Липова алея, ясен Масарика та кронування: міфи та реальне життя дерев Ужгорода

Щоб поговорити про міські дерева та догляд за ними, ми звернулися одразу до двох фахівців: доцентів кафедри ботаніки УжНУ Інни Бесеганич та Олега Колесника. 

— Довкола ясена Масарика нещодавно піднявся цілий вир суперечок: мовляв, чому спиляли плющ, чому поставили лавицю, дерево від цього може загинути… Чи потребує він такої охорони? Чи, може, охорони від нього потребують пішоходи?

О.К. — Відсутність належного регулярного догляду за міськими деревами — це проблема не тільки ясена Масарика, а всіх дерев у місті. Дерево — це живий організм, і він потребує постійного ретельного і дбайливого догляду. Ясен Масарика — величезне дерево, росте в місці активного руху пішоходів, тому має бути під постійним моніторингом і мати догляд професійних арбористів, себто фахівців з обслуговування та догляду за деревами як за індивідуальними організмами.

— У нас такі люди є?

— Немає жодного. В міській раді є відділ благоустрою, який займається доглядом за зеленими насадженнями міста, та в штаті у них немає не те, що арбориста, а звичайного садівника. Щодо дерев, то в нас немає “безхозних” дерев: кожне з них закріплене чи за містом, чи за приватною особою, чи за ОСББ, тому ці власники і мають доглядати за ними. Всі ці структури повинні належним чином фінансуватися і тут є проблема. Якщо фінансування нема, то уповноважена особа звертається тоді до відповідних фірм, і тут починаються тендери і т.д. 

Ясен Масарика потребує особливого професійного догляду ще й тому, що має поважний вік. І обрізкою дерев мають займатися не випадкові робітники, які вміють у руках пилу тримати, а сертифікований арборист… 

— Якщо вже заговорили про кронування. Розумію, що дерева потрібно кронувати…

О.К.: — Ні. Це питання некоректне. Дерево в міській архітектурі несе ще й естетичне навантаження, і коли ми закладаємо зелені насадження, то має бути відразу визначена концепція їхнього догляду. Є дерева, які підлягають кронуванню, вони його витримують нормально. Якщо на вулиці висаджені такі дерева, то за ними регулярно йде догляд.

От на Волошина посадили саме такі дерева — які постійно треба кронувати і підстригати. Формувати крону. 

І.Б.: — Це теж окрема наука: рівномірно сформувати крону дерева, щоб до всіх гілок рівномірно потрапляло сонячне світло. І якщо почати це робити на ранніх етапах, то рослина звикає до цього. А якщо це доросле дерево, або має вже чималий вік і росло весь час вільно і спокійно, і тут раптом прийшли і його обрізали, то не всі це можуть витримати.

От у нас є клен цукристий: майже всі ці дерева в Ужгороді поважного віку і тепер їх почали сильно кронувати і не обробляють гілки після цього. Туди потрапляють спори грибів і дерева починають хворіти. Фактично за 2-3 роки ці дерева гинуть… 

Дуже погано переносять кронування софора, каштан, сакура. 

У нас є Закон України “Про  благоустрій населених пунктів”, інструкція з догляду за рослинами; є нормативи, якими мають користуватися відповідні установи. У нас в Ужгороді це — відділ благоустрою міськради, який за це відповідає. В нормативах усе розписано детально: на якій відстані одне від одного садити дерева, як формувати, як здійснювати полив. Цей пласт робіт існує давно і не тільки в Ужгороді, а в будь-якому місті чи селі. 

О.К. — Цього дотримуються, але нерегулярно. Час від часу щось робиться, це правда. З іншого боку, можна зрозуміти чиновників, тому що ці роботи вимагають фінансування, якого не вистачає. Тим більше у нас тендерна процедура: хто менше грошей попросив, той і виконує роботи. Не професіоналізм, не досвід, а гроші грають роль… 

По кожному дереву в кожному конкретному місці має бути визначено, для чого воно росте. Має естетичне навантаження, функціональне — по кожному конкретне рішення. Немає універсальних рішень. Якщо велике травмонебезпечне дерево росте в дитячому садку — його потрібно видаляти, з коренем, не лишаючи пенька, і садити нове дерево, але вже десь 15-річне, а не тоненький саджанець.

А якщо це велике фокусне дерево з історією, то за ним геть інший догляд.  Кожне конкретне дерево в конкретному місці вимагає окремого рішення.

Наш відділ благоустрою працює тільки на міській території, а приватна територія забезпечується доглядом свого власника. Міжквартальний догляд за деревами має здійснювати управлінська компанія. Тому на відділ благоустрою теж не можна списувати всю вину. Кожен має свою територію і своє фінансування. 

Крім того, має бути генплан міста, де затверджені всі ці позиції. Цього підходу в нас, на жаль, немає. 

— Яка зараз найбільша проблема у місті стосовно дерев?

О.К.: — “Компанєйщина”. Не регулярний догляд, а компаніями: вирішили цю вулицю кронувати — покронували. А те, що на сусідній вулиці старе і хворе дерево — то Бог із ним!.. Хай чекає. Нерегулярність догляду. А дерево — це живий організм і за ним потрібно доглядати весь час. Коли обрізали гілки, то їх необхідно обробити, щоб туди не потрапили шкідники чи спори. У нас практично половина дерев у місті трутовиком заражена.

І.Б.: — Я думаю, що в структурі повинен бути професійний садівник, який би тримав руку на пульсі і відслідковував би, яке дерево де, що і коли потребує. І тоді вже може вийти бодай трошки регулярний і правильний догляд. Тоді не буде такого, що от, упала гілка, треба терміново це дерево кронувати. Це має бути штатна посада і людина має цим займатися постійно, професійно і бачити картину в цілому. 

О.К.: — Але професіоналу потрібно платити хорошу зарплату. І ми ходимо по колу. Без нормального фінансування, без нормального бюджету робити таке ніхто не зможе.

— Скільки в Ужгороді ще є сторічних дерев, чи, може, і старших?

І.Б.: — У кожного дерева є свій певний віковий відрізок. Ті породи, які досягли свого поважного віку, вже викликають повагу і потребу в особливо ретельному догляді. У Підзамковому парку, наприклад, ростуть 300-річні липи. Це за мінімальними підрахунками. Колись це був лісопарк і в ньому збереглися і інші старі дерева: там є старі тополі, ясені, яким понад 100 років, платан, якому близько 400 років. 

Відтак, найстаршим нашим деревам 300-400 років. Є кілька тисів, які мають такий поважний вік. Були дуби, але їх уже практично не залишилось… На вулицях точно нема, десь на околицях міста ще є, але не старі. Колись Ужгород славився тим, що в ньому були дубові ліси. Але сучасне місто — це дороги, будинки, парковки і дерева в цей темп не вписуються і відходять на дальній план.

— А чи є в нас червонокнижні дерева? Які потребують особливої опіки?

О.К. — “Червона книга” охороняє дикорослі дерева, не культурні. Єдине, що в нас червонокнижне — тис ягідний, але це посадки, і наскільки він відповідає природному виду — ще питання. 

В історичному плані цікавих дерев набагато більше, той самий ясен Масарика. Хоча в плані ботаніки інтересу він не становить, бо це звичайний ясен. Але цінним є те, що він росте в такому місці, досяг такого поважного віку. Такі дерева підлягають зовсім іншій охороні. 

— На Київській набережній свого часу поміж каштанами посадили молоді гінкго. Як вважаєте, чи правильний це був крок?

І.Б. — Каштани наші хворіють і понищені обрізками. З цим уже нічого не поробиш… Постійно обробляти їх протиотрутними речовинами не можна, тому що там пожвавлена частина міста. Просто взяти їх і зрізати — теж не вихід. Тому зробили так. Це, звичайно, свого роду експеримент, але, думаю, він виправданий. Гінкго вибрали тому, що, принаймні на теперішній час, це дерево не хворіє. Крім того, воно дуже гарне.

— Які є міфи, які стосуються дерев Ужгорода?

О.К. — У нас, на жаль, останні років 30-40 багато історичних фактів міфологізовані, в тому числі й дерева. Додають віку деревам, вигадують довжину алей — “найдовших у галактиці”… Розумію, що роблять так на догоду туристам, але вважаю, що це неправильно, тому що Ужгород дуже гарне і цікаве з історичної точки зору місто. Є дуже багато історії, яку варто би було підняти, відновити і згадати. 

— А яка насправді довжина липової алеї?

— 900 метрів. Від одного мосту до другого. Саме вона закладалася в період Чехословаччини. На Студентській набережній ростуть уже тополі і акації, а лип там зовсім небагато. 

І.Б. — Нашу алею можна назвати однією з найдовших у Європі, . Наприклад, берлінська алея Унтер-дер-Лінден («під липами») має довжину в 1 км 390 м. 

О.К. — Наша алея цікава не своїми розмірами, а історією заснування, причетністю до історичного періоду в житті і становленні міста. 

І увагу треба  приділяти справжнім речам, які є дійсно цікавими і цінними і берегти їх… 

* * *

В Ужгородській міській раді нам підтвердили: у відділі благоустрою управління житлово-комунального господарства відсутні працівники за спеціалізацією арборист, садівник, а роботи з обрізки зелених насаджень проводять працівники КП «КШЕП», що у своїй роботі “застосовують методологічні рекомендації щодо утримання зелених насаджень в населених пунктах, в т.ч. обрізки дерев”. 

Догляд за насадженнями виконується в межах обсягу бюджетних асигнувань на певний вид робіт, з врахуванням технічних завдань на проведення робіт з обрізки та видалення зелених насаджень. 

“Додатково повідомляємо, що працівниками відділу благоустрою УЖКГ ДМІ направлялися неодноразові звернення до біологічного факультету УжНУ, щодо надання консультацій, отримання рекомендацій для збереження ботанічних пам’яток природи, розміщених на території міста. Однак, станом на сьогодні рекомендації не отримано”.

Зоряна Попович, Varosh