Лижники Срібної Землі здобули 9 медалей на чемпіонаті України з могулу й парного могулу

– Розкажіть чим живе закарпатський лижний фрістайл.

– Ми базуємося в місті над Латорицею. Усі наші вихованці з Мукачівщини. Їхнє становлення як спортсменів розпочалося в ДЮСШ «Колос» Мукачівського району. Улітку займаємося в парку на стадіоні, потім ідемо в зал, де тренуємося на батуті. А взимку постійно проходимо підготовку на жденіївській базі «Екстрим», там є всі належні умови. А ще тренуємося на «Синяку» (Мукачівський р-н). Також ми постійно беремо участь у різних змаганнях.

– Які найбільші досягнення ваших вихованців?

– Нещодавно ми здобули 9 медалей на чемпіонаті України з могулу й парного могулу. Найкраще тут виступила Ірина Соловей, котра зуміла вибороти аж три медалі різного ґатунку. По дві нагороди в Дороття Елли Легези та Даніелли Дешко. Потрапити до трійки кращих також удалося Георгіні Цап та Анастасії Рибі. Це дуже високі показники.

– Чи охоче нині молодь виявляє бажання займатися лижним фрістайлом?

– Так. Кожного вересня ми комплектуємо групи, постійно з’являються охочі опановувати цей вид спорту. Іде багатокомпонентна підготовка. Самому впоратися важко, тому мені завжди допомагають Віктор Гісем та Євген Федів, за що я їм дуже вдячний. Адже повинен бути як тренер, так і демонстратор. Коли хлопці демонструють, то я з боку можу сказати: це зроби так, а це так.

– Чи бували моменти у ваших підопічних, коли опускалися руки? Якщо так, то як ви їх мотивували?

– У моїй практиці такого не було. Їх мотивує результат. У вихованців є друзі, родичі, знайомі, і всі знають про їхнє заняття, тож спортсменам завжди хочеться продемонструвати якнайкраще свої вміння. Різними досягненнями вони мотивують друзів, котрі згодом також приходять до нас займатися.

Насамперед я проводжу тести, після яких розумію, хто зможе досягти мети, а хто ні. Коли я бачу в очах дітей страх, то кажу, щоб вони подумали, чи варто їм цим займатися, адже це досить небезпечний вид спорту.

– Як вирости справжнім професіоналом у своїй справі?

– Важливу роль у професійному зростанні спортсмена відіграє психологічний фактор. Потрібно налаштувати дітей, тому я багато з ними розмовляю. Під час зборів ми аналізуємо кожне тренування. До кожного з вихованців потрібний особливий підхід. Завжди говорю дітям: «Ти зроби так, як я тобі сказав, тоді відповідальність за результат за мною». Зі старшими спортсменами легше, адже вони вже брали участь у різних змаганнях і набули певного досвіду. У нас прийнято, що старші завжди допомагають молодшим, таким перспективним спортсменам, як Софія Польова, Естер Костю та Андрій Томпак.

– Порівняйте рівень лижного фрістайлу на Закарпатті зі станом цього виду спорту в інших областях України.

– Приємно, що закарпатці перебувають серед лідерів. Ми поступаємося, хіба що Івано-Франківській області. Інших же випереджаємо.

– З якими проблемами найчастіше зіштовхуєтеся?

– Намагаємося відразу ж вирішувати неприємні ситуації, які трапляються. Найбільше зараз потребуємо транспорту. Було б добре, якщо б хтось зі спонсорів відгукнувся й надав нам автомобіль, аби ми зручно могли добиратися до місця призначення.

– Які плани ставить перед собою збірна Закарпаття?

– Усе залежить від фінансів. Плануємо поїхати в Прибалтику або ж Австрію на збори. Це допоможе вийти нам на вищий рівень. Якщо будуть снігогенератори на «Синяку», то зможемо швидше розпочати сезон і спробувати потрапити на етапи Кубка Європи. Плануємо також закупити форму для збірників з емблемами спонсорів.

Бажаємо нашим юним спортсменам на чолі з Іштваном Легезою нових спортивних звершень і виходу на високий європейський рівень.

Олег МИКИТА, «Карпатський об’єктив»