Про геноцид на Закарпатті говорив письменник за прилавком Юрій Дупко

Трагедія, про яку ми майже нічого не знаємо й про яку майже ніхто не говорить – винищення закарпатської інтеліґенції за совєтів. 17 грудня у «Кобзарі» свою ґрунтовну монографію представив Юрій Дупко.

«Застосування принципу колективної провини щодо угорців та німців Закарпаття» – за цією назвою криються тисячі трагедій, що спіткали представників закарпатської еліти: вчителів, священнослужителів, лікарів, представників Карпатської України – тих, хто був неугодним радянській владі. 

Матеріали для монографії автор збирав близько тридцяти років: це не лише пошукова робота в численних архівах Закарпаття, Києва, Москви та всього Радянського Союзу, а й навіть відвідини концтаборів, до яких висилали закарпатських «ворогів народу».

Книга унікальна тим, що тут вперше названо прізвища тих, хто був причетним до репресій, є чимало інформації з документів під грифом «таємно», фотографії таборів та навіть карти.

Основні матеріали монографії взяті з московського архіву ФСБ, є й інформація з київських та закарпатських архівів. Йдеться про інтернування представників різних національностей, що жили на Закарпатті, на примусові роботи. Здебільшого це стосувалося угорців, німців, русинів – місцевої інтеліґенції. Головна мета тодішньої влади, як розповідає пан Юрій, була очистити громадянське суспільство і радянізувати Закарпаття. За даними автора, у період з 1944 по 1946 рік інтернували близько 40 тисяч закарпатців.

Наразі готують переклад англійською та німецькою мовою, а також книга доступна угорською та українською.

Ксенія Шокіна для Медіацентру УжНУ