“Кожен музей на Закарпатті — це якийсь несподіваний вау-ефект”. Дню Музеїв присвячується (ФОТО)

Напередодні Міжнародного дня музеїв ми поспілкувалися з фахівцями й туризмознавцями про те, чим сьогодні живуть музеї Закарпаття. 

Уваги варті не лише великі музеї Закарпаття

Голова Асоціації екскурсоводів Закарпаття Олександр Шершун розповів: попри відомі всім популярні музеї, через які проходять групи туристів — Мукачівський історичний музей Паланок, Ужгородський краєзнавчий ім.Т.Легоцького (замок) та Ужгородський скансен — є маленькі, які так само активно працюють і є дуже цінними, кожен у своїй сфері. 

— Дуже цікавий, але не такий популярний Виноградівський історичний музей, — каже Олександр. — Єдине, що в нього не дуже вдале розміщення, бо він знаходиться на 3-му поверсі Виноградівської бібліотеки. Було б дуже добре, якби його перенесли в Палац Перені, тоді легше буде включити його на туристичні маршрути. Там і багато експонатів, і вони дуже ілюструють історію самого міста. 

Ще дуже цікавий, але, на жаль, маловідвідуваний — Археологічний музей в Ужгороді. Він розташований в ректораті УжНУ, керує ним Володимир Мойжес. Цікаво, що чималу частину експонатів він сам і знайшов. Тому цікаво потрапити на екскурсію в цей музей саме до Володимира, щоб він її провів і розповів про кожний експонат окремо. 

Ще міг би виділити, звичайно, музеї у замку Сент Міклош та в Колочаві, а також Художній музей ім.Й.Бокшая. Останній всюди фігурує, дуже відомий, але якщо провести соціологічне дослідження, то виявиться, що мало хто його відвідав — і дуже даремно, тому що в нього велика колекція художніх робіт митців Закарпаття і не тільки. Від офортів Шевченка до малих голландців, і цей список можна довго продовжувати.

Війна та музеї: обмеження і можливості

Олександр Шершун розповів: війна, звичайно, не проходить повз наші музеї невідчутно: в деяких музеях діє певне обмеження на фото- та відеозйомку, особливо, якщо вони знаходяться біля військових частин. По деяких проєктах вже були плани на реставрацію: в Довжанському замку, наприклад, і тепер вони призупинені. У мукачівському “Паланку” закрили вихід на панорамні майданчики.

— Але водночас зробили віртуальну екскурсію Хустським замком, зробили її навіть не ґрантовим коштом, архітектор-реставратор Богдан Шерегій створив фонд “Відродження. Замок Хуст”, з командою акумулювали кошти і зробили такий проєкт, що, в принципі, є вау-моментом і для України незвично.

На думку керівника “Турінфоцентру Закарпаття”, викладача факультету туризму УжНУ Олександра Коваля, те, чи вистоїть музей у часи війни залежить від лідерства та компетенції директора, його уміння управляти, залучати кошти, бути гнучким та реагувати на зміни. 

— До прикладу, нові програми для роботи з ВПО, дітьми. Але якщо говорити про втрати, то звісно це зниження рівня відвідувачів у музеях. У містах ситуація краща, у селах звісно гірша. Спостерігаються зміни у кадровому потенціалі: когось звільнили, хтось звільнився, — каже Олександр Коваль.

Родзинка музеїв Закарпаття — в їхній різноманітності

— Чи можемо ми виділити 5 особливостей закарпатських музеїв? Чим вони не схожі на інші в Україні?, — питаємо у співрозмовників. 

— Я б сказав, що вони добре інтегровані в туристичне життя краю, — каже Олександр Шершун, — непогано співпрацюють з туристичними операторами, туристами, учасниками ринку. У Європи нам ще є чому повчитися, а на національному рівні ми непогано стоїмо.  

Крім того, мені як голові Асоціації екскурсоводів подобається те, що більшість популярних музеїв комунікують між собою і легко йдуть на контакт. Тобто хочуть, можуть і працюють.

Кожен музей на Закарпатті — це якийсь несподіваний вау-ефект. Людина часто не очікує побачити стільки вражаючих і різноманітних експонатів, які є присутні в наших музеях. Це стосується як тих музеїв, які я назвав, так і інших, які представлені менше, як-от Виноградівський музей.

По-третє, більшість наших музеїв намагаються вдосконалюватися, от останні пів року працівники музеїв їздили за кордон у рамках проєкту по смартмузеях, вивчали досвід сусідів у Словаччині, Угорщині. Цей проєкт передбачає використання смарт технологій для представлення культурно-історичної спадщини по-новому, перетворення традиційного музею на інтерактивне середовище, яке відповідало б очікуванням різних відвідувачів, допомагаючи вивчати, відчувати й переживати історію.

Тобто працівники музеїв і вивчають досвід, і самі стараються писати проєкти та впроваджувати вивчене у своїх закладах, поповнювати свою експозицію. Це не конкуренція, бо поки що особливо нема за що конкурувати, вони більше взаємодіють, ніж конкурують, але навіть у воєнний час вони намагаються презентувати в музеї щось нове.

Що нового можна побачити в музеях Закарпаття сьогодні

За час війни в Ужгородському замку відкрили постійну експозицію військових трофеїв, зробили нову фотозону в замку. Мукачівський історичний у 2022-му відкрив Замкову сторожу, де можна брати в руки всі експонати, з’явилася смартекспозиція і нещодавно презентували замковий кінотеатр.

Ужгородський скансен теж постійно дуже активно останні три роки медійно працювати. Їхній проєкт з Михайлом Дороговичем — це взагалі надзвичайний піарний хід, музей “вистрелив” своїми експонатами на весь світ. Я не знаю, чи ще в якогось українського музея був такий кейс.

У Мукачеві в Угорському домі минулого року повноцінно запустили музей грошей. Це ж колишня будівля банку: там залишився старий сейф, працівники його відреставрували і тепер там знаходиться невеличка експозиція різних грошових номіналів. Є сейфи, старі, австрійські, оригінальні відреставровані, — це виглядає дуже ефектно.

Ще для музеїв стало великим плюсом те, що з’явилось багато переміщених осіб, які рятувалися від війни. Їх водили в музеї, люди підтримували ці заклади, популяризували. 

Мукачівський замок, наприклад, на період війни закрив частину панорамних майданчиків, тому ми мусили відкрити замковий кінотеатр. Через це люди і більше по експозиціям почали ходити, вивчати їх, бо раніше всі бігали панорамними майданчиками. Тепер в замку думають, як розширити територію: зробити більш доступними рови та дочистити тунель. Тобто, якщо щось закрили, то натомість маємо запропонувати щось нове.

Багато куточків Закарпаття потребують “музеїфікації”

Керівник “Турінформу Закарпаття” Олександр Коваль розповів: крім музеїв у традиційному розумінні, на Закарпатті є чимало ділянок, які, на його погляд, потребували би “музеїфікації”:

— Це археологічні комплекси, — каже він. — Відкриття на тих місцях, де були городища, жили у давнину люди археологічних скансенів. Це б було цікаво для гостей краю та підвищило б привабливість громад. 

Уявіть собі, вам пропонують відвідати місце, яке є найдавнішою стоянкою давніх людей у Королеві (близько 1 млн років тому). Це одна з найдавніших в Україні стоянок первісної людини, де хтось проживав не лише мільйон років тому, але й півмільйона, і 200 тисяч років тому. Це унікально. Різні історичні шари, шляхи, культури. Але, на жаль, місцева влада, підприємці, що добувають камінь на кар’єрі, руйнують цю пам’ятку і не здатні це зрозуміти.

Чи Малокопанське городище. Це дакійська культура (понад 2 тис. років тому), будинки, укріплення, могильники, майстерні. Історичні події, зв’язки між країнами, згадки Птолемея та, звісно, колосальний матеріал та праця дослідників, про яку мають знати гості краю.

Або містечко кельтів під горою Ловачкою біля Мукачева. Наші музеї мають справжні скарби, але немає де їх представити. 

Думаю, це могла б бути творчість наших художників, які стали засновниками Закарпатської школи живопису, музикантів, народних умільців. Це мають бути інтерактивні, сучасні рішення, для популяризації виняткової культурної спадщини Закарпаття у тих місцях, де вони жили та творили, щоб не зав’язувати все на одному фізичному місці. 

Мрію про те, щоб на Закарпатті відновили музей солекопання. Це має бути підземна шахта, тунелі, скульптури з солі. Це б стало осередком для вивчення історії, економіки минулого та стало б магнітом для візиту гостей з різних куточків як України, так і закордону.

— Які музеї найцікавіші, на вашу особисту думку?

— Це приватний музей Юрія Куцина у селі Калини, на Тячівщини. Там зібрані унціальні експонати, насичена екскурсійна програма, де можна дізнатись багато цікавого та переоцінити своє ставлення до життя, традицій, звичаїв минулого. 

На жаль, до пандемії та війни був недоступний для відвідування музей-кузня «Гамора» у селі Лисичово. Дивний графік роботи та нерозуміння, як взаємодіяти з візитерами.

Краєзнавчий музей в Перечині вартий відвідування. Там цікава програма та взаємодія екскурсовода з групою, інтерактивні та фольклорні поєднання. 

Дуже цікава корчма-музей “Деца у Нотаря”, це перший в Україні музей етнографічного та політичного гумору.

Чому нам всім важливо ходити у музеї

Насамкінець ми спитали наших співрозмовників, чому все ж варто відвідувати музеї?

На думку Олександра Шершуна, це один з найлегших, найінтерактивніших і найцікавіших способів вивчати регіональну, національну, європейських культурну спадщину. 

— Крім того, це чудова можливість зробити собі цікавий контент  для соцмереж, знайти натхнення для роботи/хобі та просто добре провести вільний час, — каже він.

Для Олександра Коваля відвідування музеїв — це можливість бути ерудованим та обізнаним, розуміти минуле, історію та культуру, переосмислювати інформацію та значення спадщини. 

— Звісно, берегти її, розуміючи її цінність. Та головне — навчити дітей любити свій край, та сформувати бажання до пізнання інших культур, країн. Це можливість дати дітям взаємодіяти з реальним зовнішнім світом, а не віртуальним, онлайн. Це усе взаємопов’язані речі. Радію, що останні роки багато музеїв має дитячі майстер класи, екскурсії, квести. Це цікаво та правильно. В музеї потрібно ходити, щоб знати більше, ніж твій гість, співрозмовник, адже музеї це джерело знань, це простір для відновлення своїх сил. Музей розвиває креативне мислення людини, творчість. Він нас вчить приймати та розуміти інформацію, а також передавати її. 

Зоряна Попович, Varosh

Фото зі сторінок музеїв у соцмережі Фейсбук