СВІТ ХУДОЖНИКА ФЕРЕНЦА ҐОҐОЛИ

Пропонована читачеві праця – спільний проект відомого мистецтвознавця М. Сирохмана та історика-краєзнавця А. Світлинця. Основну частину творчого доробку Ф. Ґоґоли складають картини релігійного змісту, які вражають своєю неповторністю та чіткістю зображення. У передмові до видання кандидат мистецтвознавства М. Приймич підкреслив, “що твори Ф. Ґоґоли несуть на собі відбиток естетики закарпатського села післявоєнного періоду, коли урбаністичні процеси, руйнуючи патріархальні традиції, привносили у народну культуру дещо міщанську солодкуватість”.

Ф. Ґоґола народився 21 січня 1897 р. в Будапешті в робітничій родині. З дитинства проявився його талант до малювання, після початкової школи Ференц продовжив навчання в художній школі. Під час навчання брав участь у церковних реставраційних роботах, грав у футбольній юнацькій команді Будапешта “Довжа”, захоплювався слюсарною та конструкторською справою. У 1915 р. юнак поїхав в Італію на навчання і там продовжував займатися мистецтвом, але війна перекреслила його плани. Ф. Ґоґола був мобілізований на фронт в австрійську армію, однак через деякий час потрапив у полон до французів. У таборі для полонених вивчив французьку мову, малював портрети табірного керівництва – французьких офіцерів, а також пейзажі і натюрморти. По закінченні війни знову продовжив перерване навчання в Італії. У 1922 р.

Ф. Ґоґола одружився з уродженкою села Білки, нині Іршавського району, Єлизаветою Орбан. Наступного року переїхав на постійне місце проживання у рідне село дружини. У Білках Ф. Ґоґола прожив до своєї смерті – 21 серпня 1984 р.

За свідченням авторів книги, з 1923 р. художник намалював ряд натюрмортів, портретів, пейзажів. Серед портретних зображень відомі – портрет брата дружини, директора сіль-ської школи та його дружини, торгівця Клайна з дружиною, які збереглися до нашого часу. У 1924-1944 рр. Ф. Ґоґола виконав багато замовлень для церковних громад Закарпаття. Він зробив частковий або капітальний розпис греко-католицьких храмів у сс. Довге, Іршава, Імстичово, Брід Іршавського району, намалював ікони для греко-католицької церкви у с. Бенедиктівці Мукачівського району. Роботи художника користувалися популярністю і серед православних громад. У 1931 р. Ф. Ґоґола працював над розписом церкви в с. Рипинне на Міжгірщині, у 1939 р. – у с. Білки, у першій половині 1940-х рр. – у Дубрівському православному монастирі, у с. Приборжавське Іршавського району, у с.Чепа Виноградівського району.

У повоєнний час художник продовжив свою роботу. У 1954 р. Ф. Ґоґола розписав храм православної церкви в с.Дубове Тячівського району, у 1958 р. – у с. Ключарки Мукачівського району. У 1967 р. – виготовив серію ікон для церкви у с. Криве Тячівського району. У 1970-х рр. Ф. Ґоґола створив ряд композицій у будинках культури, ресторанах, кафе. Найбільш відомі роботи у с. Вільхівка Іршавського району (ресторан “Сосновий гай”), у с. Середнє Мукачівського району (ресторан “Леанка”), у м. Надвірна Івано-Франківської області (ресторан “Карпати”), у м. Карсава (Литва). Приємно відзначити, що справа Ф. Ґоґоли знайшла своє продовження в його дітях, онуках та правнуках, які активно працюють у сфері мистецтва.

Незважаючи на невеликий обсяг видання – 28 сторінок, авторам вдалося донести до читачів основні віхи життя і творчості призабутого художника Ф. Ґоґоли. Книга добре проілюстрована, тут вміщено 48 ілюстрацій, серед них світлини з життя художника, репродукції картин, фрагменти настінного розпису храмів. Завершується праця анотацією на угорській мові Ж. Горкаї. На нашу думку, анонсоване видання буде добрим подарунком для приватних книгозбірень, сільських, районних та обласних бібліотек. Маємо надію, що книга М. Сирохмана та А. Світлинця стане новим поштовхом до наукового вивчення призабутих діячів науки та культури Срібної землі.

Ю. Данилець, історик
Трибуна

 

17 квітня 2007р.