Постраждав від повені: підвісний міст у Кам’яниці наразі закритий і чекає ремонту (ФОТО)

«Наш підвісний міст давно потребував ремонту, – розповідає Марія Юріївна. – Ще на початку 2000-х, коли я вперше стала сільським головою Кам’яниці, він був «безхозним», тобто не мав господаря. Ми вирішили взяти його на баланс села, а коли готували всю необхідну документацію, провели технічний огляд, який показав, що троси в місці, де вони кріпляться до землі, мають ознаки зношеності, всередині починають прогнивати, потребують серйозного ремонту. Районна рада у 2005 році виділила нам кошти, тож був проведений ремонт, але не капітальний. Тобто ситуація, яка склалася нині, була, можна сказати, очікуваною. Ми розуміли, що рано чи пізно якась велика повінь накоїть лиха».

У грудні минулого року через тривалі дощі рівень річки Уж стрімко піднявся, однак не був катастрофічним. Сама по собі стрімка течія не пошкодила би конструкцію підвісного мосту, але вона принесла великий стовбур дерева, який гілками зачепився об міст і дно річки. Стовбур став майже вертикально, застряг. Лише коли під тиском води він зламав нижню горизонтальну опору підвісного мосту з боку траси міжнародного значення, течія понесла його далі. Жителі села, побачивши, що замість входу на міст – величезна дірка, а опори та перила – виламані, були ошелешені. До цього об’єкту в багатьох мешканців села є особлива симпатія й гордість, він вважається однією з родзинок Кам’яниці, тож за долю мосту люди дуже переживають. А коли фото й відео пошкоджень розлетілися соцмережами, почали переживати, мабуть, усі закарпатці (і нинішні, і колишні): що буде з мостом, чи зможуть його відремонтувати і коли це станеться?

Фото – Олександра Богданова

Керівниця Оноківської ТГ Марія Коваль-Мазютазапевнила, що над вирішенням цієї проблеми працюють, однак в умовах війни не все відбувається так швидко, як хотілося б. Наприклад, жодна зізакарпатських фірм, до яких Оноківська громада зверталася з проханням обстежити міст і визначити ступінь його пошкодження, не бралася за цю роботу. Тож керівництво громади мусило звернутися до Національного університету «Львівська політехніка», що має відповідну ліцензію. «Уже третій тиждень ми очікуємо на приїзд львівських фахівців, чекаємо своєї черги. Цього тижня нам пообіцяли, що приїдуть, тож дуже скоро ми вже будемо мати результати обстеження, – веде далі Марія Коваль-Мазюта. –  Поки ж ми оголосили надзвичайну ситуацію місцевого значення на об’єкті, закрили пересування мостом, аби не трапилося ще більшої біди. Регіональна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій підтвердила нашу ситуацію, таке ж підтвердження ми отримали з Києва (ця бюрократична процедура потрібна для того, аби ми мали підстави ремонтувати міст).

Ремонт його буде проведений у будь-якому випадку,але після обстеження фахівцями стане зрозуміло, який саме це буде ремонт – обійдемося ми невеликими роботами або доведеться проводити капітальні втручання у металеві конструкції. Якщо львівські фахівці скажуть, що важливі конструкції не пошкоджені і мостом безпечно користуватися, ми проведемо проміжковий ремонт, відновимо пошкоджені елементи й паралельно будемо готувати документацію на те, аби провести повну реконструкцію підвісного мосту. Якщо ж фахівці нам скажуть, що об’єкт є аварійним, то готуватимемось до проведення капітального ремонту. Бо ми пам’ятаємо про стан кріплень, новішими вони за цей час не стали. Тож аби в майбутньому не сталося біди, треба буде провести величезну роботу: все розкопати, замінити кріплення, заново заливати бетоном, а також провести інші необхідні роботи, визначені фахівцями».

Фото – Олександра Богданова

Серед планів на майбутнє у керівництва ОноківськоїТГ є також відновлення зони відпочинку на березі Ужа – аби знову перетворити цю мальовничу місцевість на улюблене місце відпочинку жителів навколишніх міст і сіл, туристичним магнітом. Тож підвісний міст потрібен і його будуть намагатися відремонтувати якомога швидше. Коли саме це станеться – в Оноківській ТГ бояться прогнозувати, бо надто непередбачуваною є нині загальна ситуація, бракує фахівців, котрі або виїхали, або воюють, невідомо, яка знадобиться сума на відновлення, і звідки її будуть брати. Тож поки на улюблений міст кількох поколінь жителів Ужгородщини, довжина якого, до слова, – 111 метрів, а висота – 11 метрів – чекає цілком клінічна ситуація: спершу буде обстеження, далі – діагноз, а тоді можна буде починати лікування. Дуже сподіваємося, що пошкодження підвісного не є серйозними і сезон пікніків він зустріне вже у хоча би частково відновленому стані.

Фото – з сайту Оноківської ТГ

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»