Представники "мінерального" району Закарпаття на сторінках Вікіпедії

Сьогоднішня наша спроба – заглянути „всередину” цього геніального винаходу, яким безперервно „забавляються” мільярди землян.

Хто б міг тридцять років тому, не кажучи про значно віддаленішу епоху, замислити, яким наше життя стане на початку третього тисячоліття? Жодна гадалка чи мольфар, навіть фантасти-письменники не передбачили б наше комп’ютерно-гаджетне буття: вікіпедія (електронна книжка), ґугл (пошуковий сервіс), фейсбук (мережа для спілкування, яка має 1,6 млрд. користувачів) тощо. А воно настало, у його полоні опинилися всі – від малих до великих і навіть старих. Не знайти родини, будинку, вулиці, села, міста, де б люди не користувалися чи розважалися цими чудами техніки. Комп’ютери, мобільні телефони, вайбери, скайпи, планшети, айфони, смартфони й інші нано-технології настільки стрімко „окупували” Всемережжя, що навіть однієї години без цих сучасних „благ” себе не уявляємо. Цю істину, гадаю, не заперечить ніхто.

У час невпинного розвитку інформаційних технологій читачі нашої газети, інших періодичних видань, пересічні свалявці часто цікавляться, що ж таке «Вікіпедія», як і де вона з‘явилася та про кого чи про що пише? Отже, зауважимо, що українськомовний її розділ – це понад 805 000 статей (щодня ця цифра більшає на 250-280, хоча із кожних 5 тисяч людей, які переглядають версію, лише одна вносить доповнення чи зміни). Отже, за цим показником вона займає 16 місце у світі (лідирує англомовний сегмент зі своїми понад 6 мільйонами статей). З-серед європейських «Вікіпедій» ми на 12 місці та треті у рейтингу слов’янськими мовами. Національна «Вікіпедія» має 44 адміністраторів, близько 2 млн. 500 тис. загальних сторінок, 414 тисяч зареєстрованих користувачів (редакторів) і понад 23 000 000 зроблених ними редагувань. Адміністратором може стати будь-хто, хто зробив як мінімум 1000 редагувань. Хоча там, безперечно, також свої вимоги. У друкованому виді українська версія Вікіпедії зайняла б близько 500 томів по 700 сторінок кожний (англійська відповідно 7,6 млн. сторінок, що склало понад 7400 аналогічних фоліантів).

Український Інтернет-проект «Вікіпедії» (вільна електронна книжка) був створений 30 січня 2004 р. (перша стаття за авторства Юрія Коваля з Японії мала назву „Атом”), а вже 16 січня 2007 р. було „написано” 50 тис. статей, ще через чотирнадцять місяців (березень 2008 р.) – аж 100 тисяч. Півмільйонного рубежу ми досягли 12 травня 2014 р., 600000-го – 13 листопада 2015 р., а 4 червня 2017 р. подолали сімсоттисячну позначку (зазначимо: 800 тисяч було 10 липня ц. р., назва ювілейної (незавершеної статті) – „Радіальна базисна функція”). Математики можуть її дописати, чим і допоможуть проекту. Схоже, що мільйонну публікацію до Інтернету  „викладемо” десь у серпні-вересні 2019 року, тобто трохи більше, аніж через рік. Про що вона буде – наразі невідомо. Однак це стане важливою подією, з якою колектив „Вікімедіа Україна”, багатомільйонну читацьку аудиторію матиме шанс привітати новий президент держави, якого обиратимемо 31 березня н. р.

Зауважимо: статті самі по собі у мережі не з’являються. І знають це всі: їх готують, пишуть, над ними серйозно працюють „мудрі” голови: не тільки сиві, але й молоді. Серед українських „вікіпедістів” чимало відомих постатей у політиці, докторів і академіків, заслужених працівників культури, освіти, різних громадських діячів, всіляких лауреатів, розумних журналістів тощо. Більшість – це свідомі люди, патріоти, яких називають інтелектуалами, що мають енциклопедичні знання у тих чи інших сферах науки, економіки, історії, географії, культури, військової царини тощо. У «Вікіпедії» можна запросто модифікувати твір, але треба роз‘яснити мету, себто чому та навіщо. Вікіспільнота також вимагає працювати системно, без інтернет-вандалізму, тобто редагування повинні бути коректними та доступними. Більшість редакторів, інших „вікіпедійців” працює під ніками та псевдонімами. Є серед них і закарпатці.

Слід сказати, що до української «Вікіпедії» дописують користувачі з десятка країн світу (Канади, США, Чехії, Росії, Польщі, Ізраїлю тощо). Щодо загальної статистики, то кількість переглядів української «Вікіпедії» у травні 2018 р. склала 50 млн. (83 проценти з них зафіксовані на нашій території), що становить 0,35 відсотка від ознайомлень усіма світовими мовами (тут ми на 26 місці). Англомовну версію читають понад півмільярда людей щомісячно – вдесятеро більше, аніж вітчизняну. Найінтенсивніше нас (звісно, після українців) люблять читати росіяни, німці, американці, поляки тощо. До речі, на планеті різними мовами (їх зафіксовано близько 300) видається майже стільки ж «Вікіпедій». До наповнення інтелектуального потенціалу української «Вікіпедії» свого часу за-кликали та просять нині долучатися до цієї справи міністри освіти Іван Вакарчук, Сергій Квіт, глава держави Петро Порошенко, керівник  уряду Володимир Гройсман й інші державні мужі.

Водночас зауважували та казали: українська «Вікіпедія» дуже поступається своїм закордонним аналогам і за кількістю публікацій, і за якістю, адже багато статей мають уривчастий, неповний і незавершений характер. Хоча вони оновлюються також автоматично. Серед активних користувачів є боти, оператори, рецензенти, бюрократи, добровольці, стюарди, ревізори, активісти-волонтери, чекюзери, патрульні й інші. Це ті, хто творить «Вікіпедію», хто готовий працювати за мізерні гранти, а не за мільйони. Редагувати вільну Інтернет-енциклопедію має право будь-хто та будь-коли, хто виявить бажання та вміє дотримуватися певних енциклопедичних правил, писати стисло, зрозуміло для простих людей тощо. Можливо, що вищенаведена статистика не зовсім точна, бо цифри тут у тисячах, мільйонах, мільярдах, але суть «Вікіпедії» якраз та, аби бути дзеркалом того, що у суспільстві, світі, на місцевому рівні відбувається щодня.

Ось що із цього приводу каже генеральний директор, співзасновник Асоціації підприємств інформаційних технологій України і засновник ГО „Вікімедіа Україна” 57-річний уродженець сусідньої Сколівщини Юрій Пероганич (фактично він є найголовнішою постаттю у цій інформаційно-електронній сфері нашої країни): українська „Вікіпедія” розвивається лише зусиллями волонтерів-редакторів, і так триває 15 років. Державної підтримки мають на рівні „нолика”.  „Генсек”  укотре нагадав, що статтю може створити кожен охочий, так само, як і відредагувати вже чинну. Пан Пероганич закликав істинних носіїв української мови долучатися до редагування „Вікіпедії”, однак воно має бути якісним, лаконічним і толковим. Усі, хто береться за цю справу, мають розуміти, яку серйозну, важливу роботу вони виконують. Це те саме, що роль письменника, поета, журналіста, художника у бездоганному знанні мови та написанні твору, статті чи малюванні полотна. Інакше все безжалісно редагуватиметься без згоди автора. Не рекомендується також публікувати дописи без дозволу, тобто ті, які є об‘єктом авторського права та ліцензія яких не дозволяє подібного розміщення. Словом, вимоги серйозні! Та щоби „пробитися” на сторінки цієї „електронної книжки”, треба пройти через певні „санкційні” редути-сита та своєрідну (доброзичливу) цензуру у плані достовірності й грамотності. Ці настанови даються для того, аби автори до-тримувалися етикету і якнайменше клопотів завдавали адміністрації. А вона, як знаємо, наділена певними повноваженнями, принципова та відповідальна.

Звісно, "Вікіпедія" наповнена відомостями про людей з різних регіонів і професій, тобто тут завдяки симпатикам, творцям, знавцям можна знайти статтю про земляка, особистість, яка знана на тій чи іншій землі, території тощо. А що стосується найпопулярнішого „героя” "Вікіпедії" зі Свалявщини, то його визначити досить складно. Хоча, аби такий факт реально добути, слід покористуватися відповідними шкалою й формулами, та й підвладне це завдання вельми „крутим” експертам. Однак перед тим, як назвати з десяток прізвищ, скажемо, що стаття про Сваляву у ”Вікіпедії” за авторства Максима з’явилася  17 травня 2005 року. Відтоді її редагували 207 разів, а во-станнє її коректуру 1 травня ц. р. здійснив „нікнейм” Сергій Цвигун (транскрипція з анг-лійської). За останні 30 днів статтю про наше місто переглядали 955 разів. Що стосується, приміром, Голубиного, то сторінку у червні 2006 р. створив якийсь „Янчій”, а останнє редагування пов’язано з Віктором Легендом (5.10.16 р.), хоча загалом правили „Голубине” 32 рази. Протягом вже згадуваного червня цим населеним пунктом цікавилися 109 разів (у середньому чотири перегляди щодня). Що стосується села Керецьки, то протягом останніх 30 днів його шукали 94 рази, натомість курортна Поляна популярніша – 18 щоденних переглядів і 563 „цики” у місяць (Дусино, Тибава, Росоші й Уклин відповідно 2, 1, 2,  1 у день і 54, 38, 61, 35 у місяць). Статистика надзвичайно цікава, але не повірите, щоби ці дані опублікувати, довелося не одну годинку перед комп’ютером посидіти та все це знайти, записати та для вас, шановні читачі, проаналізувати.  А повертаючись до статей про Сваляву, однойменний район, то вони відповідно складаються з майже десятка розділів, проілюстровані змістовними фото.

Автори, найімовірніше, користувалися різними довідниками минулих часів, даними сайтів міськ- та райради, держадміністрації, іншими малими й великими енциклопедіями, книжками на кшталт „Історія міст і сіл Української РСР” тощо. У "Вікіпедії" є також статті про знаних наших земляків, які народилися, жили або мали іншу прив‘язку до нашого району та міста. Мова, зокрема, про таких осіб, як композитор Євген Станкович (м. Київ), художник Іван Фізер (м. Черкаси), політики-депутати минулих скликань Іван Мигович (уродженець Малої Мартинки), Олександр Кеменяш (м. Свалява), теперішній парламентарій Михайло Ланьо (м. Мукачево), Віктор Шепентал, Юрій Гуца, перший – учасник війни на сході, загинув у боях, а другий – відомий болгарист, етнограф, фольклорист (у цьому ж переліку – Митрак, Сільвай, Карабелеш, Таркович, Жаткович та інші). Далі: тут є колишні парткерівники району Павло Федикович, який записаний як укра-їнський радянський діяч (народився в Березниках, а проживає в м. Ужгороді),  уродженець с. Родниківки Петро Лізанець, доктор філологічних наук, гунґаролог (м. Ужгород), відомий лікар і знаменитий диригент Мирослав Чайковський, заслужений працівник промисловості України Володимир Гісем (в Ужгороді він керує коньячним заводом і банком „Коопінвестбанк”), тренер, футболіст, учений Йосип Фалес, важкоатлет Степан Танинець. Схоже, що стаття про цю людину написана іноземцем, адже вона перенасичена різного роду помилками та незнанням сучасної української мови. Відкрийте її – переконаєтеся на власні очі.

Звісно, є також інші імена, які відразу в голову не прийдуть. Але найосновніші ми згадали. Кого хотілося б іще бачити у "Вікіпедії"? Моральне на це право мають інші керівники району, дві Ельвіри – екс-депутатки ВРУ – Дупко і Уйварі, заслужений журналіст України Василь Нитка, голова ОТГ Іван Дрогобецький, головлікар санаторію „Карпати” Іван Кошеля, його колега з „Квітки полонини” Павло Ганинець, херсонець-медик із Закарпаття Євген Карабелеш, кандидати наук Дезидерій Петнегазі, Йосип Янович, Андрій Білас, колишній директор  лісокомбінату Микола Алексій, його підлеглий і начальник цеху з виготовлення ДСП, лауреат Державної премії Української РСР Василь Готько, генерал Віктор Русин, відомі вчителі Михайло Янцо, Степан Жудер, голубинські Молнари, словесник із Росошанської ВШ Надія Марфинець  й низка інших непересічних і цікавих особистостей Свалявщини у сфері літератури, культури, мистецтва, економіки, державного управління тощо. Хіба нащадкам або ж інтернет-читачам нецікаві статті про Івана Фотула, Мар’яну Нейметі, Росошанську газоперекачувальну станцію, дитячий санаторій „Човен” та інших людей чи об‘єкти. Полонина Стій, населені пункти Свалявщини знайшли своє місце у Вікіпедії. Отже, активісти та знавці мови, ерудити, приймайте загально-прийняті правила, поради та формуйте найголовніший електронний збірник України. Повірте: Вікіпедія потребує вашої допомоги! Бо тільки спільними зусиллями можна створити повноцінну вільну Українську Енциклопедію. А вже які статті писати, іншу інформацію, про нові вікі-проекти можна довідатися у ГО „Вікімедіа Україна”.

А тепер із нагоди недавнього 15-річчя вільної та загальнодоступної „Вікіпедії” пропонуємо 15 цікавих фактів про „Вікі”. Згадується дивовижне з життя найбільшої та найвпливовішої онлайн-енциклопедії. І далеко не всі ці факти, які теж відомі не всім, взяті з самої „Вікіпедії”, офіційне відкриття якої відбулося у 2001 році у США. Отже, її створили американські філософ і фінансист Ларрі Сенгер і Джиммі Вейлз, які, за власним визнанням, будували свій проект на утопічній ідеї вільного доступу кожного до загальної суми знань людства і пожертвуваннях з усього світу. Можна сказати, вони досягли успіху у своїх починаннях: наразі на сайті енциклопедії понад 50 млн. статей, більше 4 млн. користувачів вносили інформацію, яку виправляли понад 2 млрд. разів. Такою своєрідною коректурою та виправленнями, з-поміж іншого, займалися 4 тис. людей, що мають ви-знане звання адміністратор. Відтак десять мов, якими написана найбільша кількість статей – англійська (близько 6 млн.), шведська (більше 2,5 млн.), німецька (1,9 млн.), нідерландська (1,85 млн.), себуано (1,85 млн.), французька (1,7 млн.), російська (1,28 млн.), варайська (1,25 млн.), італійська (1,25 млн.) й іспанська (1,23 млн). При цьому кількість виправлень у згаданих філіппінських мовах – себуано і варайскій – істотно менше, ніж у інших лідерів списку. А це свідчить, зокрема, про недостатню опрацьованість і завершеність багатьох створених статей. Жодної статті, крім головної сторінки Вікі, немає в розділах на мовах гереро (використовується на території ПАР) і канури, якою говорять у Нігері та Нігерії. У мов, що використовують більше однієї системи письма – наприклад, сербської (кирилиця і латиниця) або уйгурської (кирилиця, латиниця і арабиця), – є можливість дублювати статті у відповідних алфавітах, хоча на практиці, однак, не всі схожою мовою будуть мати свої симетричні дублети у вживаних писемностях.

Щонайменше три мови, які користуються одним алфавітом, мають по дві версії „Вікіпедії”: йдеться про англійську (стандартна і „спрощена” версія), норвезьку (букмол і нюнорськ), білоруську (офіційна („шкільна”) граматика і тарашкевіца. Нерідко опис тих же об’єктів і людей може радикально відрізнятися. Щодо штучних мов: є версія „Вікіпедії” есперанто (більше 200 тис. статей), мовами волапюк, ідо і інтерлінгва. При цьому до використання мови ельфів з творів Джона Р. Толкієна, на відміну від „Яндекс. Перекладача”, „Вікіпедія” ще не дійшла. У 2006-2007 рр. існувала „Вікіпедія” „сибірською мовою” – якоюсь вигаданою, яку при цьому легко розуміли носії російської. Через велику кількість нецензурної лексики та ви-кривлення фактів ця „енциклопедія” була видалена в листопаді 2007 року, зібравши понад 6 тис. статей, більшість яких були „порожніми”. Збільшений з роками авторитет енциклопедії якось підвів її: 2009 р. у англійській версії статті про французького оскароносного композитора Моріса Жарра зробив правку студент-ірландець, повідомивши про смерть митця. Креативний юнак дуже переконливо описав смерть Жарра і вигадав останні слова „небіжчика”, чим спровокував шквал повідомлень у ЗМІ, включно з респектабельними виданнями на кшталт Guardian. Коли обман розкрився, всім учасникам скандалу довелося спростовувати свої повідомлення.

Як стверджує радіоведуча Рейчел Марсден, засновник „Вікіпедії” Джиммі Вейлз 2008 року особисто відредагував її біографічну сторінку, вказавши, що вони розлучилися, причому вона не знала про його рішення припинити стосунки до того, як прочитала статтю. Пан Вейлз заперечував, що редагував статтю, проте інші редактори знайшли його ім’я серед тих, хто правив інформацію. На знак помсти Рейчел Мерсден  продала светр і футболку, які належали, як стверджувала дівчина, Вейлзу, з молотка. Коли міжнародна група соціологів проаналізувала 10 версій мережевої енциклопедії різними мовами, то з’ясувала, що найсуперечливішими статтями – такими, що піддаються найбільшій кількості виправлень, – є описи політиків (Джорджа Буша-молодшого – англійською і Сеголен Руаяль – французькою), релігійні фігури (Ісус і Магомет – деякими мовами). Але були й відмінності; так, франкомовні редактори більше боролися за статті про екологію, а чеські сперечалися через публікації про різні прояви людської сексуальності. Між іншим, згадана стаття про Джорджа Буша-молодшого англійською мовою є абсолютним лідером за кількістю виправлень за всі роки існування інтернет-енциклопедії: її текст змінювався 45 862 рази. У російському сегменті, крім щорічних списків померлих, лідерами за кількістю виправлень стали статті про Йосипа Сталіна і мультсеріал „Смішарики”, а також про Росію та Україну. На кожну з них припало більше 7 тис. правок.

У багатьох країнах ті або інші сторінки онлайн-енциклопедії зазнали блокувань. Особливо непросто складається доля „Вікіпедії” в КНР: китайська версія сайту була заблокована в Китаї в червні 2004 р. та у жовтні-листопаді 2006 р. У червні 2015 ЗМІ повідомили про повне блокування китайської „Вікіпедії”. Крім того, Пекін неодноразово частково блокував енциклопедію й англійською мовою. Китайська версія енциклопедії містить більше 860 тисяч статей. І найостанніша інформація з Піднебесної: у Китаї прийняли рішення про автоматичне блокування на основі розробленої та „вбудованої” автоцензури. У серпні позаминулого року Роскомнагляд висунув претензії до російської „Вікіпедії” щодо статті про легкий наркотик „чарас”. Пізніше організація, зсилаючись на те, що інформацію в „проблемній” статті відредагували, передумала блокувати енциклопедію. «Вікіпедія» намагається бути самокритичною у своїх статтях: в англомовному розділі існують нотатки „Гендерні забобони „Вікіпедії” та „Список скандалів, пов’язаних з „Вікіпедією”. Щодо першої, то жінки регулярно скаржаться на домінування чоловіків у колективі редакторів і пов’язаний з цим дисбаланс у висвітленні низки тем. Джиммі Вейлз визнав, що попередні спроби збалансувати колектив за статевою ознакою виявилися невдалими, і висловив намір виправити такий стан справ у майбутньому.

Ось така вона, Енциклопедія світу, яка розпочала власний проект „Wikipedia”, закликаючи всебічно мислячих і обдарованих знаннями користувачів розповісти, що вона для них означає, а також співпрацювати. Сподіваємося, що читачі залюбки переглянуть цю статтю та й собі, можливо, дехто забажає приєднатися до формування найпопулярнішого у світі Інтернет-довідника. Одним словом, творення національної Енциклопедії продовжується, а коли точніше, то у нього немає кінця. Насамкінець: чим більше статей буде у "Вікіпедії", тим розумнішими станемо всі ми, друзі!

Іван Нагірняк