Велич душі Імре Ревеса у його творіннях

Немало закарпатців училося, жило й працювало в Угорщині, а деякі угорські живописці приїздили в Закарпаття й довгий час тут працювали. Наше місто пов’язано з життям і творчістю Імре Ревеса (1859 -1945)  – послідовника М. Мункачі, що перейняв традиції реалістичного демократичного мистецтва і зберіг їх в роки занепаду буржуазної культури і розповсюдження формалізму.

Він належить до когорти художників-новаторів, які сміливо ламали закостенілі канони офіційного академізму.

Художник аналітичної спрямованості, глибокий знавець життя угорських селян, їх побуту, звичаїв, традицій, Ревес створив цілу низку живописних і графічних композицій, що передають неповторний національний колорит народного буття.

РЕВЕС (Revesz) [псевдонім; справжнє прізвище – Ч е б р а и (Csebray)], народився 21 січня 1859 р. у місті Шаторалйяуйгель (Нове місто над Шатром) Земплинської жупи. Це був край, де сходилися три етнічні масиви – угорський, словацький і український.

Найпершим  його вчителем був угорський художник-педагог Гріпенкерл, який відразу оцінив талант юнака.

Далі Імре переїхав з Будапешта до Сату-Маре, де вчився у Кароліни Пални. Та теж з симпатією поставилася до здібного учня й усіляко підтримувала його.

Відтак Ревес вчився 1875-1877 р. у Леопольда Мюллера у Віденській Академії Мистецтв. За одну із своїх перших великих картин «Перше питання» він отримав академічну премію.

1877-1878 р. І.Ревес продовжив освіту в Інституті мистецтв у Будапешті (згодом його було реорганізовано в Угорську Академію Мистецтв), де вчителем був визначний художник монументаліст Берталан Секелі.

1878-1879 р. – майже рік був студентом коледжу витончених мистецтв, а 1879 – 1882 р. знов учився у Віденській Академії.

1882-1884 р. вдосконалювався у студії свого знаменитого земляка Міхая Мункачі в Парижі. Тут він пізнавав методи роботи, вникав у теорію малюнку. Ревеса вважають одним з найкращих учнів Мункачі.

У 1900 році графічні і живописні роботи були обрані для ілюстрування двотомного видання віршів Шандора Петефі. Тут ми можемо побачити революціонерів, міцних хлопців з шаблями в руках, з прапорами, з барабанами. Вони ідуть захищати свободу.

За картину «Корчма» І.Ревес отримав премію ім. Мункачі у сумі 6000 франків. А королева Єлизавета купила картину.

Монументальну історичну картину І.Ревеса «Петефі серед народу» придбав Лондонський музей мистецтв.

У 1903 році художника запрошують викладати в Академії мистецтв у Будапешті, а в 1921 році він став керівником творчої бази в Кечкеметі.

З 1921 року І.Ревес жив і працював у Севлюші. Водночас він залишається керівником вузівської художницької колонії в Кечкеметі, що діяла під егідою Угорської Академії Мистецтв. На цій посаді І.Ревес залишався до 1932 р., але після виходу на пенсію продовжував приїжджати до Кечкемета вже як простий учасник пленерів аж до 1939 р.

Через Кечкемет в різні роки пройшли практично всі відомі закарпатські майстри. Він вчив бачити відкритими очима, відчувати повсякденне життя простих людей.

У роботі «Дезертир»(1887) художник створює виразні , що надовго запам’ятовуються, образи людей з народу, відданість революції 1848 р. Художник не виправдовує і не засуджує юнака, але він ставить питання, акцентує проблему. Пропонує усім замислитися, що відбувається у війську і суспільстві в цілому. За неї Ревес отримав бронзову медаль на паризькій виставціу1889 році.

Його історичні полотна з епохи угорської революції «Петефі серед народу»(1884), «Петефі в таборі Бема», «Дезертир»(1887)(ЗХМ), жанрові сцени «Важко», «Під шатром», «Вимагаємо хліба»(забастовка батраків, 1889)  хвилюють своїм драматизмом і силою соціального протесту.

Симпатії художника до простих селян яскраво виражені в картині «Тяжко» і в композиції «Вимагаємо хліба!». Змальовує життєві ситуації  – як-от «Скандал у корчмі», «Іменем закону», «Суперник поневолі».

За картину «Вимагаємо хліба!» художнику 1901 р. був удостоєний на міжнародній виставці у Мюнхені  золотої медалі.

З глибоким психологічним змістом художник змальовує характери селян, показує їх силу і красоту. Розкриттю драматичного змісту картин підпорядковані засоби, якими вміло застосовує майстер. Це – стримана кольорова гама, виразне моделювання об’єму, чіткий рисунок. Вони написані в широкій, пастозній манері. Використовував вугілля, крейду, акварель , пастель.

Не оминув І.Ревес й етнографічної тематики. Одна з найвідоміших його картин – «Сільський бубняр». Інша знана картина І.Ревеса у Закарпатському художньому музеї – «Під шатром» (1903). Простенький на перший погляд сюжет обертається оповіддю про несхожість людей, взаємодоповнюваність різних натур.

Ілюстрації до поезії Ш. Петефі, офорти, рисунки та інші твори Реверса стали класикою угорського мистецтва.

До речі, дружина Реверса також була художницею. Пані Герміна навчалася у свого майбутнього чоловіка у Відні. Малювала як портрети, так і ілюстрації до казок.   

Помер Імре Ревес 23 вересня 1945 р. у м. Виноградів, де і похований.

Сюди він приїхав у 1942 році з дочкою Кларою до сестри Моргіти, яка працювала начальником Угочанського поштового відділення, і прожив тут до кінця свого життя. А жив він скромно, навіть убого.

На зламі 40-50-х років працівники Закарпатського художнього музею заходилися збирати полотна і малюнки художника. Музей одразу закупив 30 робіт майстра. Головна заслуга в цьому належить тодішнім працівнику музею Й.С. Барті і директорові Л.З. Шандору. Потім і Ермітаж купив 20 творів І.Ревеса, які виставлено у відділі угорського живопису.

1989 р. відбулася меморіальна виставка І. Реверса в його рідному місті  Шаторальяуйгель.

 24 січня 1994 р. в Ужгородському МП «Галерея» відбулася ювілейна виставка творів Імре Ревеса з фондів ЗХМ та приватних колекцій.

На Закарпатті у 1990 році створено Товариство угорських митців Закарпаття ім.Ревеса, яка регулярно проводить виставки та пленери.

Нині роботи Імре Ревеса знаходяться в найбільших музеях Угорщини – в Будапешті, Кечкеметі, Дебрецені, Сегеді. Окрім батьківщини полотна художника прикрашають Третьяковську галерею та безліч приватних колекцій

У 1983 році на могилі художника встановлено бронзовий барельєф, відлитий київськими майстрами за проектом Миколи Ігнатика (був викрадений у 2000 році). Художники Шолтес і Глюк у свій час знайшли цю могилу, почали доглядати за нею.

Неоцінимою заслугою І.Ревеса перед мистецтвом Закарпаття був не лише факт присутності живописця в художньому житті краю, але його плідна педагогічна діяльність, адже серед талановитих учнів  живописця по Будапештській академії мистецтв були  Й.Бокшай, А.Ерделі – в майбутньому гордість і слава національної художньої культури.

Іштван Кутлан, художник із Фанчикова, якому на добру згадку Імре Ревес подарував свою фотографію та один із своїх ескізів, (позаяк часто навідувався в гості) висловився про художника так: «Він помер бідно, але ми зможемо виміряти його багатство і велич душі через його чудові творіння».

Ольга Гал , Виноградівські Вогні