Євген Удворгелі "Я йшов у владу з твердим наміром реалізувати те, що було обіцяно на Майдані Президентом В.А.Ющенком"

Дуже хочеться вірити, що песимістичні прогнози не справдяться, а переможе здоровий прагматизм, і нація нарешті здобуде омріяні стандарти західних демократій.

 

- Євгене Оттовичу, громадськість Свалявщини стурбована звісткою про Вашу відставку з посади голови РДА. Якщо можна, розкажіть, будь ласка, про причини, що спонукали Вас до цього кроку.

Чесно кажучи, це рішення далося мені не легко. Я йшов у владу з твердим наміром реалізувати те, що було обіцяно на Майдані Президентом В.А.Ющенком. Створив дієву команду молодих, енергійних менеджерів. Разом розробили програму економічної та соціальної стабілізації та росту Свалявського району. І вже вона дає позитивні результати: бюджет району перевиконується, заробітна плата росте.
Справа в тому, що я завжди маю власну принципову позицію і не можу працювати всупереч моральним принципам. Через мою громадську позицію на мене чинився тиск, статистичні дані по рейтингу району не були об’єктивні. Але це був привід. Питання стояло в особистій відданості керівництву ОДА. Певний час мені вдавалося опиратися, та зараз ситуація настільки загострилася, що подальше моє перебування на посаді керівника РДА втрачає сенс. І тому я заявив про відставку, щоб могти чесно дивитися людям в очі, хоча подання Голови ОДА на моє звільнення Прем’єр-Міністром не підписане і Указу Президента України немає.



- Євгене Оттовичу, якими якостями, на вашу думку, повинен володіти сучасний керівник району?

Щоб дати відповідь на це запитання, потрібно конкретизувати: якими якостями має володіти керівник районної виконавчої влади для того, щоб приймати якісні управлінські рішення і ефективно їх реалізовувати, чи для того, щоб вижити в існуючій системі державного управління? У першому випадку він повинен мати, на мій погляд, досвід роботи, непохитну політичну волю, вміння відстоювати інтереси району. У другому ж випадку треба бути обережним і малопомітним, щоб не розгнівати, боронь Боже, вище керівництво.
Дуже прикро, що досі є попит на безхребетних слухняних політиків. У кращих традиціях радянського минулого пости у виконавчій владі пропонують тим, хто “знає своє місце”. Сьогодні, як і раніше, виявлена ініціатива вилазить боком ініціатору.
На жаль, порядність, відкритість і професіоналізм цінується тільки на рівні гасел.
А якщо керівник району сповідує ці принципи в щоденній практиці, він стає незручним, важко керованим, одним словом, першими кандидатом на вибування із системи виконавчої влади.




- За тринадцять років незалежності на Свалявщині вже змінилося
сім голів РДА. Що з їхніх економічних недоробок
доводиться вам разом з командою РДА виправляти?

Кожен екс-голова райдержадміністрації залишив по собі якийсь слід. І у справах, і в пам’яті людей. Одним вдалося досягнути більш вагомих результатів, іншим – менш помітних. Але, думаю, всі стикалися із схожими проблемами: недосконалістю законодавчої бази, бюрократією, тиском зверху і непокорою знизу.
І хоча наша команда прийшла на хвилі всенародного патріотичного підйому і нам здавалося, що зможемо гори звернути, ці проблеми внесли певну дисгармонію і в нашу роботу.
На сьогодні ситуація залишається такою ж, як, скажімо, років 7-8 тому: на рівні райдержадміністрації закінчується владна вертикаль. І саме на цій, найнижчій, сходинці владної піраміди працювати найважче.
Мені, як керівнику районної виконавчої влади, заборонено втручатися в господарську діяльність суб’єктів підприємництва. Такі обмеження визначені законодавством, і я вимушений працювати в існуючому правовому полі. А з іншого боку, від голів райдержадміністрацій обласне керівництво вимагає високих показників соціально-економічного розвитку району. Розробляються рейтингові оцінки, проводяться моніторинги… Але ніхто не пояснює, як керівник районної виконавчої влади адміністративними методами може на практиці виправити фінансове становище на збитковому підприємстві. Усі розуміють: до прикладу, завод узяв кредити, закупив обладнання – і банківські відсотки, і амортизацію відносить на витрати.
Трапляються випадки, коли суб’єкти підприємництва, порушують закон. Тоді вони мають стати об’єктами підвищеної уваги контролюючих і правоохоронних органів. Це завдання не райдержадміністрації – лякати “неслухняних” бізнесменів, виховувати їх як добросовісних платників податків. І допоки на законодавчому рівні не буде закріплено норму про те, що обкрадати державу і свій народ – собі ж дорожче, ми не зможемо здійснити економічний прорив ні на рівні району, ні в країні в цілому. Не можна безконечно тиснути на бізнес заради “правильної” гарної статистичної звітності! Часи “кучмізму” з їхнім показним благополуччям минулися.
Як не прикро, нам у спадок дісталися підприємства-банкрути, такі, що мають величезні борги з податкових платежів. Реанімувати їх адміністративними засобами не вдасться нікому. Потрібно запускати ринкові механізми на повну потужність. Виживуть тільки ті, чия продукція – конкурентоспроможна. І не варто очікувати від райдержадміністрацій, що ті зможуть винайти чудодійну панацею, яка підніме на ноги безнадійно хворі, “лежачі” підприємства.


- Яким ви бачите вихід із ситуації, яка склалася в нашому районі і в державі в цілому?

Мій десятирічний бізнесовий досвід та робота в держадміністрації дозволяє бачити відносини держави й підприємництва ніби зсередини. Я на собі відчув, що таке адмінтиск, коли тебе, як керівника бізнес-структури, переконливо “просять” дати потрібні цифри (показники) заради пристойного місця в рейтингу. Коли така собі віртуальна гарненька статистична картинка – це одне, а реальний соціально-економічний стан району – зовсім інше, то питається: кому потрібна така спотворена дійсність? Якщо людям не стало легше і краще жити, то яка різниця – на перше чи на останнє місце поставили район?
Потрібно на законодавчому рівні створювати сприятливі умови для розвитку реального сектору економіки: дбати про зменшення податкового навантаження, залучати ефективних інвесторів. А тоді вже питати за конкретні результати. І не з органів виконавчої влади, а з того ж бізнесу.


- Губернатор області у засобах масової інформації заявляє про якусь економічну кризу на свалявщині. Що це - привід для звільнення чи дійсність?

Щоб говорити про якусь економічну кризу, треба хоч трохи знатися на економіці. Причини не в кризисності, а в бажанні губернатора висвітлювати це в площині економіки.
Спускатися вниз набагато легше, ніж підніматися наверх. А ще гірше, коли тебе туди скидають.
Від попередньої влади ми отримали нелегку спадщину. Так, на початок року збитковість по району склала 206000 грн., а на березень місяць, в момент мого призначення, вона становила 1707000 грн. Це реальна заборгованість попередньої влади, яка спливла на поверхню. Зараз статистика дає відкриту інформацію, а рейтинговий показник не погіршився, а став реальний. Заборгованість із заробітної плати становить 826 тис.грн., із них 78%, або 640 тис.грн.- підприємства-банкрути, проти яких порушені справи, і адміністрація не має ніякого впливу.
Але за час роботи на посаді голови райдержадміністрації за 8 місяців вдалося досягти значного позитиву: промисловими підприємствами вироблено продукції на 27% більше, ніж у відповідному періоді минулого року і на 18% більше обсягів, передбачених прогнозом, заробітна плат зросла на 40%, введення в експлуатацію житла за 9 місяців збільшилося в 3 рази порівняно з півріччям, достроково виконана річна програма зайнятості населення, затверджена сесією районної ради, на 45,5% збільшено випуск мінеральної води проти відповідного періоду минулого року, підприємства легкої промисловості збільшили обсяги виробництва проти відповідного періоду минулого року на 53,6%, за підсумками 9 місяців поточного року темп зростання доходів місцевих бюджетів до відповідного періоду минулого року склав 133%, податковий борг скоротився на 35%, оплата за спожиті енергоносії становить 100,9%, залучено для газифікації, ремонту шкіл, дитсадків, вирішення соціальних питань значні позабюджетні кошти.
Статистика, на яку киває губернатор, не розкриває суті проблеми. І не потрібно, шановний Олеже Аладаровичу, обманювати ні себе, ані інших. Ми розуміємо, що проблема в особистій відданості, а не у написанні антикризисної програми.

- Які ваші настрої в зв’язку з річницею помаранчевої революції?

Річниця помаранчевої революції принесла гіркоту спогадів і осад в душі. Всі ми чекали не статистичних, а реальних змін, не губернаторство в спадщину, не кишенькову політичну партію НСНУ Закарпатської області. Не таку ми хотіли бачити Державу, не таких Гавашіїв.
Рік тому, щоб скинути режим Кучми, ми стояли на смерть. Я очолював штаб В.А.Ющенка в Свалявському районі. Події побиття студентів кримінальними угрупуваннями забути буде важко. А хто поніс якесь покарання? Навпаки. Зараз ті, хто віддавав накази, і виконавці перефарбувалися і глузують, що нас притісняють свої. То де справедливість?
Я не можу залишатися в такій партії, де рішення приймаються одноосібно, а людей використовують для досягнення мети. Майдан-це був ейфоричний сон, а зараз настала сувора дійсність.

- Ваше бачення перспективи, особливо після парламентських
виборів 2006 р.

Всі покладають великі надії на те, що вибори-2006 приведуть до влади нову генерацію політиків, здатних змінити ситуацію на краще. Але, якщо місця в партійних списках будуть предметом купівлі-продажу, а політичні партії – чиєюсь приватною власністю, не виключено, що до влади прийдуть люди з кримінальним минулим, непорядні чи просто пройдисвіти.
На моє переконання, “мажоритарка” все ж таки примушувала претендентів на мандат народного депутата попрацювати на свій імідж (в хорошому розумінні цього вислову) і заслужити прихильність виборців завдяки конкретним справам, а не привабливим передвиборним обіцянкам, які зараз так старанно і творчо вигадують партійні політтехнологи (свої власні чи найняті).
Згідно з чинним Законом про вибори до Верховної Ради, парламент ризикує перетворитися на арену, де постійно вестимуться міжфракційні битви. І від цього пересічні українці не стануть краще жити.
Дуже хочеться вірити, що песимістичні прогнози не справдяться, а переможе здоровий прагматизм, і нація нарешті здобуде омріяні стандарти західних демократій.

 

17 листопада 2005р.

До теми

Коментарі:

  1. 2005-11-17 / 16:22:00

    Анонім! Прокинься!
    Це від коли солдат Камиша - рівня Балоги???
    Його функції - виконаня наказів а не контакти чи політичні домовленості рівня Балоги.

  2. 2005-11-17 / 14:11:00

    давно вже треба було піти у відставку - з балогою кашу не звариш

  3. Депутат 2005-11-17 / 12:59:00

    Пане Удворгелі, є ідея підготувати ще листи починаючи від громадських організацій кінчаючи для прикладу звернення від Садама Хусейна., все рівно ніхто його не запитає за лист. Громадськість району. Поважно, але скоріш це кучка працівників “Алексу”, а якщо насправді запитати громадськість району то вони раді що Удворгелі та його команда піде. 13 голосів сесії на підтримку з 45 депутатів, і це після шаленої індивідуальної обробки депутатів райради, показала який в нього авторитет. Не з того ти шановний почав в районі. Кого ти взяв в команду. Людей які не мають не то що освіти а й елементарного авторитету в районі. Тепер ти герой, але потрібно було піти у відставку до сесії райради, до того коли було підготовлено подання. А ці звернення. Сміх тай годі.
    В самій адміністрації народ ледь чекає звільнення свого керівника ( крім молодиць яких взяв на роботу, які знають ” досконально” свою роботу “ лиш не посадові обов’язки..
    Твій поїзд пішов і на жаль ти на нього не попав і навряд чи вже попадеш.
    Громадськість міста (району вже була).

  4. КЕНТ 2005-11-17 / 09:42:00

    Не переконує... Особливо,коли знаєш, що Удворгелі спершу був звільнений і розписався, що ознайомлений з цим, а вже потім написав заяву "з а власним бажанням" і "з переконань".В СВаляві знають, що, пропрацювавши багато років в "Алексі", інших переконань, аніж переконання Кеменяша, він не має.А це непідписане інтерв’ю розраховане не на свалявців, а на область. Можу посперечатися, що в суботу воно з’явиться в РІО...