В Ужгороді відбувся семінар про гендерну рівність

Подібні семінари відбуваються уже не вперше. Напередодні про гендерну рівність йшлося на зустрічах з керівниками закарпатських осередків партій, з журналістами. Цього разу із закарпатськими мас-медійниками працювали заступниця голови Західноукраїнського центру „Жіночі перспективи” Марта Чумало та представниця Жіночого консультативного центру Закарпаття Марина Буря. Вони навели ряд статистичних даних щодо питання рівності чоловіків і жінок у різних країнах, а також за допомогою учасників семінару експериментально змоделювали ряд ситуацій, що засвідчили наявність чималої кількості стереотипів щодо гендеру. Найпершим завданням для учасників тренінгу було порозуміти відмінність між поняттями гендеру та статі. Адже, як відомо, стать стосується фізичних, тілесних відмінностей між чоловіком та жінкою, а поняття „гендер” торкається їх психологічних, соціальних і культурних особливостей. Суспільство „надбудовує” над статтю ряд переконань та стереотипів. Від народження, наприклад, до хлопчика і дівчинки ставляться по-різному, очікують відмінної поведінки і заохочують до певних гендерних ролей. На жаль, у дорослих реаліях це нерідко призводить до дискримінації та нерівності представників різних статей. Як зазначила М. Чумало, порушення прав жінок в Україні мають систематичний і масовий характер, незважаючи на демократичні зміни в суспільстві за останні десять років. Через брак навчальних просвітницьких програм для представників ЗМІ становище жінок і проблеми гендерної рівності неадекватно висвітлюються в засобах масової інформації. Не надто кращою є ситуація і з дотриманням прав чоловіків. Щодо у них у суспільстві традиційно існує також ряд упереджених стереотипів. Журналістам було навіть запропоновано створити газети, позбавлені таких стереотипів, що, однак, виявилося зовсім непростим завданням.
Гендерні упередження у масовій свідомості і професійних уявленнях в журналістському середовищі, а також гендерна необізнаність не тільки перешкоджають осмисленню принципів рівності прав і рівності можливостей для чоловіків і жінок, але і сприяють закріпленню і поширенню ідеології сексизму, яка утверджує ідеї переваги однієї статі над іншою, — розповіла Марта Чумало.
Тренерки надали учасникам семінару інформацію щодо участі жінок у парламентах світу. Цікаво, що у країнах з найвищим показником представленості жінок у вищих законодавчих органах влади — від 30% до 45% — найнижчий у світі рівень корупції, — повідомила М. Чумало. Як вона зазначила, за даними Економічної та Соціальної ради ООН, тільки тоді, коли в складі парламенту країни є більш як 20% жінок, законодавці серйозно починають розробляти законопроекти в інтересах дітей. Тоді ж, коли їхня частка наближається до 30%, з’являються закони і державні програми, котрі відповідають реалізації гендерної політики.
Загалом у Європі середній показник представлення жінок у виборчих списках партій — 30%. "Вважають поганим тоном, якщо та чи інша партія не забезпечує цього мінімуму. Крім цього, така партія змушена постійно сплачувати штрафи за гендерну дискримінацію, і в результаті вона неодмінно приречена на крах", — говорить Марта Чумало.
Серед інших країн світу за рівнем представленості жінок у парламенті Україна посідає 152-ге місце. Її випереджають не тільки найрозвиненіші світові країни, а й сусідні Білорусь, Угорщина, Польща, Словаччина, Румунія, Росія, Туркменістан, а також Мозамбік, В’єтнам, Уганда, Намібія, Антигуа і Барбуда, Нікарагуа, Гамбія, Гана, Джібуті тощо. Очолює список Швеція (де квоти вводять вже для захисту чоловіків-парламентаріїв), другою країною є Руанда. Як виявилося, більшість чоловіків у цій державі зайняті багаторічною громадянською війною, тому влада зосереджена у жіночих руках.
Наприкінці минулого року українські законодавці прийняли Закон „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, що вперше визначив поняття гендерної рівності в Україні. Однак фахівці мають чимало зауважень до закону, який у багатьох випадках ризикує залишиться „беззубим” у процесі захисту рівності прав людей.
Гендерна рівність є однією з ознак правової держави. Держава зобов’язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених міжнародним законодавством. Основною проблемою для України сьогодні є декларативний характер гендерної рівності та формальність прав жінок. Основними жіночими проблемами є домашнє насильство, проституція та торгівля жінками, наркоманія, відсутність послідовної державної політики в цій сфері. Чинне законодавство de jure гарантує чоловікам та жінкам України рівні права та можливості, але наскільки вони реально допомагають жінкам відчути себе вільними та рівними в політичній, культурній, соціальній, економічній сфері, в працевлаштуванні та в повсякденному житті? Принцип гендерної рівності закріплений в Конституції України. Стаття 3 Конституції закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя.
Реальне життя українських жінок та чоловіків ще далека від ідеалів рівноправ’я. Найбільш відчутна гендерна нерівність у двох сферах – праці та зайнятості та в сфері політики. Жінки складають 53% населення країни, кількість жіночих організацій росте, а кількість жінок в органах влади зменшується. В часи Радянського Союзу тільки одна жінка займала пост міністра – Катерина Фурцева. На сьогоднішній день в Україні немає жодної жінки, яка займала б пост міністра або губернатора. Ситуацію щодо представлення жінок у парламенті цьогорічні вибори не покращать — у прохідних частинах списків жінок надто мало.
У ЗМІ, на жаль, жінко набагато рідше від чоловіків фігурують у ролі експертів. За словами Марти Чумало, з метою подолання цієї ситуації (що насправді, звичайно, не свідчить про брак фахових жінок) готується до друк довідник жінок-експертів у різних сферах життя.

 

10 лютого 2006р.