Ужгородка Юлія Гайович та її ароматна справа: історія про м’яту, базилік, розмарин й інші пряні трави

Юлія з чоловіком, двома дітьми й домашніми улюбленцями мешкає у будинку в старій частині Ужгорода. Донедавна вона працювала менеджеркою з продажу меблів, проте завжди прагнула заснувати власний проєкт. Міркувала про кафе, млинцеву або ж парфумерну крамницю. Жінка обожнює пахощі, які, мабуть, і стали тим каталізатором до власного й ніжно-ароматного шляху, – пише Varosh.

Все почалося з мохіто. Сім років тому донька запланувала з друзями готувати безалкогольний мохіто на свій день народження, а в Ужгороді годі було знайти м’яту. Юлія віднайшла вдома єдиний горщик, привезений з Угорщини, спробувала виростити… Відтоді все неабияк закрутилося – з одного горщика і кількох пучків м’яти. Натхнення огорнуло, першого року Юлія вирощувала для ринків, а за рік кафе, кав’ярні й кондитерські замовляли чимало м’яти для сезону лимонадів і коктейлів. Сарафанне радіо поширювало духмяну новину, Юлія і самотужки пропонувала закладам співпрацю.

Спершу вона вирощувала м’яту тільки для “зрізання”, вранці зрізала і доставляла в кафе в центрі Ужгорода, відтак заклади щодня одержували свіжу. Згодом додалася праця з горщиками з м’ятою, тож їх Юлія вже розвозила по місту зі своїм чоловіком.

Перші три роки були присвячені винятково м’яті, наразі є шість сортів. Поступово до неї приєдналися чебрець трьох сортів, розмарин, базилік чотирьох сортів, тархун, орегано, карі, шавлія і мікрогрін. З’явилися грядки, теплиці й простір у будинку саме для мікрогріну.

Родина підтримувала й підтримує. Чоловік зі свекром сконструювали теплиці, і саме чоловік завжди знайде час, аби допомогти дружині доставити замовникам горщики, розсаду.

Промайнули сім років – серед пахощів, насиченої зеленої барви, комунікації з людьми, яким до вподоби пряні трави від Юлії. З кожним днем – дедалі більше праці на грядках і все більше любові до свого захоплення. Робота з меблями гармонійно поєднувалася з хобі, проте Юлія наважилася і торік звільнилася, аби максимально присвятити себе ароматній тендітній справі, яка потребує вдосталь часу, уваги й натхнення. Якою нині є буденність? Залежить також від сезону, який стартує у березні-квітні і завершується на початку листопада.

«Вранці прокидаюся, “зриваю” трави для замовлення, відношу їх до найближчих кафе, далі повертаюся, беруся за хатні справи, а вдень – висадження, пересадження, перекопування – це навесні у мене так. Потім наступає період, коли все “посаджено-пересаджено”, тож можна більше займатися замовленнями. Згодом одна м’ята відходить, треба нову садити, тому знову приділяю особливу увагу грядкам. Тобто більшість могу часу присвячена рослинам».

Першого року Юлія радше раділа й насолоджувалася, проте наступного збільшилися обсяги, а з ними додалося чимало клопотів.

«Так, спочатку я ще думала, яка класна справа, воно росте красиве, пахне, всім подобається… А наступного року, коли почала масово вирощувати, то вже і шкідники з’являлися, тому я шукала нехімічні, саме органічні методи, аби їх позбутися. Тож у мене постійний пошук, як боротися з ними так, аби не нашкодити рослинам і, відповідно, людям».

Ще одне питання – сезонність. Кожна зелень має свій сезон, навіть м’ята, коли серед літа може закінчитися старий врожай, а новий ще не виріс. Або ж одного разу протягом трьох днів захворіла вся м’ята, довелося її зрізати…

«Дуже часто просять м’яту на новий рік, а її у мене нема, бо парники мої, на жаль, не опалюються, не освітлюються. Тому наразі я не змогла “подолати” цю сезонність, хотілося, аби все було безперервно».

У міжсезонні пряних трав Юлія радше фокусується на мікрогріні, вирощує його безпосередньо в будинку, з ним нема клопотів холодної пори і саме взимку він набуває популярності через брак іншої зелені. Звісно, є наснага займатися вирощуванням трав увесь рік. Юлія мріє про сонячні батареї, які даватимуть тепло, світло й затишні умови для зелені протягом усього року. А ось мікрогрін може масштабуватися у мікроферму – для цього треба облаштувати мансарду з опаленням, освітленням, вентиляцією.

Карантин також став викликом. Він зачинив кафе, проте не зупинив м’яту та інші трави. Відтак Юлія наразі відмовилася від зелені для “зрізання”, працює здебільшого з горщиками і розсадою. Щоразу, коли віддає трави замовникам, неодмінно додає пучок м’яти. А ще вона хоче дарувати м’яту всім. Достатньо просто написати у соцмережах до Юлі, і вона не тільки презентує м’яту, а й доставить додому. З радістю хоче допомогти бабусям, дідусям, аби вони мали до чаю.

А ще карантин спонукає замислитися над доставкою по Україні, проте для цього потрібно вдосталь підготовчих процесів. На запитання, чи є сенс в інтернет-магазині, Юлія мовить, що наразі ні, адже й обсяги не ті, проте залюбки розвивала би свій інстаграм.

Пряні трави – затишна стихія для Юлії, адже так приємно щодня огортатися у неймовірні аромати й відчувати, що твориш для інших, ділишся працею, енергією. Насправді, всі можуть мати вдома власний маленький зелений куточок на підвіконні. Якщо купити зелень у горщику собі або рідним і друзям, то це практичний, небанальний і чудовий подарунок. Адже щодня зрізаєш собі улюблені свіжі трави до сніданку, обіду й вечері, а ще милуєшся, як вони сяють на підвіконні під сонячними променями. Мінімум клопоту, ось базилік два місяці може залишатися у горщику, а потім його можна розсадити чи придбати новий.

Кожна пряність ідеально доповнює і розкриває певні страви й напої. Ось Юлія готує картоплю у мундирі з часником і розмарином, каже, це божественно! Завжди розмарином маринує рибу. А ось базилік неодмінно додає до літніх салатів, також готує з нього песто, яке чудово смакує і влітку, і в холодну пору до м’яса. Чебрець ніжно-пікантно підкреслює м’ясо, курятину, а ще гармонійно контрастує у чаї з апельсином та обліпихою. Родина засушує орегано для піци, бо піцу не уявити без орегано. А засушена м’ята зігріває взимку й надихає очікувати весну, коли грядки знов вкриються розкішним зеленим візерунком.

P.S. Хочете м’яту – для себе, для рідних, для бабусі? Чи знаєте стареньких, хто зрадів би свіжій м’яті? Просто напишіть Юлії у фейсбуці, вона щиро подарує.

Евеліна Гурницька, Varosh

 

17 квітня 2020р.