У Білій Церкві День Незалежності України відзначили разом із Закарпатським народним хором

Біля підніжжя древньої Горянської ротонди зібралися представники влади, інтелігенції, духовенства різних конфесій, ЗМІ, військові, прихожани цього унікального храму, просто небайдужі мешканці обласного центру і с.Горяни. Зблиски світла на аскетичному фасаді ротонди, натхненний хоровий і сольний спів, що розносився над історичним пагорбом, прониклива поезія, екуменічні молитви, синьо-жовті прапори, охоплені першими променями сонця – все це разом створило неповторну атмосферу і наповнило серця присутніх урочистим і піднесеним настроєм. Приємно, що ця духовно-патріотична акція вже стала візитівкою Ужгорода і транслюється на всію Україну.

А поки численні гості дійства, обмінюючись враженнями та вітаннями, розходилися, артисти поспішали до свого автобусу, адже цього ж дня на них чекали в іншому куточку Закарпаття. Такий подарунок на День Незалежності України вирішив влаштувати своїм землякам і гостям с.Біла Церква Рахівського району підприємець Василь Мойш. І вже о 15.00 артисти Заслуженого академічного Закарпатського народного хору виступили з яскравою фольклорною програмою на відкритому майданчику одного з найпопулярніших тамтешніх комплексів відпочинку  –  «У Мойша». Побачити виступ відомого колективу, крім господарів закладу, зібралися Білоцерківський сільський голова Юрій Берінде з дружиною, Великобичківський селищний голова Йосип Божук, депутатка Закарпатської обласної ради Ірина Мацепура, представники місцевої інтелігенції, відпочивальники комплексу. Глядачі тепло вітали запальні закарпатські танці «Бубнарський», «Карічка», «Волошин», «Увиванець», колоритну вокально-хореографічну композицію «Червена ружа», жартівливі народні пісні, ще й залюбки підспівували.

Якщо врахувати, що в цій місцевості велику частину населення складають румуни, а також угорці, приємно було, що головне державне свято зібрало багато щирих патріотів. І справа не лише у вдягнених вишиванках, а в ставленні до головного державного свята, у любові до української пісні й танцю, до багатонаціонального мистецтва нашого краю. Полюбилися присутнім сольні виступи Василини Голянич, Андрія Свида, Ольги Свиди, Вікторії Тимко, Анни Кохан, Віталія Багіна. Звісно, в репертуарі Закарпатського народного хору завжди є твори румунської нацменшини. Зайве казати, що з особливим захватом публіка зустріла танець «Інвертіта», румунську пісню «Кобзар» у виконанні заслуженої артистки України Яни Садварій, а соло на тараготі в румунських награваннях «Мараморошські мелодії» у супроводі оркестру блискуче зіграв уродженець Солотвина Шандор Шрайнер. До слова, ще двоє музикантів оркестру мають «солотвинське» коріння – Сергій Донець (скрипка) та Юлія Шрайнер (флейта). Гадаємо, глядачам приємно було вітати на концерті своїх земляків, адже сам комплекс розміщено на межі двох населених пунктів, хоча й відносяться вони до різних районів – Тячівського й Рахівського.

На завершення концерту керівник колективу Наталія Петій-Потапчук щиро подякувала Василю Мойшу та його родині за запрошення, за нагоду виступити у такому мальовничому куточку Закарпаття, за щирий прийом і гостинність. Адже після виступу артистам влаштували смачний обід і надали можливість скористатися всіма принадами комплексу – купанням у басейнах з солоною і прісною водою, відвіданням соляної кімнати, відпочинком у численних альтанках, біля озера чи на спортивному майданчику, спогляданням прекрасних навколишніх краєвидів. До слова, виступ колективу відбувся з дотриманнях усіх карантинних вимог: величезна відкрита територія комплексу дозволяє зберігати соціальну дистанцію, залишаючи при цьому можливість і артистам, і глядачам почуватися легко й невимушено. Ось якими враженнями, зокрема, поділилася на своїй сторінці у соцмережі депутатка обласної ради Ірина Мацепура: «Святкове. Сьогодні в Білій Церкві відбувся концерт Закарпатського народного хору. Нестандартний формат – на відкритій площадці, створив дуже неформальну і невимушену атмосферу. Так зблизька наших корифеїв я ще не бачила…

Українські пісні і танцювальні композиції, румунські і угорські – все було прекрасно. За «Ой, Марічко, чичері» – окрема подяка».

Додам, що такі концерти надто важливі для мистецьких колективів в умовах карантину, коли їх творче життя значно обмежене. Тож керівництво Закарпатського народного хору щиро радіє таким запрошенням і налагодженню все нових і нових творчих контактів.

Таїсія Грись, ЗАЗНХ