Неврит: що робити?

Неврит - запалення периферичного нерва, що призводить до порушення його функції. У разі запалення кількох нервів використовується поняття "поліневрит". Може охоплювати різні нерви: лицьовий, трійчастий, променевий, плечовий, ліктьовий, стегновий, сідничний та інші. Крім основних ліків, для лікування можуть бути призначені вітаміни, наприклад, Кардонат.

Причини виникнення

Фактори, які сприяють або безпосередньо призводять до невриту:

• механічна травма, що призводить до прямого ушкодження і запалення нерва або ж опосередковано сприяє здавлюванню нервових волокон сусідніми тканинами (м'язами, кістками);
• інфекції (кір, герпес, бруцельоз);
• цукровий діабет;
• аутоімунні захворювання;
• переохолодження;
• хіміо- і радіотерапія.

Основні симптоми захворювання

Неврити проявляються порушенням рухової, чутливої та трофічної функцій нервів. Це призводить до:

• парезів (зниження м'язової сили й тонусу) або паралічів (відсутність скорочень м'язів);
• арефлексії (відсутність рефлексів);
• оніміння;
• болю;
• парестезій (відчуття мурашок);
• зниження чутливості;
• гіпотрофії м'язів;
• сухості шкіри;
• появі виразок.

Характерна симптоматика формується поступово і безпосередньо залежить від типу нерва і ступеня його пошкодження.

Діагностика та лікування

Для успішної діагностики необхідна консультація з фахівцем - неврологом. Він на основі скарг, анамнезу, огляду та результатів додаткових методів дослідження поставить точний діагноз.

Основні додаткові методи дослідження:

• електронейроміографія (визначають швидкість проходження нервового імпульсу нервовими волокнами);
• електроміографія (вивчення передачі нервового імпульсу на м'язи та навпаки).

Терапія може включати противірусні або антибактеріальні препарати, вазодилататори, якщо причина запалення - ішемія.

У деяких випадках може знадобитися хірургічне лікування. Для його проведення необхідні суворі показання: розрив, наявність невроми, здавлювання периферичними тканинами.

Додатково застосовують протизапальні препарати, які допомагають полегшити больовий синдром. Ноотропи та біогенні стимулятори також сприяють якнайшвидшому загоєнню.

Широко використовують вітамінні препарати (В1, В6, В12), оскільки вони сприяють мієлінізації та відновленню структури нервових волокон і покращують нервово-м'язову провідність. Вітаміни призначають у різних лікарських формах: ампули для ін'єкцій або таблетки.

Фізіотерапія - невід'ємна частина загальної терапії.

• ультрафонофорез (з місцевими анестетиками або глюкокортикоїдами для зниження больового синдрому);
• УВЧ-терапія покращує місцеве кровопостачання і метаболічні процеси;
• імпульсні струми також покращують мікроциркуляцію.

Своєчасне звернення до лікаря і постановка діагнозу забезпечує якнайшвидше одужання.