"Угорський Шевченко" на Закарпатті: де був, що бачив, та що писав

Пам'ять про Шандора Петефі увіковічена у пам’ятниках, меморіальних дошках, назвах площ і вулиць, музеях. І якщо у багатьох містах світу, де сьогодні є певні матеріальні чи топонімічні згадки про письменника, протягом життя він взагалі не бував, то закарпатці мають докази його перебування тут, підтверджені самим Петефі.

Свою подорож він здійснив влітку 1847 року. Враження від поїздки описав у «Дорожніх листах» до Фрідєша Керені, який був його другом і колегою. Ці листи він публікував і в газетах.  За відносно короткий час Петефі проїхав сотні кілометрів. Враховуючи тогочасні транспорті засоби й дороги, можна сказати, що він «пролетів» цю подорож.

Зі змісту листів цілком реально реконструювати шлях угорського національного героя на території сучасного Закарпаття, що ми зробили під час розмови з істориком і краєзнавцем Йосипом Кобалем.

- Звідки угорський письменник заїхав на Закарпаття і коли це було?

- Приїхав він у неділю, пізно ввечері, 11 липня 1847 року, з боку сучасної Словаччини, з містечка Лелес. Хоча у своїх листах він не згадує, але ймовірний шлях до сучасної столиці Закарпатської області – Ужгорода пролягав через нинішні села Шішловці і Тарновці. І потім, імовірно, вулицею Капушанською він заїхав у місто на площу, яка сьогодні носить його ім’я і яка в ті часи називалася Орлиною. 

Посередині неї, частково на території сучасного парку, а частково на проїжджій частині, навпроти магазину «Чарівний ліхтарик», стояв невеликий готель, який називався «Чорний орел» (На жаль, нікому донині не прийшло в голову назвати кафе, ресторан чи готель цією романтичною назвою). Дістатися його можна було через дерев’яний міст, оскільки територія з боку вулиці Капушанської була заболочена. І саме сюди пізно вночі приїхав Шандор Петефі.

- Мабуть, чимало ужгородців читали вихоплену з контексту листа Шандора Петефі цитату про тогочасний Ужгород. Чи можна за цим описом зробити висновок про місто? Скільки часу провів тут письменник?

- У своєму 12-му листі він пише, що в Ужгороді починається велика рівнина, яка тягнеться до самого Дунаю, і що він би хотів перетворитися на птаха й перелетіти цю рівнину, щоб побачити її. А потім, навздогін думкам зауважує, що місто Ужгород – погане, нечисте, невпорядковане, і порівнює його з п’яною людиною, яка впала у калюжу та плентається додому. Наскільки він встиг познайомитися з самим Ужгородом  - невідомо, бо наступного дня, 12 липня, вранці, Петефі вирушив з Ужгорода до Мукачева і Берегова. Насправді Ужгород, або тогочасний Унгвар, був невеликим провінційним містечком, але із відомими далеко за межами міста культурними й освітніми установами (єпископська резиденція і собор, гімназія, вчительська семінарія тощо). І якби поет оглянув місто вдень, то, очевидно, мав би про нього дещо інше враження.  

Ще до Першої Світової війни цей епізод перебування письменника в Ужгороді був зафіксований встановленням меморіальної дошки на будинку школи (сьогодні у цьому приміщенні знаходиться художня школа і музей Ш. Петефі). У 1990 році на площі неподалік місця, де колись стояв «Чорний орел», був встановлений пам’ятник. На той час це був п’ятий пам’ятник письменнику у світі.

Варто сказати, що сам готель «Чорний орел», на жаль, не зберігся. Цю цінну пам’ятку розібрали ще на початку ХХ століття, мотивуючи невпорядкованістю та поганою славою серед ужгородців. (До речі, така ж доля спіткала і будинок, де народився всесвітньо відомий художник Мігай Мункачі у Мукачеві, який розібрали під час Другої Світової війни)

- Куди Петефі поїхав після Ужгорода?

- Про подорож 12 липня пише у 13 листі до друга-поета. Згадує, що або не спостерігав за дорогою, або дійсно у дорозі не було нічого такого, що вартувало його уваги,  крім Мукачева.

Виїхавши з Ужгорода вранці, він приїхав до цього міста після обіду. Маршрут Петефі з Ужгорода до Мукачева пролягав, найбільш імовірно, через такі населені пункти, як Дравці, Середнє, Дубрівка, Ракошино, Росвигово. У саме місто над Латорицею він потрапив через знаменитий дерев’яний міст, який збудували графи Шенборни.  Де зупинився поет у місті  – невідомо, але імовірно, це був найбільший готель міста – «Чіллог» («Зірка»).  Знаємо з його листа, що поки візник годував своїх коней, поет швидко пообідав і пішов пішки подивитися Мукачівський замок, у якому тоді була в’язниця політв’язнів.

- Якими є його спогади про мукачівську фортецю?

- Петефі пише, що замок знаходиться приблизно на 45 хвилин ходи від міста, і подає короткий опис своїх вражень. Згадує, що на схилах замкової гори ростуть виноградники, що охорони у замку небагато, а ще робить таке зауваження, мовляв, не хотів би пити вина з цих виноградників, бо це наче сльози в’язнів.

Як дізнаємося з листа, Шандор Петефі оглянув кілька замкових кімнат і дворів, але в катакомби його не впустили. Можливо, тому, що тут поета ніхто не знав.

На стіні однієї кімнати він побачив портрети Ілони Зріні й Ференца Ракоці. Згадує також угорського письменника Ферена Козінці, який сидів у цій в’язниці у 1801-1802 роках. Останній залишив нам детальний опис своєї камери і перебування у цьому місці.  

Шандор Петефі пише, що в інший час він годинами міг би дивитися на славетні портрети, але тепер оглянув їх бігцем, бо поспішав покинути ці страшні для нього стіни. Поки ходив замком, нібито якийсь дух на вухо розповідав йому сумні речі. Поет не розумів, що це було: «Чи моя пам'ять, чи мої відчуття?».

Петефі згадує, що в замку була така гнітюча атмосфера, від якої він не міг дихати. Свої враження згодом опише у вірші, присвяченому Мукачівському замку.

- Що відомо про перебування письменника в Берегові?

- Дорогою до тодішнього Берегсасу він не згадує жоден населений пункт, але оскільки основна дорога проходила приблизно там, де й сьогодні, можна припустити, що письменник проїжджав село Гать, Яноші,Чопівку, і прибув у центр Берегова через вулицю Мукачівську.

Вважається, що Петефі зупинився у готелі в центрі міста, на будівлі якого сьогодні встановлена меморіальна таблиця, присвячена цьому історичному моменту. Однак про назву готелю він нічого не пише, а про Берегово говорить, що це звичайне містечко, у якому є католицька церква, комітатський будинок й угорський корчмар. Зауважує також, що угорський корчмар – це для нього велике задоволення, бо до цих пір в усіх корчмах, де зупинявся поїсти, були тільки корчмарі-євреї.

- Де закінчилася закарпатська частина подорожі Шандора Петефі?

-  Наступну частину подорожі описує вже у 14 листі, від 17 липня 1847 року. З Берегова він виїхав у вівторок, 13 липня, у бік Сотмара (сучасне Сату-Маре, Румунія). Пише, що у Берегові змінив візника, але коней йому дали поганих. Кращих не було, бо це був час роботи на полях. Коли Петефі сів на віз у розпачі, як їхати далі, виявилося, що ці клячі бігають не гірше, ніж нагодовані коні до цих пір. За один день шкапи довезли його до Сотмара.

Дорога з Берегова до переправи через Тису могла проходити через такі села, як Бакта, Чома, Мочола. Переправився через Тису у селі Бадалово, про яке згадує у своєму листі (тут знаходилася дуже давня переправа через Тису). Саме у цьому місці й покинув територію сучасного Закарпаття. Таким чином, уся його подорож нашим краєм відбулася з 11 по 13 липня і тривала неповні два дні.

Ми нанесли на карту імовірний маршрут Шандора Петефі на Закарпатті. Пропонуємо переглянути.

Записала Наталія Толочко prozak.info