Чи буде створено науковий центр по вивченню народної музичної культури Закарпаття

У вересні 1991 р. при Закарпатському кра?знавчому музеї за ініціативою відомого українського вченого-етномузикознавця Володимира Гошовського був створений центр по вивченню народної музичної культури Карпат, метою якого стали формування фонограмархіву автентичного музичного фольклору Закарпаття і прилеглих регіонів, проведення фольклорних експедицій, наукові дослідження в галузі кібернетичної етномузикології та музичного карпатознавства.

В.Гошовським було передано до згаданого центру дуже цінний особистий фонограмар-хів, який складався з матеріалів фольклорних експедицій, стаціонарних обстежень, записів автентичного фольклору, магнітофонних записів індивідуальних збирачів-аматорів, матеріалів фольклорної практики студентів, переписів "Карпатики" з колекції ?нституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, консерваторій України та приватних зібрань. Окремий розділ архіву складали перезаписи фольклору з грамофонних платівок, нотні розшифровки вказаних фонозаписів, рукописні матеріали слухових записів кваліфікованих збирачів.

Усі первісні фономатеріали архіву проходили відповідний опис, інвентаризацію, каталогізацію і знаходилися у відповідному приміщенні як музейні фонди загальнонаціонального надбання. Магнітофонні копії всіх матеріалів зберігалися у двох формах: як демонстраційний матеріал (кращі і якісні зразки запису) та як дослідницьке джерело (неякісні записи, що повинні використовуватися для наукової роботи).

Особливості і переваги науково-дослідного центру народної музичної культури Карпат полягали у тому, що всі підготовчі дослідницькі роботи (аналізи музичного тексту, пошук наукової інформації, класифікація і систематизація матеріалу) здійснював комп?ютер за допомогою створеної В.Гошовським експертної системи універсального структурно-аналітичного каталогу музичних текстів (УНСАКАТ).

У діяльності центру були помітні успіхи: проведення у 1993 році першої міжнародної школи кібернетичної етномузикології та музичного фольклорного карпатознавства, створення незалежного фонограмархіву музичного фольклору Карпатського регіону, у першу чергу Закарпаття, систематичне розширення і збагачення інформаційної бази, кодування матеріалів архіву, видання збірок народних пісень та інше.

Вимальовувалася гарна перспектива діяльності центру. Та після смерті В.Гошовського у кінці 1996 р. почалися проблеми. Через різні причини у лютому 1998 р. усі матеріали були передані в Ужгородське музичне училище, де планувалося продовжити роботу центру. Чи відбувалося таке продовження, яким чином використовувались і використовуються матеріали фонограмархіву В.Гошовського та в якому вони стані, чи заподіяні принципи роботи створеної ученим системи УНСАКАТ для наукової і культурної громадськості, нині невідомо. Скоріше всього, робота центру або згорнута, або взагалі не розпочата.

У той же час вже декілька років у рамках обласного будинку народної творчості, кажуть, ді? науково-культурологічна лабораторія, про засади створення, наукову базу, персональний склад, напрямки і результати досліджень якої дізнатися неможливо. Як і про те, з яких джерел і в який спосіб вона фінансу?ться. Щоправда, в обласній пресі час від часу з?яв-ляються саморекламні і декларативні статті про значення і по-

трібність фольклору, зокрема народних пісень у культурному розвитку та духовному житті краю, наголос у яких чомусь робиться не на проблемах пісенної творчості, а необхідності державного фінансування згаданої лабораторії.

Не берусь судити про результати багаторічної діяльності працівників лабораторії, бо для цього слід провести відповідний аналіз, але можу стверджувати, що видання окремих збірок пісень, наукові засади підготовки яких важко збагнути, вченими і культурними діячами сприймаються неоднозначно. В усякому разі, грунтовної праці, такої, наприклад, як "Украинские песни Закарпатья" В.Гошовського, що у свій час побачила світ у Москві, ми в Закарпатті не ма?мо. Перевидана кілька років тому у Львові українською мовою невеликим тиражем, ця книжка вже стала бібліографічною рід-кістю, а до Закарпаття дійшла у кількох примірниках? То ж чи не корисніше, замість того, аби ви-трачати чималі бюджетні кошти на сумнівні видання, перевидати тут у нас, на Закарпатті, згадану уні-кальну книжку В.Гошовського?

Справа, мабуть, у тому, що серед працівників згаданої лабораторії нема? етномузико-знавця, який зміг би спрямувати її роботу у відповідне наукове русло, як це зробив у свій час Володимир Гошовський. Вчений усе життя боровся за автентичність народної пісні, проти її дешевих обробок, доробок, фальсифікації та іншого, чим так грішили і до нині грішать окремі закарпатські фольклористи.

На наш погляд, розумніше витрачати бюджетні кошти не на діяльність інституцій, які не пройшли серйозної наукової екс-пертизи з боку відомих фольклористів та етнографів України (Ки?ва, Львова, Ужгорода тощо), а на відновлення створеного В.Гошовським центру, або об?-?днати цей центр зі згаданою лабораторі?ю. Це, зрештою, може відбутися і на базі того ж обласного центру народної творчості, а чи музичного училища. При цьому, крім питань фінансування, належить роз-в?язати і проблему належного кадрового забезпечення центру народної музичної культури ? залучити до роботи в ньому фахівців, не обтяжених родинно-кумівськими узами, жадобою слави та особистими інтересами, а таких, для яких до-слідження музичного фольклору було б справою наукової честі, суспільної потреби, справжньої любові до народної культури.

Відокремити зерно від полови, створити справжній центр вивчення народної музичної культури Закарпаття ? проблема, котра повинна привернути увагу управлінь культури і освіти ОДА та керівництва області в цілому. На що і сподіва?мося.

Павло Федака, етнограф, кандидат історичних наук

 

12 листопада 2005р.