Іван Черепаня: Мрію встановити рекорд

Як виявилося, мукачівський силач очолює міське проектне бюро і тренується в вільний від роботи час. У свої 32 роки, незважаючи на травму, яку отримав кілька років тому, і не думає завершувати займатися улюбленим видом спорту. Скоріше навпаки, ставить перед собою амбіційні плани – встановити рекорд України в становій тязі. Тож про свій шлях до вершин Олімпу, особливості тренувальний процес та перспективи крайового пауерліфтингу  довідувався в закарпатського чемпіона.

Пане Іване, як почали займатися пауерліфтингом?

-    Народився в Новому Давидкові, на Мукачівщині, де всі хлопці грають у футбол. Не був винятком і я, захищав кольори сільського колективу на позиції центрфорварда, але, окрім того, займався ще й зі штангою, гирями, гантелями. Серйозно вирішив перейти в цей спорт після того, як вступив на навчання  на інженерно-технічний факультет до Ужгородського національного університету. З 2002 року  розпочав  займатися в секції важкої атлетики під орудою наставника Андрія Андрійовича Федорішка.  А через рік тренувань вже досягнув першого вагомого успіху -  у дебютних своїх змаганнях на чемпіонаті області, який відбувся в мукачівській школі №13 став срібним призером з пауерліфтингу в триборстві без екіпірування. Згодом ставав чемпіоном краю та країни.

-    Що скажете про свої успіхи на міжнародній арені?

-    Нині, через серйозну травму, виступаю лише в становій тязі. Раніше маю здобутки  в триборстві – у 2014 році в тому ж таки  Тельфсі (Австрія) на чемпіонаті світу став переможцем у триборстві. Після чого почав підготовку до кубка світу, який мав відбутися в Польші, але серйозно травмувався – надірвав грудний м’яз, тож на три місяці довелося взагалі відкласти тренувальний процес. Після тривалого відновлення, через три місяці прийняв участь у комерційному турнірі в Києві зі станової тяги. А вже минулого року в жовтні на чемпіонаті Європи в угорському місті Серенч зумів перемогти в становій тязі в своїй ваговій групі, здолавши вагу - 310, 325 та 340 кг і в підсумку, здобув перше  місце в своїй ваговій категорії та став абсолютним чемпіоном. В цьому році – знову перемога в своїй групі вагою до 125 кілограм, в «абсолютці» став другим - судді чомусь не зарахували мені вагу 345 кілограм, хоч і подавав на апеляцію, а на повторну спробу відмовився йти.

-    Цікаво, які цілі ставите перед собою нині?

-    Готуюся до чемпіонату світу, який пройде в Празі або на кубок світу ІPF (світова федерація пауерліфтингу). Мені зараз 32 роки, навіть не думаю завершувати свою спортивну кар’єру. Прикладом для мене служить  67 річний  ужгородець Іван Палюк, який у жимі лежачи підняв вагу 157 кілограм і став рекордсменом світу серед ветеранів у своїй ваговій категорії до 90 кг. Ніякі призові чи вигоду не отримую, просто люблю цим займатися.  А головну ціль, яку ставлю перед собою - потягнути 400 кг – це моя мрія. Якщо здолаю цю вагу, то буду першим пауерліфтером в країні, що зміг це зробити. Нині поки що тримаю рекорд краю у становій тязі на планці 340 кг.

-    Які особливості вашого тренувального процесу?

-    Займаюся в простому залі ім. М .Токаря, тренує мене Павло Зайцев. Виступаю в вазі до  125 кг. Раніше виходив на поміст у важчій категорії до 145 кг, але прийняв рішення зменшити вагу.  Допомогла скинути зайві кілограми  дружина, яка повністю змінила наш сімейний раціон –виключив з раціону цукор та вживаю лише відварне меню, причому харчуюся 5-7 разів за день. За неповні 6 місяців скинув до 20 кілограм, став більш активним, покращилося самопочуття  та продуктивність праці.  Ще однією моєю особливістю є те, що займаюся зранку через зайнятість на роботі – мені найбільше імпонує такий графік, як бачите він себе виправдовує власними результатами. 

-    На вашу лумку, що потрібно, щоб пауерліфтинг в Україні розвивася?

-    Пауерліфтинг не є видовищним видом спорту, він поступається популярністю стронгмену – богатирським іграм,  які збирають чимало глядацької аудиторії. Але все ж саме з цього виду спорту туди перебираються атлети. Змушений констатувати, що в нас обмаль  спеціалізованих залів, нагально потрібно збудувати спортивні зали з високими стелями (до 5-7 метрів), щоб там мали змогу окрім силових видів спорту займатися й художньою та спортивною гімнастикою,  іншими видами. Ще одна річ, яку хотів би відмітити – не важливо, під егідою яких міжнародних федерацій проводяться змагається, де виступає спортсмен (авт: у світовому пауерліфтингу як і в професійному боксі є кілька міжнародних федерацій), головне, щоб він прогресував та розвивався.

Розмову записав Роман СЕНИШИН