У лісових угіддях Рахівщини поселилися незвичні мешканці – бобри

Бобри — це великі гризуни, довжиною 80-110 сантиметрів і масою до 30 кілограм, пристосовані до напівводного способу життя. Від води бобри рідко віддаляються більш ніж на 200 м. Протяжність переходу залежить від наявності кормів. Харчуються водною та прибережною рослинністю, корою та гілочками листяних дерев і кущів. Восени бобри активно валять дерева, заготовлюючи деревний корм на зиму. Взимку в бобрових хатках зберігається плюсова температура, вода не замерзає, тому ці гризуни можуть виходити в підлідну товщу водоймища. Від холоду бобра захищає товстий шар жиру та чудова шерсть, за якою він ретельно доглядає, розчісуючи її кігтями лап. Хутро не намокає завдяки маслянистій рідині, що виділяється спеціальними залозами.

Бобри живуть сім’ями. Сім’я бобрів складається з дорослої пари і їхнього потомства різних поколінь. Живуть бобри до 25 років. Самка бобра один раз на рік (в умовах України — в червні) після трьох місяців вагітності народжує від 1 до 5 малят. Між собою спілкуються за допомогою пахучих міток, поз, ударів хвостом по воді і криків, що нагадують свист. Ці савці справжні чотириногі інженери! Вони майстерно будують собі хатки з гілок і землі, риють нори уздовж берегів річок та споруджують греблі, використовують для своїх загат вільху, осику та вербу.

Зі слів головного мисливствознавця Андрія Климпотюка, бобри поселилися у гірському потічку в минулому році. За спостереженнями єгерів тут мешкає одна сім’я з трьох особин. Зараз на березі потічка бобри спорудили загату довжиною 15 метрів і влаштували хатинку заввишки 2 метри. Орієнтовна площа водного дзеркала бобрової заплави біля 200 квадратних метрів. Навкруги можна побачити характерні сліди діяльності бобрів – підгризені і повалені дерева. Ймовірно, тварини облюбували цю вологу місцину за наявність великої кількості харчових ресурсів, адже навкруги густі зарості молодої верби, осики і вільхи, які виросли на місці ґрунтового зсуву. Фахівці припускають, що експансія бобра у гірські річки Чорної Тиси відбулася шляхом міграції та розселення даного виду з басейну Дунаю по Тисі, аж до гірських витоків. На сьогодні місце поселення бобрів знаходиться під пильною охороною і спостереженням єгерської служби та лісової охорони лісомисливгоспу. Єгері також висловлюють сподівання на швидку приживаність даного виду й збільшення чисельності популяції бобра, та з надією чекають літа і появи нового покоління бобренят. Паралельно проводиться пошук та моніторинг інших можливих місць перебування і поселення бобра на території лісового фонду підприємства.

Нагадаємо, що бобер, як вид, що практично вимер у Європі впродовж ХІХ-ХХ століть, перебуває під охороною Бернської конвенції, яка ратифікована Україною. У минулому катастрофічне зменшення його чисельності у результаті неконтрольованого відстрілу та зміни умов існування відбувалося і на території нашої держави. На сьогоднішній день відбувається помітне зростання чисельності і розширення ареалу бобрів. Тішить той факт, що природа має надзвичайний потенціал до відновлення і колись зниклі види, тепер знову відроджуються і займають свої екологічні ніші у лісовому біомі!

ЗОУЛМГ

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі