Закарпатка Марія Щур та її сюрреалістичні коти

Вона з 19 років працює у фінансовій сфері, однак творче натхнення постійно крокує поруч. Марія малює, бо малюється, підсвідомість видає сюжети – сюрреалістичні, химерні, дещо містичні, чорно-білі й подеколи стримано-яскраві. Її графіка насичена дрібними деталями, мініатюрні персонажі немов бавляться у хованки, проте їх важливо розгледіти, бо ж вони анітрохи не другорядні, а може, й ключові. Тут чітка геометрія, лінії-павутинки у контрасті з м’якими колами, а мікроепізоди повсякчас виразніші за макроформи. На перший погляд, мінімалізм, насправді ж, симбіоз пазлів, градація відтінків, широкий горизонт.  Бурхливість єднається з тишею, динаміка – зі спокоєм, а мрія – зі сновидіннями.

А кіт, коли йому заманеться, вмощується на аркуші – масштабно й нахабно або ж епізодично й тільки з натяком, що він десь поруч – просто треба його розгледіти. Кіт у Марії – самодостатній, упевнений у собі, він – головний і створює настрій.

Жінка малює для себе, а п’ять років тому трапилася цікава історія. Вона надіслала кілька рисунків для київського ярмарку-фестивалю творчості та саморозвитку “Варення”, де проводилися виставки і арт-терапевтичні майстерні. Засновниця заходу, психологиня Ірина Бондар, вподобала ілюстрації і потоваришувала з Марією онлайн. Дівчата досі не бачилися, зате втілили спільний проєкт – авторську колоду метафоричних асоціативних карт “Прогулянки карнизом”.

Такі метафоричні карти, проективні картинки, є одним із інструментів для роботи психологів, психотерапевтів, педагогів, соціальних працівників, тренерів та спеціалістів із творчого розвитку. Ірина створила концепцію й ідею, організувала всі процеси – від подарункової коробочки й інструкції з використання до друку й підготовки презентацій і майстер-класів. Марія ж художньо зобразила задум і водночас залишалася абсолютно вільною у творчості. Єдине, ініціаторки проєкту “Прогулянки карнизом” визначили образ ілюстрацій – кота, а ще вкрай важливо було додати кожній картинці певну психологічну емоцію.

«Коти – символ, який ми обрали для нашої колоди. Цей образ характеризує стан будь-якої особистості, коли вона перебуває на межі між духовним і побутовим сприйняттям дійсності. Згадайте свого улюбленця. Він же непередбачуваний! Упевнений у собі, наполегливий і при цьому мрійливий, грайливий красунчик-кіт», – каже арт-терапевтка, співавторка “Прогулянки карнизом” Ірина Бондар.

Протягом п’яти років, з певною перервою, за різних життєвих обставин, але винятково з натхненням, ночами після роботи, Марія створювала 96 ілюстрацій. На перший погляд – дорослі й дитячі водночас, контрастні за кольором, але чіткі за сюжетом, іноді асоціюються з “Алісою…” чи “…котом ученым”… Насправді, кожна сповнена емоційним інтелектом, провокує зазирнути у себе.

«Тато називає мене “художником емоцій”. Я завжди прагну передавати думки і ті прекрасні речі, які ми позначаємо як емоції, почуття та пориви душі. Робота над цими картами була для мене відкриттям, про яке я жодного разу не пожалкувала!», – зазначає співавторка “Прогулянки карнизом” Марія Щур.

Для проєкту вона малювала у дусі сюрреалізму, фантастики й прагнула виходити за умовні межі. Техніка – графіка, інструмент – гелеві лайнери, половина робіт – чорно-білі, інша частина – кольорові. Відтак кіт поставав у різних барвах, формах, сюжетах, контекстах.

«Так, усюди герой один – Кіт. Але не няшний. Вони тут дуже різні, інколи є лише натяк на кота. Мені важливо було так пропрацювати героя, аби завжди відчувалася його присутність, навіть якщо одразу його й непомітно».

І ось наприкінці березня авторки метафоричних карт врешті мали зустрітися в Ужгороді і провести презентацію, а в квітні – аналогічно в Києві. Це мало бути відкриття виставки оригіналів у галереї-кав’ярні Das Haus Maler, а наступного дня у Smart Point планувався майстер-клас з використання карт. Карантин наразі завадив ідеї, котики чекають свого часу. Хоча, ні, вони вже мандрують. Подруга Марії – Яна – стала героїнею одного з сюжетів. Нещодавно вона опублікувала у фейсбуці медитативне відео з усією колодою. Як каже Яна, спочатку роздивиться всі зображення, а потім почне практикувати. Тож котики вже стають подарунком – емоційним і практичним, адже тішать візуально, а ще стають у нагоді в психології. Власне, так, ці карти можна придбати.

Марія хоче оформити кілька ілюстрацій котячої тематики у повноцінні картини у рамці. Водночас вона продовжує малювати нові історії, найчастіше поєднує чорний і білий, хоча нерідко кольори самі ллються на аркуш. Що незмінно – це кола, а що часто – муркотіння кота, бо ж Марія вміє додати своїм роботам такого звучання.

Кіт прослизнув і в тексти, оскільки жінка пише казки, публікує їх на тематичних сайтах. Одного разу до неї звернувся редактор львівського журналу “Світ дитини” і запропонував в одному з номерів надрукувати її “Казку про любов” . Потім саме цей твір опублікували кілька сайтів, а ще зачитали на ютуб-каналі “Дитячі казки” і переформатували в аудіоказку на ютуб-каналі “Аудіоказка українською”.

Коти Марії – ефемерні й такі справжні, чотирилапі безумовно повсюди й незалежні від обставин і часу – визирають із вікон, балансують на даху, чатують за столом, ніжаться у ліжку, виринають в уяві, стають частиною архітектури, неба й усього всесвіту. А цього разу – опинилися на Varosh, і їм тут затишно.

Евеліна Гурницька, Varosh

Ілюстрації: Марія Щур