Чи закарпатські чоловіки відчувають себе дискримінованими?

Сексизм в Україні – не рідкість. Зазвичай, коли ми чуємо про сексизм, то відразу думаємо, що мова йде про якісь певні утиски жінок. Чи можливий сексизм стосовно чоловіків? Чи поширено це в Україні? Про це ми говорили з соціологом Маріанною Колодій.

-         Для початку варто розібратися з визначеннями. Що таке сексизм?

-         Сексизм – це будь-які обмеження, утиски за статевою ознакою у різних сферах життєдіяльності.

-         Я вже зауважила те, що зазвичай, коли ми говоримо про сексизм, то відразу думаємо, що мова йде про обмеження прав жінок. Чи утискають за статевою ознакою чоловіків?

-         Якщо ми говоримо про сексизм саме в Україні, то він більше поширений все таки щодо жінок, але звичайно, що сексизм, як явище може мати прояви і щодо чоловіків. Особливо чоловіків можуть утискати в тих сферах, які, скажімо, є суто жіночими. Наприклад, ми часто кажемо, що є така певна фемінізація освіти, то в сфері освіти чоловіків часто можуть утискати.

-         Можете якісь конретні приклади назвати?

-         Наприклад, чоловіків в нас категорично не хочуть бачити вихователями в дитячих садочках. Хоча часто сред випускників педагогічних вишів є хлопці, які здобули фах вихователя дошкільних навчальних закладів. Але вони навряд можуть знайти роботу через упереджене ставлення керівників закладу або батьків дітей.

-         Реклама – це така доволі сексистська сфера в Україні. Ми звикли, що зазвичай на рекламних постерах зображені напівоголені жінки, часто голос з реклами заохочує жінок збільшувати груди і т.д. Чи є така сексистська реклама стосовно чоловіків?

-         Знову ж таки, сексистської реклами щодо жінок більше, адже платоспроможними в Україні є більше чоловіки, і тому часто реклама жіноча сексистського характеру спрямована на чоловіків. А сексистська реклама чоловіча спрямована і на жінок, і на чоловіків. В такій рекламі нам, як правило, малюють образ такого чоловіка-мачо, самця, який повинен вирішувати свою долю, повинен керувати світом, і жінки, коли він проходить, повинні падати штабелями і т.д.. В той же час нівелюються будь-які інші образи чоловіка, наприклад, чоловіка-батька або чоловіка-друга.

-         Ось це таке твердження, що чоловіки – не плачуть. От не плачуть, і все. Ось в такому дусі в нас насправді виховують хлопчиків. Чи можна це назвати якоюсь певною дискримінацією, можливо, непрямою?

-         Можливо, це не дискримінація, але це чіткий, усталений гендерний стереотип з приводу того, що чоловіки не плачуть, а лише засмучуються. Все це штучні образи. На перший погляд цей стереотип такий безневинний, але насправді, якщо хлопчика виховувати стійко з ось таким стереотипом, то в дорослому віці, це буде людина, яка матиме меншу кількість каналів для виходу емоцій.

-         В нашій країні досить непривітно ставляться до представників нетрадиційних орієнтацій. Однак, якось так склалося, що до жінок-лесбійок ставляться більш приязно, ніж до чоловіків-геїв. Чому так?

-         Тому що ми живемо в патріархальному суспільстві. Основою і фундаментом патріархального суспільства є конкретні образи чоловіків. Тобто основа – це чоловіки. І ці чоловіки в цьому суспільстві – рішучі, дієві, вони королі життя, лідери. Вони ті, хто забезпечує прогрес у суспільстві. Як каже одна сексистська реклама, чоловіки - це ті, хто обертають світ. Тому, коли ми зустрічаємося з явно не таким образом чоловіка, а в цьому випадку – з чоловіком-геєм, то він стикається з усілякими формами утисків, образ, обмежень, і всього іншого.

За матеріалами Закарпаття.нет