як не треба воно ні Кучмі, ні Медведчуку. Тому ми не станемо дивуватися шедевру дебілізму у виконанні заступника глави адміністрації президента Василя Базіва.

Його слова ? це із ті?ї серії, що людина сама собі написала діагноз: "Хай Зінченко першим пробу? їжу, а потім Ющенко... Так робили правителі у середні віки", - запропонував Базів із самовдоволеним виразом обличчя.

Такий глум чиновника із АП став просто ще одним підтвердженням для тих, хто переконаний: Ющенка хотіла отруїти влада.

За великим рахунком, здивував лише Мороз. "Раджу Ющенку й іншим вживати надійні, перевірені продукти, щоб не згадувати потім про отру?ння через два тижні... Я їм картоплю і сало, і ніяк воно життю не загрожу?", - сказав начебто соратник.

Цей претендент на титул "совість нації" не припиня? робити незрозумілі речі. Схоже, Мороз не відчува?, як щодня власноруч перепису? сво? місце у підручнику історії. У який бік ? Сан Санич може зрозуміти надто пізно.

Не згодні із цим потоком обурення можуть зауважити: а як би поводився Ющенко, якби витягували з того світу когось із його опонентів? Чи надсилав би він їм листи підтримки? Чи побажав одужання?

Не знаю. Однак історія склалася саме так, як склалася. ? з опухлим обличчям у суботу на ?вропейській площі стояв саме Ющенко, а не хтось інший. ? коли дивилася на знесиленого батька, плакала під сценою його доросла дочка Віталіна, а не чиясь інша.

Влада, яка каже, що не причетна до замахів на Ющенка, чомусь забува? додати, що з іншими політиками нічого подібного не відбува?ться.

Чомусь у 2000 році тільки-но народженій дочці прем'?ра Ющенка закапують рідке срібло, після чого дитина переста? дихати і її ледь вда?ться вивести із коми...

? чомусь в 2003 до Ки?ва приїздить молдавський кіллер Карамалак ? а водночас агент СБУ в Росії повідомля? Центру, що цей міжнародний злочинець опинився в Україні для підготовки замаху на Ющенка. Карамалака, якого шукав ?нтерпол, затримують у Борисполі і... несподівано випускають...

? чомусь влітку 2004 у Херсонській області автомобіль Ющенка тричі намага?ться скинути у кювет КамАЗ ? а коли вимагають пояснень, то водій-фермер із "глухого" села на пам?ять циту? 63 статтю Конституції, що він може не давати свідчення проти себе.

? чомусь отру?ння Ющенка відбува?ться "хімічними речовинами, які зазвичай не входять до продуктів харчування". ? наче не помічаючи логічної неув'язки, опоненти починають радити Ющенку не перебирати їжею...

Будемо вважати, що все це лише парад співпадінь, недоречностей і випадковостей.

Але виника? інше питання: якщо міліція слідку? за Ющенком навіть на відпочинку ? з тим, щоб, як вона каже, "упередити злочин проти кандидата в президенти" ? то, може, МВС зна? і обставини його отру?ння?

Цікаво буде подивитися цю відеоплівку! Чи у вас, шановне керівництво МВС, уже і факт стеження за Ющенком теж не підтверджу?ться ? як у випадку з Гонгадзе?

Дехто вважа?, що Ющенку не треба було в такому вигляді з?являтися перед людьми ? як він зробив у суботу на ?вропейській площі. Однак кожен втрачений день кампанії означа? перемогу тих, про кого говорилося на початку статті. Треба було показати, що Ющенко може стояти на ногах. Треба було нарешті поставити на місце недоумкуватих коментаторів: мовляв, отру?ння ? все це піар "нашоукраїнського кандидата".

Мітинг у Ки?ві відкрив вирішальний етап виборів Ющенка. Попри все, він зробив це. ? якщо вам треба ілюстрація до слова "мужність", то треба було її шукати на ?вропейській площі у суботу в Ки?ві чи в неділю на головному майдані Житомира.

Соратники Ющенка кажуть, що його нинішній вигляд набагато краще, ніж було на початку тижня. Сам Ющенко у Житомирі, витираючи сльози з лівого ока ? результат набряку ? вибачився і пообіцяв "через декілька днів все буде у нормі".

На декого суботній мітинг у Ки?ві справив гнітюче враження. Відчуття безвиході та безсилля.

Це зовсім не те, що треба зараз Ющенку. Це значить визнати ?Х силу і НАШУ слабкість. Це значить програти за два місяці до початку головної боротьби.

... А під кінець житомирського мітингу уже чітко було чути, що голос переможця повернувся до Ющенка. Закінчилося тим, що кілька сот людей обступили машину Ющенка і він ще 15 хвилин не міг виїхати з площі ? роздавав автографи і просто тиснув руки.

Цей заряд, віра людей в перемогу ? головні ліки Ющенка. ? аж ніяк не відчай чи навіть співчуття. Яких він так від декого і не дочекався.

Українська правда

 

20 вересня 2004р.