Примарне "тріо" зазнімкували в місті над Тисою

Про те, що на Хустському замку живуть привиди – місцеві мешканці говорили давно. Дідусі та бабусі знали десятки таких історій. Вони могли годинами розповідати про них дітям та онукам. Однак все було тільки словами, документально не підтвердженими. Але цими днями подивитись у темну пору доби на руїни старовинної фортеці вирушила група гостей міста над Тисою. І те, що вони побачили, пояснити з точки розу здорової логіки неможливо.

«Було близько 23 години ночі. Оскільки в Хусті я не була давно, а взимку замок підсвітили, я захотіла подивитися нічну панораму міста, помилуватися замком. Уночі там я ще ніколи не була. Тим більше, що зараз мешкаю в Кременчуці, – розповідає газеті «Наш Хуст» Андріана Тендітна. – Взагалі я матеріаліст, дуже прагматична людина і в якісь там потойбічні сили не вірила ніколи. Усе завжди намагалася пояснити з наукової точки зору, однак після пригод на горі, мої погляди на все докорінно змінилися».

Отже разом з друзями і родичами підкорювачі Замкової гори вирушили в мандрівку.

«Коли ми вирушили з дому, дорогу нам перейшла чорна кішка. Хтось сказав, що не поталанить, що потрібно повертатися. Але я не звернула на це увагу і ми пішли далі. Нас було четверо дорослих і двоє дітей, – веде далі розповідь жінка. – Дорога з підніжжя до вершини була складною. Хоч мури підсвічено,  але шлях до них все одно складний, довгий. Його непросто долати навіть вдень. Ми втомилися, але не здавалися. Було тихо, тепло і більше ні душі з людей. Аби підбадьоритись, ми жартували, підтримували одне одного. В руках у нас був ліхтарик. Уже на горі, біля арки ми вирішили пофотографуватися. Разом із дітьми. Зрозумівши, що узгір’я під ногами, одразу стало веселіше, здавалося, що ми – на вершині світу. Фотографували на телефон. Зробили кілька знімків. Але враз ми зрозуміли, що ліхтарик зник».

Джерело: mediakhust.net