Закарпаття: ефективні механізми контролю за діяльністю влади, з боку громадськості

Більшість українців, вважає, що Україні, щоб стати розвинутою країною, слід зробити ще дуже багато. Але далеко не всі українці живуть із відчуттям власної гідності і можуть комфортно себе почувати у повсякденному житі. Не всі можуть проявити свій потенціал та здібності. Спосіб, у який ми використовуємо наш потенціал та можливості незадовільний. Спосіб, у який ми впливаємо на місцеву владу та реалізовуємо наше право ухвалювати рішення щодо нашого майбутнього незадовільний. Як наслідок, у суспільстві поширена думка “Мій голос нічого не змінить” – “Мій голос нічого не вартий, вирішать все без мене”. Люди перестали довіряти один одному, між людьми існує заздрість та підозри, що особливо підживлюються в період виборів.
Напередодні виборів, багато політиків висловлюють думку про важливість становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування, посилення ролі місцевих еліт, зміцнення важелів впливу у прийнятті рішень, і в той же час, майже нічого не говориться про вироблення системи власної відповідальність перед громадкістю за прийняття рішень, впровадження реформ.
Політики говорять про громадський контроль за діяльністю влади, та прийнятих нею рішень, але механізмів не дають, а натомність нав’язують різні течії та погляди індивідуального розвитку подій, без участі громад.
Керівник проекту Коваль Олександр зазначив, що місцева влада безконтрольна, непідзвітна перед виборцями, і ми маємо результат, коли переважна більшість чиновників керівної ланки, по всій вертикалі влади, намагаються керувати без узгодження загальних інтересів місцевих програм розвиток, а натомність займаються покращенням свого власного життя.
Світова та європейська практика пропонує декілька механізмів громадського контролю за діяльність місцевої влади, а саме:
• Громадські слухання, з метою підвищення громадянської компетенції населення, постійне інформування громади (виборців) про діяльність міської ради, прийняття рішень
• Моніторинг рішень місцевої влади експертними комісіями, з числа представників неурядових громадських організацій, науковців, представників влади
• Моніторинг громадських потреб, вивчення громадської думки, щодо потреб та пропозицій по кожному питанню життєдіяльності міста;
• Контроль за дотриманням взятих на себе зобов’язанням, з чітко виписаними нормами відповідальності
• Прозорість у діяльності та прийнятті рішень місцевої влади.
Відкритість та прозорість у діяльності місцевої влади, доступ до прийнятих рішень та їх моніторинг, аналіз, моделювання наслідків, прогнозування, дозволить усвідомити помилки, недопрацювання, унеможливить зловживання чиновниками, та маніпулюванням виборців.
Коли кожен з політиків усвідомить важливість наближення до "утопічної ідеї", побудови прозорого громадянського суспільства, де громадяни контролюють владу, то їх діяльність опиратиметься на:
• Бажанні контролювати владу;
• Достатній інформованості громадян, що контролюють владу;
• Достатньою компетентністю громадян, що контролюють владу
• Наявністю дієвих механізмів реагування владою, на сигнали громадян
Майдан 2004 - 2005 року продемонстрував бажання українців контролювати владу, в той же час, ми бачимо, що різні політичні сили, частково стара місцева влада робить все можливе, щоб перемогти майдан, оскільки не зацікавлена в рівноцінному конкуренті, який володіє правом обирати.
Не інформування громадян, про діяльність місцевої влади, це є головне гальмо, на шляху до побудови інформаційного суспільства, адже, близько 95% усієї діяльності мерії, можна перевести в електронну форму, та демонструвати їх здобутки, без шкоди національним інтересам. Однак, чиновники саме в інформуванні незацікавлені.
Компетентність, тих, хто слідкує за владою надзвичайно важлива. В той же час, інформаційний простір, є механізмом ефективної комунікації, та обміну думками фахівців різних галузей, та вироблення рішень.
Вироблення механізмів реагування влади на потреби громади, стане джерелом находження інформації, фіксації індикаторів громадських настроїв та вироблення механізмів прийняття ефективних рішень у покращенні добробуту громадян.
В будь якому випадку, право на громадський контроль, прийняття рішень за діяльністю влади, яке громадяни України отримали на Майдані, стане важливим фактором у свідомості українського соціуму, та стане цеглинами міцного моноліту у побудові Української держави. І неправда, що Українці керуються стратегією "моя хата з краю", бо ми побачили бажання українців впливати на процеси в суспільстві.

***

Механізми контролю за діяльністю влади, з боку громадськості
Більшість українців, вважає, що Україні, щоб стати розвинутою країною, слід зробити ще дуже багато. Але далеко не всі українці живуть із відчуттям власної гідності і можуть комфортно себе почувати у повсякденному житі. Не всі можуть проявити свій потенціал та здібності. Спосіб, у який ми використовуємо наш потенціал та можливості незадовільний. Спосіб, у який ми впливаємо на місцеву владу та реалізовуємо наше право ухвалювати рішення щодо нашого майбутнього незадовільний. Як наслідок, у суспільстві поширена думка “Мій голос нічого не змінить” – “Мій голос нічого не вартий, вирішать все без мене”. Люди перестали довіряти один одному, між людьми існує заздрість та підозри, що особливо підживлюються в період виборів.
Аналіз політичних процесів, пов’язаних з формуванням нових форм та інституцій державної влади України, розвитку громадянського суспільства демонструє всю складність та багатовекторність інтересів сторін, учасників партнерства. А успіхи, здобутки, невдачі, здійснення політичних, економічних, соціальних реформ безумовно залежить від ефективності та якості управління, значна роль в якому відводиться системі місцевого самоврядування.
На порозі впровадження в дію конституційної реформи та перерозподілу владних повноважень, в Україні, вироблятиметься новий підхід у розбудові державного устрою, що в свою чергу породжує значну кількість завдань та проблем, вирішення яких неможливе без послідовного вдосконалення системи влади в державі, і в першу чергу конкретизації та уточнення функцій, обов’язків, завдань місцевої влади, впорядкування між бюджетних відносин, формування механізмів ефективного контролю за діяльністю влади.
Даний процес повинен торкнутись і місцевого самоврядування, яке являється одним з елементів загальної системи влади, може як сприяти так і перешкоджати вирішенню загальних соціально - економічних, культурно побутових завдань.
Напередодні виборів, багато політиків висловлюють думку про важливість становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування, посилення ролі місцевих еліт, зміцнення важелів впливу у прийнятті рішень, і в той же час, майже нічого не говориться про вироблення системи власної відповідальність перед громадкістю за прийняття рішень, впровадження реформ.
В свідомості української нації, поняття "влада громад" недостатньо розвинута, через те, що при владі залишились колишні керівники радянської імперії, які в свою чергу, докінця не усвідомлюють що від місцевого самоврядування залежить вирішення багатьох проблем розбудови держави та покращення ефективності влади.
В силу "радянських" стереотипів, вони не можуть зрозуміти, що місцеве самоврядування потрібно розглядати не як перешкоду в державному управлінні, а як потужний фактор та додатковий ресурс соціально економічного розвитку областей.
Звичайно, що порівнювати рівень розвитку областей, по стану розвитку місцевого самоврядування в Україні досить складно, адже, теза, що нема грошей, нема і ефективної роботи системи влади в областях, дуже міцно вкоренилась у свідомості жителів України, і тим більше працівників органів місцевого самоврядування, які досить часто не проявляють ініціативи у покращенні механізмів державного управління, підвищенні ефективності роботи, через безліч факторів та чинників, як то наближення виборів, зміна політичної влади в країні, чи некомпетентність державних службовців.
Будучи невід’ємною частиною загальнодержавної інтегрованої системи управління країною, місцеве самоврядування реалізує баланс інтересів державного та місцевого рівня.
Для цього необхідна наявність у місцевого самоврядування повноважень:
 На власне прийняття рішень, щодо захисту інтересів жителів;
 А також на участь жителів у підготовці відповідних рішень органів місцевої влади, що торкається їх інтересів
Ефективне функціонування системи місцевого самоврядування багато в чому залежить від розвитку сектору недержавних громадських організацій, об’єднань громадян, та наявністю відповідної правової бази.
Розвиток громадянського суспільства, потребує гнучкості у прийнятті управлінських рішень, які ускладнюються, та призводять до зростання об’ємів інформації, необхідної для формування місцевих, регіональних бюджетів та розробки довготривалих планів і програм соціально економічного розвитку регіонів.
Це у свою чергу, викликає потребу у вдосконаленні системи інформаційного забезпечення органів влади та управління на всіх ланках.
Покращити процедуру вироблення місцевої політики можуть дорадчі комітети та ради за місцем проживання, які слугуватимуть механізмом обміну інформації, виявлення потреб, вироблення пріоритетної політики вирішення соціально економічних проблем громади.
Звичайно, що на сьогодні подібні проекти діють, але нажаль не завжди їх діяльність є ефективною, що в першу чергу пов’язано з політизацією місцевої регіональної влади. Таким чином, на сьогодні, на місцях, як правило нема структури, що здатна вести прямий, професійний діалог з міською владою, щодо подальшого розвитку міста, у всіх напрямах його інфраструктури. В той же час, ми чуємо заяви різних лідерів громадських організацій, політичних партій, щодо володіння навиками ефективного управління та вирішення місцевих проблем. А, дані соціологічних опитувань, показують невдоволення громади, тим, як команди керівників місцевого рівня не можуть покращити життя громади.
Однією з форм ефективного контролю громадкості за діяльністю місцевої влади є діалог між міською радою та представниками громад, місцевими лідерами, представниками громадських організацій для вирішення місцевих проблем за галузями та напрямами: соціальний захист населення; економічних розвиток, екологічний розвиток, та інші.
Риба помирає на суші не тому, що там не можна жити, а тому, що вона до такого життя не пристосована. Так склалось, що переважна більшість населення, не пристосована жити в суспільстві, де самостійно слід приймати рішення. І той же час, сучасні політичні еліти, не можуть сприйматись як опоненти владі, бо, ще недавно або самі були владою, або нині нею є, і відповідно мали, чи володіють всіма важелями керування, і мають незначний рівень довіри та підтримки населення.
Політики говорять про громадський контроль за діяльністю влади, та прийнятих нею рішень, але механізмів не дають, а натомність нав’язують різні течії та погляди індивідуального розвитку подій, без участі громад.
Місцева влада безконтрольна, непідзвітна перед виборцями, і ми маємо результат, коли переважна більшість чиновників керівної ланки, по всій вертикалі влади, намагаються керувати без узгодження загальних інтересів місцевих програм розвиток, а натомність займаються покращенням свого власного життя.
Світова та європейська практика пропонує декілька механізмів громадського контролю за діяльність місцевої влади, а саме:
1. Громадські слухання, з метою підвищення громадянської компетенції населення, постійне інформування громади (виборців) про діяльність міської ради, прийняття рішень
2. Моніторинг рішень місцевої влади експертними комісіями, з числа представників неурядових громадських організацій, науковців, представників влади
3. Моніторинг громадських потреб, вивчення громадської думки, щодо потреб та пропозицій по кожному питанню життєдіяльності міста;
4. Контроль за дотриманням взятих на себе зобов’язанням, з чітко виписаними нормами відповідальності
5. Прозорість у діяльності та прийнятті рішень місцевої влади.
Відкритість та прозорість у діяльності місцевої влади, доступ до прийнятих рішень та їх моніторинг, аналіз, моделювання наслідків, прогнозування, дозволить усвідомити помилки, недопрацювання, унеможливить зловживання чиновниками, та маніпулюванням виборців.
Коли кожен з політиків усвідомить важливість наближення до "утопічної ідеї", побудови прозорого громадянського суспільства, де громадяни контролюють владу, то їх діяльність опиратиметься на:
 Бажанні контролювати владу;
 Достатній інформованості громадян, що контролюють владу;
 Достатньою компетентністю громадян, що контролюють владу
 Наявністю дієвих механізмів реагування владою, на сигнали громадян
Майдан 2004 - 2005 року продемонстрував бажання українців контролювати владу, в той же час, ми бачимо, що різні політичні сили, частково стара місцева влада робить все можливе, щоб перемогти майдан, оскільки не зацікавлена в рівноцінному конкуренті, який володіє правом обирати.
Не інформування громадян, про діяльність місцевої влади, це є головне гальмо, на шляху до побудови інформаційного суспільства, адже, близько 95% усієї діяльності мерії, можна перевести в електронну форму, та демонструвати їх здобутки, без шкоди національним інтересам. Однак, чиновники саме в інформуванні незацікавлені.
Компетентність, тих, хто слідкує за владою надзвичайно важлива. В той же час, інформаційний простір, є механізмом ефективної комунікації, та обміну думками фахівців різних галузей, та вироблення рішень.
Вироблення механізмів реагування влади на потреби громади, стане джерелом находження інформації, фіксації індикаторів громадських настроїв та вироблення механізмів прийняття ефективних рішень у покращенні добробуту громадян.
В будь якому випадку, право на громадський контроль, прийняття рішень за діяльністю влади, яке громадяни України отримали на Майдані, стане важливим фактором у свідомості українського соціуму, та стане цеглинами міцного моноліту у побудові Української держави. І неправда, що Українці керуються стратегією "моя хата з краю", бо ми побачили бажання українців впливати на процеси в суспільстві.
Олександр Коваль
Експерт Карпатського Центру Полінгових Досліджень

Власна інформація

 

20 березня 2006р.