Зранку до вечора як у вулику: Як у гуртожитках УжНУ живе понад 1300 людей

Сім’ї з дітьми, люди з інвалідністю і навіть невеликі домашні улюбленці з Київщини, Харківщини, Сумщини, Одещини, Донеччини, Луганщини та Запорізької області оселилися в гуртожитках УжНУ. З перших днів повномасштабного вторгнення університет став прихистком для кількох тисяч людей. Для когось – на ніч чи кілька днів, а для когось – ось уже місяць. Як усе функціонує, Медіацентр розповідає на прикладі гуртожитку №4.

Хто в рукавичці живе

Директор студмістечка Василь Кепич засвідчує: «Тепер у всіх університетських гуртожитках живуть внутрішньо переміщені особи. Їх понад 1300. Більш ніж 400 – діти. Цифра щодня міняється, бо хтось знаходить інше житло або відбуває за кордон, хтось навпаки приїжджає. Хтось приїхав із домашніми улюбленцями. Хоч я це не вітаю, але розумію ситуацію. Невеликих тварин беремо. У мене самого дома кішка, і на вулиці вона жити не здатна. А для людей, які виїхали з собаками, кицями, ці тварини — їхнє життя. Маємо бути гуманними. Але проводимо бесіду, щоб прибирали за своїми улюбленцями».

За місяць університет став прихистком для близько 3 тисяч людей. Зокрема в 4-му гуртожитку є й маломобільні люди, онкохвора, є лежача дитина з ДЦП та дитина з ментальною інвалідністю — синдромом Дауна.

У перші дні, каже Василь Кепич, транзитом тут було й багато іноземних студентів, які евакуювалися на батьківщину. «Вони приїздили групами по 20–30 і навіть по 50 осіб. Їм потрібно було десь переночувати, аби наступного дня рухатися далі, тому розміщували у читальній залі».

Нещодавно понад два десятки ліжок гуртожиткам передав Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології, аби трохи розширити можливість прийому людей.

Приїжджим потрібно обов’язково зареєструватися через кол-центр (0934787174, 0682893301) та прийти у пункт розподілу на Ракоці, 2 («Совине гніздо»). Там же можна отримати талони на їжу.

Взаємопідтримка і дві миски олів’є

Комендант гуртожитку №4 Юрій Бобик розповідає: «Тут дуже багато людей, які хочуть чимось займатися. От у холі жіночки щоранку роблять для всіх бутерброди. Перед тим приготували 2 миски салату олів’є й зібралися на таку «вечірку» без алкоголю і музики, але щоб відволіктися, підтримати одне одного, познайомитися і поспілкуватися. 8 березня жінки самі організувалися, пішли в супермаркет, купили торти, накрили стіл, вітали з Міжнародним жіночим днем. Також у нас є 16 студентів-переселенців, з якими я комунікую в спільному чаті, коли потрібна допомога, вони приходять і роблять. Наприклад, допомагають роздати їжу, перестелити кімнату, розвантажити машину. От увечері перед другою повітряною тривогою ми з ними організувалися й провели навчання з евакуації людей до бомбосховища. Хто ж знав, що вже за кілька годин це стане в пригоді?»

Василь Кепич додає: «В усіх гуртожитках є люди, що розуміються на електриці, сантехніці. Наплив людей страшний. Там перегоріла лампочка, там вимикач поламався… А вони допомагають розвантажити наших працівників. Хтось сам проситься, щоб їм дали поприбирати щось. Допомагають дуже».

Як усе влаштовано

У холі гуртожитку №4 зранку людно: тут завжди є чай, печиво. Хтось прийшов по дбайливо нарізані бутерброди. Ще хтось реєструється, хтось бере памперси для дитини, хтось спілкується на диванчиках. А от якщо піднятися вище — доволі безлюдно. Чи то відсипаються в спокої, чи то працюють, чи просто порають буденні справи. Більш гамірно тут стає у другій половині дня й надвечір.

«Харчує міська рада й волонтери, — пояснює Юрій Бобик. — Щоранку я заповнюю гугл-форму про наші потреби в першому, другому, харчуванні для дітей і відправляю у «Дельфін» (*ресторан став справжнім гастрономічним осередком міста. — Авт.). І вони нам це привозять. А потім жінки-активістки стають і роздають. У холі завжди є солодощі, чай, соки. До речі, було, що батьки самі обмежували дітей у солодощах за погану поведінку, тобто їх тут надто не балують».

У приміщенні профкому студентів УжНУ відкрили дитячу кімнату — там є іграшки, книжки, пазли. Інтернет, зі слів Юрія Бобика, провайдер провів сюди безкоштовно. У читальному залі облаштували гуманітарну кімнату. А в коридорі є коробки з речами й стіл із книгами. «Якщо люди щось приносять, то ми все заносимо в нашу гуманітарну кімнату. А кому потрібно, може прийти й узяти. Тепер у 4-му гуртожиток потрібні мийні засоби, щоб люди могли самі підтримувати порядок у своїх блоках».

Якщо хочете поділитися чимось, можна приносити безпосередньо на прохідну студентських гуртожитків чи в ректорат УжНУ (Народна, 3). Завжди актуальні мийні засоби, посуд, смаколики, спідня білизна, засоби гігієни.

Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ