Макс Адаменко – про туристичне Закарпаття. Чому варто відвідати Дерцен

• Максиме, сьогодні ви знаний туризмознавець. Із чого починали?
• Починав свого часу з екскурсій. Коли я працював системним адміністратором, мене попросили написати сайт для однієї туристичної компанії, це зацікавило. Я попросив, щоб навчили і мене. Тоді почав проводити екскурсії, до речі, за перші рази навіть соромно.
• Ви реалізуєте проєкт «Культурний шлях – село Дерцен». Із чого розпочалося захоплення Дерценом?
• Взагалі цей проєкт – спроба зробити з маловідомого села «цукерочку». Уперше Дерцен я відвідав у 2016 році, мене вразили краєвиди. Відчував, що тут є багато цікавого, є що досліджувати. Коли я складав проєкт цього культурного шляху, то виокремив 7-8 туристичних родзинок. А зараз їхня кількість зросла до 15 причин, чому варто завітати до цього села. До речі, цікавим є Дерценське весілля – відбувається хода через усе село з піснями й танцями. Тамада (по-теперішньому)  намотував на довгу палицю рушники. Скільки провів весіль, стільки й рушників. Така професійна репутація. Але зараз такі святкування, на жаль, відходять у минуле.

•  Що вже вдалося зробити в межах проєкту?
• Основний результат – створення сайту, сторінки, маркування  маршруту. На кожному об`єкті цього маршруту є QR-коди, які кожен може відсканувати та прочитати інформацію про конкретний об`єкт. На сьогодні я оцінюю роботу відсотків на 30, є те, над чим ще потрібно працювати.
• Назвіть декілька причин, чому варто хоча б один раз відвідати Дерцен
•  Перевага в тому, що маршрут можна відвідати самостійно зараз. Маршрут промаркований, це дуже зручно, як я вже казав. Обов`язково раджу відвідати пагорб із хрестом, церкву і духовий орган, церковну пожежну станцію, краєзнавчий музей. У Дерцені є і ткацтво, і сільськогосподарські роботи, виноградарство. Колись тут навіть вирощували тютюн і виробляли глиняні трубки для куріння.

• Уже цієї неділі, 28 листопада, – День Дерчені, ви готуєте відкриту екскурсію
• Цього дня, 228 років тому, австрійський монарх подарував село Дерцен угорському лікарю Йогану Вайсу, який згодом змінив своє ім’я на угорський манір відповідно до назви села Дерцен – Янош Дерчені. Про нього тут не знають, на жаль. Мені здається, що цієї неділі й місцевим буде цікаво відвідати екскурсію, щоб дізнатися багато нового. Відкрита екскурсія розпочнеться о 12:00, одразу  після служби.

Канторка  зіграє нам на органі, щоб ми відчули всю палітру октав, які має цей інструмент. Тоді буду розповідати про село, саму церкву, яка є дуже цікавою. Взагалі у нас дуже мало знають про реформаторство, але ось уже 460 років село Дерцен є реформаторським і свою віру не змінювало. Відтак, якщо дозволить погода, піднімемося на пагорб із хрестом, із якого відкривається чудовий краєвид на Мукачево, рівнину.

• У кожної людини буває емоційне вигорання, коли хочеться залишити все і кудись поїхати на декілька днів. А як поповнюють ресурс ті, хто постійно у подорожах? Як відпочиваєте?
• Люблю з друзями кудись поїхати. Зараз думаємо, як зустрічати новий рік. Поки вирішили, що не будемо працювати декілька днів, втечемо кудись з родинами. Але різні ідеї деколи не залишають і на відпочинку.
• Максиме, що вважаєте візитівкою Закарпаття?
• Я вважаю перевагами гори, природу, особливо Свидовець. Візитівкою є наша місцева гастрономія, мінеральні та термальні джерела, культурна і архітектурна спадщина. І, звичайно, драйвові моменти – сплави, дельтаплани, – все у комплексі. Люди повертаються на Закарпаття, знають, що є потенціал, бо той Макс усе щось вигадає нове :) 
• Чи плануєте відкриєте ще туристичну якусь родзинку Закарпаття?
• Це вийшло хаотично, але було вже близько 20 виїздів у Доробратово. Там також цікава вулканічна стіна, метрів 50 скелі. А в самому селі є австралійські страуси! На меті – розвинути тут солеварню. Крім того тутешня церква – єдина в Європі, збудована в часи Другої світової війни.А сам іконостас – у Європі таких лише два, його розписував Йосип Бокшай, один із засновників Закарпатського живопису. Обличчя деяких святих на іконостасі належать реальним людям. Там навіть обличчя Теодора Ромжі, який був вбитий НКВС 1947 році. Іконостас, як код Давінчі) А сама церква – скриня Пандори з загадками. Ще маю на меті дослідити Давидково. Тоді матиму три «Д»: Дерцен, Доробратово, Давидково.

Розмовляла Оля Богославська