Щедрий вечір, або Маланка віднині 31 грудня: про українські традиції свята

Походження свята з дохристиянських часів

Традиція Щедрого вечора сягає дохристиянських часів. За язичницькими звичаями у перший день нового року слов'яни вшановували богів Васильчика і Маланку. Згідно з легендою, у бога Ладо була дочка Маланка, яку викрав змій і ув'язнив у темниці. Наречений Маланки, бог Місяць, був на полюванні, тому дівчину врятував богатир Васильчик.

З приходом християнства трактування свята змінилося. Православна церква пов'язала цей день із пам'яттю про двох святих: Василія Великого Кесарійського і преподобної Меланії Римлянки. Василій Великий був визначним церковним діячем, одним з отців Церкви та архієпископом Кесарії Каппадокійської в Малій Азії. Йому приписують винахід іконостасу та складання літургії Василя Великого. Маланка, або Меланка Молодша була черницею і меценаткою: вона відома тим, що будувала церкви, допомагала нужденним і піклувалася про хворих у часи занепаду Римської імперії.

Зараз у надвечір'я Нового року та Щедрого вечора в українських церквах відбуваються богослужіння, на яких віряни дякують Богові за рік, що минає, і просять благословень на наступний.

Щедрівки, посівання, водіння Маланки або кози

Розмаїття традицій Щедрого вечора в Україні нескінченне — особливості святкування залежать від регіону. Найчастіше в цей день по домівках ходять щедрувальники, співають пісні-щедрівки і танцюють.

Мета щедрування, як і Коляди — величати господарів оселі і їхню родину: "Щедрий вечір, Добрий вечір, добрим людям на здоров’я!" Вважалося, що щедрувальники і їхні обрядові пісні можуть допомогти виростити кращий урожай. Саме тому господарі частують їх, обдаровують грошима або солодощами. Також варто бути готовими до того, що у цей вечір щедрувальники можуть побешкетувати та навіть зробити невелику шкоду в обійсті.

Цікаво, що щедрівки, на відміну від колядок, були переважно світськими піснями. Працівниця музею "Літературне Придніпров'я" Анастасія Шапошнікова зауважує, що важливо не плутати колядки із щедрівками. Якщо в тексті згадується Ісус – це колядка, якщо бажають добробуту — щедрівка.

Також на Щедрий вечір заведено посівати, або засівати — розсипати зерно на долівку, вітаючи господарів. Посівали переважно житом або пшеницею. Цей обряд популярний по всій території України, він поширений як на заході, так і на сході. Цікаво також, що традиція посівання є і в інших східних слов'ян — в Польщі, Білорусі, Словаччині й кількох областях Росії, що межують з Україною.

До речі, існує традиція, що щедрують дівчата, а посівають хлопці, і не навпаки, адже саме так "на щастя". Також важливим є час, коли приходить засівальник — тому, хто прийшов першим, зазвичай приділяли особливу увагу.

Окремою масштабною традицією Щедрого вечора є гуляння з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів — свято Маланки, містичний обряд-карнавал.

Маланка — складний фольклорний образ та свято, традиції якого можуть відрізнятися не лише в регіонах, але й у протилежних "кутках" одного села. Особливо на заході України Маланка супроводжується яскравим театралізованим дійством — самою "Маланкою" є зазвичай переодягнений дівчиною хлопець, натомість дівчата перевдягаються в чоловічих персонажів.

Також серед ватаги бувають "коза", "корова", "кінь", "баба", "дід", "циган", "чорт", "жандарм". Чи не найяскравішими є образи "ведмедів" — у них вбираються найсильніші хлопці з кожного кутка села. Кульмінацією Маланки зазвичай є боротьба "ведмедів" за звання найсильнішого.

"Традиційно маски для карнавалу виготовляли зі шкіри, паперу, пап'є-маше, борошна, клею і крохмалю. У радянські роки для виготовлення масок часто використовували протигази: із них вирізали скляні очі, прикрашали маску аплікаціями, розмальовували. Нині може здатися, що саме такий «ведмідь» найтиповіший. Це недивно, адже протигази можна було знайти всюди", — розповідає режисер фільму "Памфір" і дослідник Маланки Дмитро Сухолиткий-Собчук.

Цікаво, що сучасне карнавальне дійство охоплює багато нових персонажів і залежить від креативу учасників обряду: нині на маланкарях можна зустріти маски жандарма чи солдата, а також лікаря, міліціонера, перукаря, фотографа тощо.

Ще одним важливим ритуалом Щедрого вечора були дівочі ворожіння. За традицією, коли починали ворожити, хлопці крали у дівчат вдома ворота або хвіртки, і щоб повернути втрату — батько дівчини мусив виставити могорич.

Закінчуються обряди Щедрого вечора спаленням "діда", або "дідуха" — снопа соломи, який встановлюють у кутку будинку на Святий вечір у багатьох регіонах України. У деяких регіонах існує традиція стрибати через це багаття — за язичницьких часів цей обряд вважався очищенням від нечистої сили.

Щедрий стіл

Щедрий вечір можуть називати також Багатою кутею, адже застілля в цей день має особливе значення. Слов'яни вірили: чим щедрішим буде святкування і кутя, тим краще сім'я буде жити в новому році.

На відміну від Різдва страви готують "скоромними" (з використанням м'яса й іншим продуктів тваринного походження). Головною обрядовою стравою цього вечора є кутя, вона може бути заправленою смальцем або вершками — саме тому вона "багата" або "щедра". Окрім куті, на Щедрий вечір готують печеню, домашні ковбаси, пироги та вареники із сиром, млинці.

За новорічний стіл сідає вся родина: усі мають бути охайно і святково вбрані, адже брудний або неохайний одяг вважають поганим знаком. Перед тим як починати вечерю, сім'я молиться і дякує Богові за здоров'я та благополуччя. Потім усі куштують кутю і починають вечерю.

Опісля святкової вечері родина співає щедрівки, господар виносить дідуха і також пригощає всіх тварин кутею, якщо вони є в господарстві. Існує легенда, що на Щедрий вечір навіть тварини розмовляють, але підслуховувати їх не можна.