Чотири роки тому двом юним закарпаткам явилася Діва Марія

За економічними показниками Закарпаття посіда? 26 місце із 27 регіонів України. Кожен другий працездатний тут ? безробітний. Звідси найбільше людей виїжджа? на заробітки за кордон. У селах ? самі жінки, старі люди й діти. ?нколи ? діди з бабцями й діти. Раз на рік, на Різдво, чоловіки ненадовго приїжджають додому. Впродовж року ніщо не стриму? юних "безбатченків", які на заробітчанські долари мають змогу придбати не тільки мобілки й СD-пле?ри, а й "нюхальний" клей та наркотики. Ще й заплатити за аборти. Тут найбільше неписьменної молоді. В деяких селах люди не знають імен керівників сво?ї держави. Може, це й не найгірше, але ж про міжконфесійні проблеми знають усі ? греко-католики та православні Московського патріархату часто не знаходять спільної мови.
? раптом ? щось незбагненне... Дві дівчинки йдуть по воду до зарослого чагарями джерела за селом. 10-річна Оленка наповню? посудину, спиня?ться і каже Мар?янці: "Обернися, коло тебе стоїть Біла Пані". Діти злякалися, побігли додому. "Оленка нічого мені тоді не сказала, ? розповіда? її мама, Галина Куруц. ? А подружка розповіла про все сво?му батькові-священику". Отець Петро Кобаль порадив наступного разу перехрестити постать, мовляв, якщо вона від нечистого, то зникне. Невдовзі дівчатка знову побачили Пані й перехрестили її. Постать посміхнулася, подякувала і мовила, що вона Пречиста Діва, прийшла допомогти людям, навернути грішників, відновити повагу до священиків i об??днати Церкву та роз??днаний народ.
"Я приїхав до своїх батьків через чотири дні після першої появи Матері Божої, ? розповіда? отець Атанасій, нині ігумен монастиря Появи Пресвятої Родини у Джублику. ? Я не повірив. Як це, в нас ? і Мати Божа! Сказав, що треба дослідити, бо то може бути сатана". Отець Атанасій родом з Нижнього Болотного, навчався у Крехові і в Польщі. На час появи Діви Марії був ігуменом монастиря неподалік, у Борон?во (хотів служити на рідній землі). "Ми взяли воду з джерела, освяченого владикою ?ваном Маргітичем, ? згаду? священик. ? Почали молитися ? і на першій десятці вервиці діти сказали, що бачать Матір Божу. Дівчатка покропили постать свяченою водою, перехрестили. ? кажуть: "Вона посміхнулася". Отже, правдива поява". Упродовж трьох наступних років різні люди, які щиро молилися, бачили у Джублику Пресвяту Родину ? Марію, святого Йосипа, ?суса. ? ще архангела Михаїла, покровителя храму в Нижньому Болотному. Якийсь час церковне керівництво забороняло мирянам і священикам їздити до Джублика. Утім на другу річницю об?яви це місце освятив закарпатський ?пископ УГКЦ Мілан Шашік. У Джублику вже діють два монастирі ? чоловічий і жіночий. З часом тут планують збудувати церкву, лікарню, сиротинець, будівлю для приїжджих.
Церковна громада у Нижньому Болотному ? одна з небагатьох вистояла в час нищення Української греко-католицької церкви, не перейшла на московське православ?я. 27 серпня 1950 року радянський агент застрелив у лісі неподалік села підпільного ?пископа Петра Ороса. Сьогодні дехто розціню? появу Богородиці як винагороду за стійкість. Дехто ? як ліки: "Бо Церква в занепаді".

"Чому моя дитина?.."

"Від Матінки Божої йде таке велике світло, що нічого більше не видно", ? каже Оленка Куруц, яка за ці роки пережила багато страждань. Тривалий час не могла ходити ? мала біль у ногах і руках, як від розп?яття. Оленчина мама згодом теж бачила Матір Божу, яка тримала омофор над Джубликом і двома селами ? Вільхівкою і Нижнім Болотним. Однак коли вперше дізналася, що бачить її донька, подумала: "Чому моя дитина? Чому нам таке сталося?". "Люди почали різне говорити про нас, пліткувати, ? згаду? пані Галина, мати п?ятьох дітей. ? Возили Оленку з Мар?янкою до Львова "на експертизу". Я навіть захворіла". Утім з часом дорослі стали все більше довіряти візіонеркам. ? вже не перешкоджають дітям, які хочуть сюди приходити. Подібно Богородиця являлася дітям і у Люрді (Франція), Фатімі (Португалія), Меджугор?ї (Югославія).
Службу Божу при каплиці у Джублику щодня співають місцеві діти. Майже кожного місяця сюди приїжджають підлітки з різних міст. Оленка завжди з ними, переказу?: "Матінка Божа каже, щоб діти багато молилися за Україну". "Діва Марія однаково сприйма? дорослих і дітей?" ? питаю у дівчинки. "Однаково, тільки дорослі й діти самі себе неоднаково сприймають. Вважають, що діти ? якісь не такі, дорослі кращі. А було б добре, аби вони не робили різниці між собою і дітьми". Діти в Нижньому Болотному відчувають добру увагу дорослих. У свою чергу, вони носять на руках малюків і, з усього видно, дуже їх люблять. П?ятирирічна Оленчина сестричка Маринка, коли просять її згадати, як Мати Божа давала їй потримати ?сусика, спершу соромиться, а потім каже: "Йому не було ще й рочку. Я його поцілувала".
Цього року близько 300 хлопців і дівчат з ?вано-Франківщини, Львівщини, Тернопільщини зібралися у Джублику на З?їзд християнської молоді у переддень річниці об?яви Богородиці. Спілкувалися, співали, ставили вистави, гралися в цікаві ігри і молилися. "Мені завжди імпонувало збирати молодь, ? зізна?ться отець Атанасій, талановитий педагог, поет і композитор, який зорганізував не один такий з?їзд. ? Молодь, діти ? то відкрита душа". Отець каже, що з дітьми йому часом легше, ніж з дорослими. Адже дорослим, бува?, так важко стриматися від розмов під час служби Божої, від сварок у черзі до святого джерела...
"Об?явлення було для дітей, і діти сюди горнуться", ? відзнача? паланковий Національної скаутської організації "Пласт" з Рогатина Богдан Мстиславський, який привіз до Джублика понад 20 підлітків. "Молодь ма? відчувати Божу присутність, ? каже представник організації "Українська молодь Христові" Мар?ян Муховський. ? Крім церкви, вони ще мали б десь збиратися, спілкуватися, разом відпочивати, разом працювати".

Круглий престол

"Коли була Помаранчева революція, я запитував Богородицю, чи потрібно мені їхати до Ки?ва, і була категорична відповідь: так, ? згаду? отець Атанасій. ? То була справа не людей, а Матері Божої, щоб люди нарешті почали пробуджуватися духовно. Мусимо докласти свого розуму, зусиль, мусимо починати працювати у себе вдома, а не тікати по закордонах". Селяни щодня тоді молилися у Джублику за чесні вибори. "Тож воля Божа перемогла, воля народу", ? каже Галина Куруц. У Джублику встановили хрест за об??днання християн. Місце для нього вказала учителька, яка побачила там Богородицю і архангела Михаїла, котрі просили молитися за об??днання всіх християн. ?ншим разом Оленка переказала, що Богородиця радить зробити в каплиці круглий престол. "Пояснюючи це людським розумом, ми вважа?мо, що то ? символ об??днання християн, ? каже отець Атанасій. ? Усі справи об??днання, як кажуть, вирішуються за "круглим столом". На нашому престолі вже відправляли службу Божу і греко-католики, і православні, й істинно-православні петербурзькі, й протестанти. Богородиця ? Мати всіх християн".
Прочани приїжджають до Джублика постійно. Основа прощі ? це сповідь і причастя, коли люди очищують душі від гріхів, щоб змінити сво? життя. "Ми своїй групі вибрали назву "Два Серця", оскільки Діва Марія каже відкривати свої серця і посвячуватися Непорочному серцю Марії і Найсвятішому серцю ?суса", ? каже Стефанія Дідух, яка організову? поїздки зі Львова до Джублика. "Проща для мене ? це велике очищення, духовне збагачення, ? розповіда? львів?янка Мирослава Пекарська, яка цього року вперше приїхала до Джублика. ? Після прощі до Зарваниці, Крехова цілий місяць відчуваю себе окриленою. У Джублику я відчула дуже гарний, сильний запах ладану, хоча тут нема? кадила, і ще запах лілії, хоча тут вона не квітне. А взагалі мені чудес не треба. Я вірю, що тут присутня Пресвята Родина, це просто відчува?ться ? благодать, легкість, ласка. Чудеса для мене стаються після прощі в буденному житті, коли я стараюся стати добрішою, чуйнішою до інших". "Ви мусите знати, що прийшли до Матері Божої не для себе, не для своїх потреб, а для того, щоб свої душі освятити і стати правдивими дітьми Божими, ? пояснював прочанам отець Атанасій. ? Важливішої місії у світі нема?, ніж стати дитиною Марії і виконувати її волю, яка нескладна: "Діти, не тратьте надію. Моліться".
При монастирі у Джублику ? громада Появи Пресвятої Родини, яку владика нещодавно утвердив як Апостольство молитви. Туди входять цілі родини, навіть зі Львова, ?вано-Франківська, допомагають одне одному. "Джублик об??днав усіх, ? розповіда? Галина Куруц. ? Родинне життя зміню?ться на краще, люди дружнішають. Дорослі тягнуться за дітьми".

"Привести душі до Бога"

Діти притягують до Джублика паломників звідусіль. Скажімо, львівське подружжя Романюків тут вже утрет?. Вперше приїжджали з наміром розв?язати проблеми у стосунках перед шлюбом. Минулого року приїхали після весілля, щоб скласти подяку Божій Матері. Цього разу Ярослав і Уляна прибули з особливим наміром ? віддати під опіку Божій Матері свою майбутню дитинку.
Подружжя Романчуків, Дарія і Роман, уже мають онуків і приїхали на прощу відразу по відзначенні 50-річчя свого шлюбу. 85-річний пан Роман за сво? життя бачив усього ? польську пацифікацію, радянську тюрму, війну, голод, пово?нне пильне око НКВД. Тим, що в усіх ситуаціях вдавалося врятуватися, він завдячу? Богородиці. "Я мав 17 років, пас коні, заснув, і враз побачив небо, ясність і Матінку Божу, яка дивиться на мене, ? згаду? прочанин. ? Я місяць не міг заспокоїтися, усім розказував. ? донині вірю, що Вона мені явилася".
Канадi?ць, пан Павло, який вже два роки живе у монастирі в Джублику, заїхав сюди випадково, якраз перед 27 серпня. ? відчув, що "потрапив додому". Тепер навча?ться в ?вано-Франківській семінарії. До цього понад 30 років був професором математики у Канаді. Ма? там родину ? дружину і тро? дорослих дітей. "Там інакший спосіб життя, і коли ? можливість заробити гроші, там Бога не потрібно. ? я був таким, ? згаду? пан Павло. ? Я оминав, переступав, топтав знаки, які мені давалися, але Бог усе одно приготував мені стежечку". Після закінчення школи він змінив ім?я, щоб ніхто не впізнав у ньому українця. "Забув" українську мову. Якось в університетській бібліотеці натрапив у книжці на образок Божої Матері, яку перед цим бачив уві сні. Це була Богородиця Фатімська. Узяв іконку, років десять з нею не розлучався, а тоді загубив і багато літ не міг відшукати. "Тоді щось сталося... 8 година, 13 липня, ? згаду? пан Павло. ? Я їхав по Джорджії, саме була світова Олімпіада, туди весь світ з?їжджався. Якось знайшов місце в готелі, витягаю гаманець, шукаю кредитку, і раптом... бачу той образок, що втратив. ? то було 13 число, коли Матір Божа являлася в Фатімі". Тоді Бог почав дивно спілкуватися з ним. Ті?ї ж ночі він відчув, що його "переслідують" три літери, наступної ночі "достукувалися" вже три слова. "Ті слова, що я впізнавав, були по-англійськи all my lоve ? все моя любов", ? каже дяк. Він збагнув, що ті перші літери ? початковими в іменах трьох його дітей ? Анна, Михайло, Лана. З?явилося непереборне відчуття відповідальності, що ма? привести ті три душі до Бога... Але як? ? він ніколи не розмовляв з ними про Всевишнього. Можливо, тому пан Павло сьогодні в аскетичних умовах живе і молиться у святому місці України.

Ярослава Музиченко, "Україна молода"
[i]Ua Reporter[/i]

 

17 вересня 2005р.