Замість "Артемсолі": чи забезпечить Закарпаття Україну "білим золотом"

На якій стадії перебуває видобуток на Тереблянському родовищі, та чому досі не вдалося задовольнити потреби країни, дізнавався УНІАН.

Україна не мала проблем із видобутком харчової та технічної солі до повномасштабного вторгнення Росії, адже країну майже повністю забезпечувало одне із найбільших підприємств у Європі – "Артемсіль" в місті Соледар на Донеччині. Також його продукція постачалась у понад десяток країн світу. Навесні 2022 року воно припинило роботу, Соледар перетворився на поле бою та згодом буво окупований.

Наслідки не забарились: вартість кілограма солі на полицях українських магазинів злетіла майже у десять разів, дефіцит спровокував ажіотаж. Щоб розв’язати проблему, харчову сіль почали імпортувати, але ціни зашкалювали. Наразі сіль для харчових потреб до України, в основному, завозять із Туреччини, кількох країн ЄС та Єгипту. Вартість стабілізувалась, але все одно вища, ніж до повномасштабного вторгнення Росії.

Ще гострішою в Україні є потреба у технічній солі (її використовують для посипання доріг під час негоди, в металургії, нафтопереробці, хімічній промисловості, тваринництві). Україна теж змушена її імпортувати, зокрема з Африки.

Насправді в Україні достатньо родовищ кам’яної солі: на Донбасі, Прикарпатті, Закарпатті, у Придніпровській низовині та Криму. На жаль, через окупацію росіянами, доступною є лиш сіль, яка видобувається на заході країни. Одне з таких родовищ - в Тереблі на Закарпатті.

Місцева влада заявила, що воно може забезпечити сіллю всю Україну. Проте, як виявилося, розробляти нове родовище та видобувати сіль в умовах війни не так вже й легко.

Запускали швидкими темпами

Про поклади кам’яної солі у Закарпатській області відомо дуже давно, перші ж розробки тут датуються XVIII століттям. Після геологорозвідки в радянські часи з’явилось припущення, що запасів солі на Закарпатті – майже 350 мільйонів тонн, хоча насправді – в рази більше.

Сіль Тереблянського родовища / фото «Катіон Інвест»

Тоді сіль видобували у Солотвині. Але майже 20 років тому шахти затопило підземними водами, солерудник довелося закрити. Вчені з кількох країн досліджували затоплені підземні шахти, але дійшли висновків, що відновлення роботи неможливе.

Крім Солотвина, поклади солі були розвідані ще у кількох місцях Закарпаття, зокрема, на відстані 30 кілометрів від нього – у селі Теребля, на території Буштинської громади (родовище солі простягається під усім селом). Після припинення роботи "Артемсолі", на видобуток технічної солі з цього родовища стали покладати великі надії.

Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита заявив про старт робіт ще у серпні 2022 року і зазначив, що з цього родовища можна буде добувати до 150 тисяч тонн солі на місяць.

"Уже через шість місяців ми будемо мати першу добуту сіль. Родовище зможе забезпечити 100% потреби України у технічній солі", - зазначав тоді очільник ОВА.

Перші кілька десятків тонн технічної солі видобули вже в листопаді 2023 року. Вона одразу пішла на посипання "Київ – Одеса", що обледеніла через негоду. Проте з подальшим видобутком у Тереблі виникли проблеми.

Голова ОВА пояснив це тим, що запуск провели надто швидко і не було необхідної технічної підготовки: "Це питання і фахового рівня працівників, і георозвідки… Вони спочатку не планували бетонувати шахту, згодом, коли прохід почав засипатися, це необхідно було зробити. Тому наново копали, ставили металоконструкції, укріплювали тощо".

Пішли на ризик

Розробкою покладів та видобутком солі у Тереблі займається український інвестор – підприємство "Катіон Інвест". За словами його директора Сергія Кондратьєва, на глибині до 500 метрів у межах ліцензійної ділянки зафіксовано запаси кам'яної солі обсягом 15,5 мільйона тонн за категорією С1 і понад 500 млн тонн за категорією C2 (категорійність запасів – це поняття, що свідчить про вивченість покладів: чим краще вивчене родовище, тим вища категорія запасів (A, B), тому з початком робіт у Тереблі довивчали родовище і вже підняли категорію до B, C1, C2, – УНІАН).

Перша продукція, сіль технічна для промислового переробляння / фото надане «Катіон Інвест»

"Ми спілкуємось із геологорозвідниками, які, зокрема, вивчають поклади газу, й маємо інформацію, що сіль залягає навіть на глибині 1200 метрів, – каже Кондратьєв. – Скільки тут солі? За оцінками, в межах 1,5 мільярда тонн тільки на цьому родовищі".

Купуючи ліцензію й плануючи видобуток, "Катіон Інвест" планувало займатися виробництвом переважно харчової вакуум-виварної "Екстра" й таблетованої солі. Однак війна змусила керівництво підприємства переорієнтуватись із виробництва харчової солі на технічну, а також змінити спосіб та терміни видобутку. Починали буквально у чистому полі – без під’їзних шляхів, електропостачання, логістики та всього іншого.

"Коли ми зрозуміли, що "Артемсіль" може зупинитися, коли побачили ажіотаж із сіллю й те, що її везуть з Африки та Європи – волосся дибки ставало, – каже директор. – Розумієте, возити сіль в Україну з-за кордону – це як повітря в пакетах завозити! Мало того, що вартість зашкалювала, так фізично неможливо було привезти ті обсяги солі, найперше технічної, яких потребує країна – 450 тисяч тонн! Тому ми вирішили зробити все можливе, щоб почати видобувати сіль якнайшвидше і в потрібних обсягах".

За його словами, існує кілька способів розкриття родовищ, кожен має свої переваги і складнощі. Технічну сіль зазвичай видобувають способом, для якого потрібно будувати вертикальні стволи на певну глибину. Так планували робити і в Тереблі. Проте в умовах війни, потрібне для цього обладнання стало або недоступним, або більше не вироблялося.

"Приміром, до 2022 року спеціальні двигуни виготовляли у Бердянську, шахтний профіль для проведення гірничих робіт – на "Азовсталі"…", - зазначив Кондратьєв.

Тож довелося розглянути варіант розкриття родовища похилими стволами, як видобувають марганцеві руди. І хоча це теж було непросто, інвестори вирішили ризикнути.

"Звертались до всіх, до кого могли, у пошуках спеціалістів, які б виконували такі роботи, – каже пан Сергій. – У відповідь чули одне: або нема кому працювати – хтось виїхав, хтось на війні, у когось обладнання лишилося на окупованій території, або не мають досвіду роботи у таких геологічних умовах…".

Відсутність обладнання та спеціалістів загальмували процес видобутку солі на першому етапі. Проби і спроби, зміна проєктів "на ходу"… Зрештою, інженерні рішення фахівців, яких вдалося залучити в тому числі з різних гірничих шахт зі сходу, з тієї ж таки "Артемсолі", величезне бажання інвесторів, помножене на критичну потребу в технічній та харчовій солі, а також відновлення роботи окремих заводів на території України, дали результат - справа зрушила з місця.

Перший видобуток

До покладів солі дістались у липні 2023 року. За словами головного інженера проєкту Руслана Котенка, який раніше працював на "Артемсолі", про наближення до шарів солі свідчила солона глина: "Шар глини, яка передує солі, має темно-синій колір. У міру просування забою зустрічали білі домішки (кварцити, кальцити тощо), кидалися до них, думали, що сіль, а це були пісковики. Першими ознаками того, що ми наближаємося до солі, була солона на смак глина… Так, ми навіть глину пробували на смак".

ПОВНА ВЕРСІЯ СТАТТІ: Замість "Артемсолі": чи забезпечить Закарпаття Україну "білим золотом"

Автор: Наталія Петерварі

УНІАН