Позаземне: як лабораторія космічних досліджень УжНУ спостерігає за супутниками Землі

Зародження космічних досліджень в Ужгородському національному університеті

Історія Лабораторії космічних досліджень Ужгородського університету розпочалася 6 жовтня 1957 р., коли на пункті візуальних спостережень штучних супутників Землі (ШСЗ) в Ужгороді спостерігали перший ШСЗ, запущений за два дні до того, 4 жовтня. Керувала дослідницьким процесом Мотря Братійчук – випускниця аспірантури Київського державного університету імені Тараса Шевченка, викладачка фізичного факультету, очільниця станції спостережень за космічними об’єктами. У вересні 1957 р. вона повідомила в газеті “про завдання науково-дослідницького підрозділу – зафіксувати координати і час польоту супутника 6 жовтня”. До спостережень того дня було залучено 12 студентів. Серед них були четвертокурсники І. Алексахін, І. Гомонай, які першими зафіксували супутник, визначили його шлях і нанесли трасу на карту зоряного неба. Так в Ужгороді виникла станція візуальних спостережень супутників, яку вже за рік оснастили спеціальною камерою для виконання точних фотографічних спостережень штучних космічних об’єктів. Ужгородська станція увійшла до глобальної мережі станцій оптичних спостережень ШСЗ.

У 1969 р. на базі цієї станції було відкрито Лабораторію космічних досліджень (ЛКД) як один із підрозділів Проблемної науково-дослідної лабораторії фізичної електроніки Ужгородського університету. Засновницею Лабораторії стала проф. Мотря Братійчук,  очолювала її до 2001 року. ЛКД виконувала позиційні спостереження низько- високоорбітальних супутників, електрофотометрію, колориметрію та лазерну далекометрію ШСЗ. На підставі результатів цих спостережень, особливо аналізу кривих блиску ШСЗ, вдалося вирішити завдання з розпізнавання космічних об’єктів. А з  2001 року і до нині керівником Лабораторії є Віталій Єпішев – член МАС, доцент, кандидат фізико-математичних наук.

Сьогодення Лабораторії – міжнародні проєкти, співпраця з іноземними університетами…

  Про теперішні здобутки та рутинну роботу Лабораторії космічних досліджень ділиться її науковий співробітник Віктор Кудак: “Минулого року ми виграли конкурс і наразі виконуємо держбюджетну тему, яка триватиме три роки. Також ми підписали грантову угоду із Шанхайською астрономічною обсерваторією. Загалом наша щоденна робота полягає в спостереженні штучних супутників Землі, тобто таких, які виготовлені і запущені в космос людиною. Фотометричний метод спостережень дозволяє дати відповідь на питання – з чого  складається супутник і що теоретично може робити. А астрометричні спостереження дають можливість визначити положення супутника. Крім того,  співпрацюємо з Національним центром управління та випробування космічних засобів. Вони звертались до нас з проханням про спостереженню, а також ми виконували спільні науково-дослідні роботи.

З українськими вишами ми підтримуємо тісні, можна навіть сказати дружні стосунки – це здебільшого Львів, Одеса, Київ. Зустрічаємось на конференціях та семінарах. Скоріше, це навіть не співпраця, а постійний контакт – обмінюємося думками, ділимося досвідом, оскільки ми працюємо в досить вузькій сфері, де кожен знає, хто чим займається. Щодо закордонних університетів – ми співпрацюємо здебільшого зі Словаччиною та Польщею. З університетом в Познані (Польща) ми співпрацюємо у напрямку фотометричним спостереження за астероїдами. За цими спостереженнями вони визначають його форму, період. Маємо співпрацю з Університетом П.Й.Шафарика (Словаччина) в напрямку спостережень змінних зірок.  Я навчався в аспірантурі в Словаччині, і з  того часу у мене залишилися там колеги. У них є великих досвід у цьому питанні”.

Про телескопи

Лабораторія космічних досліджень Ужгородського національного університету спостерігає за супутниками Землі.Нині фахівці Лабораторії основну увагу приділяють позиційним спостереженням геостаціонарних об’єктів і фотометрії низькоорбітальних ШСЗ. Безсумнівно, займатись науковою діяльності без необхідного обладнання не вийде. Як зазначає Віктор Кудак, в арсеналі Лабораторії є різні телескопи – за роком виробництва, діаметром, професійним рівнем: “Наші сучасніші та більші телескопи за діаметром головного дзеркала знаходяться за містом. Деякі з них спеціалізовані за спостереженнями супутників, а деякі класичні, якими можна спостерігати за змінними зорями, астероїдами – у нас також є і такі наукові напрямки. В Ужгороді, на Кальварії, в нас знаходяться телескопи, спеціалізовані під спостереження супутників, так звані фотометри. Вони відслідковують трасу супутників. Тобто рухаються так, як рухаються супутники. Це старіші моделі, виробництва 70-тих років”. Зокрема, серед приладів Лабораторії на пункті спостереження в м. Ужгород:

-  супутникова фотографічна камера СБГ (SBG) системи Шмідта (D = 425/530 мм, f = 760 мм, встановлена в 1973 році, Carl Zeiss AG;

-  автоматизована супутникова фотокамера АФУ-75 (D= 210 мм, f = 736 мм, встановлена в 1965-ому році) – для позиційних спостережень низькоорбітальних ШСЗ;

-  двохканальний електрофотометр на базі телеоб'єктива МТО-1000 (D=100 мм F=1000 мм) системи Максутова, для спостереження низькоорбітальних супутників, працюючий в цифровому режимі. Прилад введений в дію на власному монтуванні в 1971 році. В 1974 році перевстановлений на монтування камери АФУ-75;

-   телескоп-рефрактор АВР-2 (D=20см, F=280см) (встановлений в 1963-му році)

-    лазерний дальномір ЛД-2 (встановлений на початку 1980-х років).

На другому пункті  спостереження в пункті “Деренівка” розміщені :

-  телескоп ТПЛ-1М лазерного дальноміра (D = 1 м, f = 11.6 м) встановлено в 2000 році, на базі якого з 2004 року діє одноканальний цифровий електрофотометр;

- на телескопі ТПЛ-1М встановлено ПЗЗ матрицю яка використовується для спостереження низькоорбітальних супутників;

-  в 2010 році встановлено телескоп Takahashi BRC-250M: системи Бейкер-Річі-Кретьєн, D=250 мм, F=1268 мм з ПЗЗ-камерою. Телескоп встановлено на монтування WS-180;

- в 2014 році встановлено телескоп ЧВ-400 з ПЗЗ-камерою Fli ProLine PL9000 (3056x3056 пікселів, 12 піксель). Телескоп встановлено на монтуванні WS-240.

Ганна Фельцан,

Інформаційно-видавничий центр УжНУ